Шевченко на барикадах, або Як Кобзар став одним із майданівців

0

З нагоди Днів Шевченка, які щороку українці в усьому світі святкують 9 і 10 березня, в Українському домі у Варшаві відбулася зустріч під назвою «Шевченко на Майдані», під час якої її учасники міркували над тим, чому український письменник став покровителем протестуючих проти режиму Януковича і яким є образ та значення постаті сучасного Кобзаря.

Мистецтво відігравало дуже важливу роль під час подій на Майдані. Часто українські протести відбувалися у формі гепенінгу (мистецтва демонстрації). У певному значенні це був тріумф мистецького духу над жорстокою системою влади. У цьому майданному мистецтві чимале значення мала поява творчості та постаті Тараса Шевченка. Нагадаю, що у ті дні відзначали 200-річчя з дня народження українського Кобзаря.

Варто згадати, що у 2014 році Український інститут національної пам’яті видав книгу під назвою «Мистецтво на барикадах». У публікації зібрано спогади і роздуми письменників, музикантів, художників та інших діячів культури і мистецтва, що представляють різні жанри, види та напрями і які не залишалися осторонь зимових подій 2013-2014 років. У книзі вони розмірковують над значенням мистецтва у протестних акціях, а також діляться власним досвідом пережитого під час Революції Гідності.

На погляд доктора гуманітарних наук, літературознавця, керівника Закладу досліджень над українською ідентичністю у Варшавському університеті Катажини Якубовської-Кравчик, на Шевченка слід дивитися у значно ширшому контексті, ніж тільки як на поета. Польська культурознавець є автором більше десятка статей про творчість українського пророка, а нині публіцистка досліджує літературу Майдану.

«Тарас Шевченко став символом розвитку української культури та національної свідомості. Мої перші роботи на шевченківську тему були, передусім, присвячені його тіртейській (патріотичній) поезії і тому як Шевченко, вбираючи у себе натхнення з багатовікової літературної традиції, впливав на формування української ідентичності у першій половині XIX століття, коли в Європі виникали сучасні народи», – підкреслила Якубовська-Кравчик.

shevch 9

Тарас Шевченко давно став символом боротьби для українців. І Майдан був ще одним підтвердженням цього. Революційна поезія Кобзаря вкотре стала рушійною силою жаги до змін. Залишалося тільки все впорядкувати та виокремити декілька площин, на яких Шевченко знову стає одним із духовних лідерів українського повстання. Катажина Якубовська-Кравчик наголосила на декількох основах феномену постаті поета:

«Це сама біографія Шевченка, його особа. Життєвий шлях письменника нам відомий, але часто у ньому губиться неймовірна завзятість письменника до його подолання. Згадаймо, яких зусиль він доклав, аби втілити у життя свої мрії, ідеали, скільки перешкод мусив здолати. Для сучасної людини, яка зіштовхується нині зі значно меншими проблемами, ніж це випало на долю Шевченкові, він стає блискучим взірцем в умовах боротьби за свободу, незалежність на особистому і національному рівнях. Ще одним важливим етапом його життя було формування патріотичного та революційного духу Шевченка. Неймовірним є те, що людина, яка народилася у сім’ї кріпака, змогла так далеко піти у своєму розвитку, не тільки літературно-революційному».

shevchenko

Публіцистка вважає, що на  європейського рівні Тарас Шевченко був дуже соціально, культурно і політично розвиненим. І це підтверджує, зокрема, його участь в Кирило-Мефодіївському  братстві. У зв’язку із чим він вчергове потрапив до неволі. Говорячи про творчість Шевченка, Катажина Якубовська-Кравчик наголосила на трьох складових:

«По-перше, Шевченко оцінює царську владу, критикує фактичний стан справ, дуже чітко описує суспільні хвороби тих часів. Але також він показує, що можливою є зміна цього стану речей, можливий початок революції із внутрішніх змін, змін на духовному рівні: люди повинні дорости до того, аби змінити себе зсередини, аби могти змінювати те, що назовні. Про це мовиться у ряді його віршів, зокрема у „Мертвим і живим”, де він дуже різко критикує позицію своїх співвітчизників і дає дуже конкретні рецепти для змін. І тільки третім етапом є кровопролитна революція, буквальне хапання за ножі, зривання кайданів і відновлення незалежності».

Під час Революції Гідності Тарас Шевченко був широко представлений у дуже різних формах: не тільки традиційній, канонічній, але і у сучасній, постмодерній, часто провокативній та для багатьох обурливій. Як відзначила польська літературознавець, мистецтво, що порушує ідеологічну та суспільну проблематику, стало одним із інструментів боротьби на барикадах:

«На Майдані Шевченко був у дуже різних формах: ґрафіті, малюнках, плакатах у поєднанні з цитатами з його поезії із закликами до бою, революції. Шевченко став одним із майданівців. На барикадах була представлена також дуже суперечлива і неоднозначна серія зображень пророка, що викликала бурхливі емоції, але дуже цікава для культурознавства. Ця серія по-особливому близько сприймалася молодим поколінням, яке раніше ставилося до Шевченка прохолодно, радше як до поета, який десь собі був і який не є поетом тут і зараз. Це плакати і графіка, де український Кобзар представлений у дуже різний спосіб та на дуже різних рівнях масової культури. Художники зображували Шевченка його у сучасному, провокативному образі, намагаючись показати його привабливість на тлі інших митців сучасності. Такі зображення, доповнені цитатами з віршів Шевченка, мали схилити до роздумів, викликати роздратування, змусити підготуватися до внутрішніх змін, перегляду своєї позиції. Це, наприклад, Шевченко-хуліган, який не дотримується законів, але нелюдських законів, що суперечать християнським цінностям. Або Шевченко у бандані на барикадах, готовий до бою. Інші образи: Шевченко на скутері, Шевченко-свинопас, Шевченко-супермен, Шевченко-даїшник, Шевченко-shegevara, Шевченко-космонавт. Таке мистецтво мало скоріше шокувати та обурювати, аніж нести естетичні цінності. Проте ці графічні зображення Шевченка є доказам, що молоде покоління також знаходить в його образі героя свого часу».

SHevchenko-na-Maydani (1)

Слід нагадати, що Шевченко не тільки візуально був присутнім на Майдані. Регулярно його вірші лунали зі сцени, теж у формі музичних композицій, що додавало бойового духу, відваги, «розігрівало» майданівців і додавало сил продовжувати боротьбу за основні цінності. За словами Катажини Якубовської-Кравчик, велич Шевченка полягає в тому, що його творчість є актуальною в будь-який час і його не можна вмістити в одному визначенні.

«Якщо спробувати це зробити – то його сила зменшиться. Шевченко важливий як той, хто нерозривно пов’язаний з українською ідентичністю. Під час Майдану дуже важливими були розповіді української інтелігенції, які зізнавалися, що Майдан змусив їх ще раз зрозуміти для себе Шевченка, взяти Кобзар, аби він не просто стояв собі десь на почесному місці на поличці, перечитати його і адаптувати до нинішньої ситуації, своєї вразливості на даному етапі. Майдан змусив знову відкрити Шевченка. Геніальність поета полягає в тому, що в його творах можна знайти відповіді на багато запитань і проблем сьогодення. Він є універсальним не тільки для українців, але і для усього світу», – підсумувала Якубовська-Кравчик.

Підготував Тарас Андрухович

 

Share.