«Сталін весь час боявся, що повториться польсько-український союз проти Москви, тому влаштував Голодомор»

0

Останню книгу однієї з найвідоміших американських журналісток Енн Епплбаум «Червоний голод: Війна Сталіна з Україною» (англ. «Red Famine. Stalin’s War on Ukraine») представлено 2 березня в Українському домі у Варшаві. Книга, присвячена Голодомору, вийшла минулого року англійською мовою – зараз вона дебютує по-польськи, а невдовзі з’явиться український переклад. Ця праця без сумніву поширить у світі знання про найстрашніший сталінський злочин проти України. Попри те, що Енн Епплбаум у Варшаві напередодні представляла цю книжку, вона вирішила зробити окрему презентацію і в українському осередку.

– Коли я написала до Вас листа, вже через годину отримала відповідь, що Ви погоджуєтеся провести зустріч в Українському домі, – дякувала Енн Епплбаум голова Фонду «Наш вибір» Мирослава Керик. – Для нас, українців, це дуже важлива тема. Ми захоплені, що Ви мали відвагу написати про Голодомор. Це нелегка тема. Коли за неї берешся, хочеться плакати на першому ж реченні. При першому ж свідченні.

Щоб підтвердити свої слова, Мирослава Керик нагадала історію свого викладача з Львівського університету, який, за її словами, «має ім’я, має прізвище, має дату і місце народження. Проте жодне з цих даних не є правдою. Правда така, що він – сирота з Голодомору». Як жити все життя, коли ти не знаєш, хто ти? – риторично запитала організаторка зустрічі.

Історик Томаш Стриєк із Польської академії наук, котрий вів зустріч, назвав цю подію «незвичайною». Адже Український дім у Варшаві гостив одну з найвідоміших журналісток світу, лауреатку Пулітцерівської премії (2004), публіцистку найстарішої газети США «Washington Post».

– Назву цієї книги вигадала не я, а історик Сергій Плохій, голова Українського інституту в Гарварді, – зазначила Енн Епплбаум. – Коли я думала над назвою, була переконана, що слово «голод» обов’язково має прозвучати. Але який голод? Чи він був викликаний негодою, чи, може, хаосом? Безперечно, це був радянський, сталінський голод. Усі знають, що «червоний» – значить «радянський».

Як підкреслювала під час зустрічі авторка, вона не має сумнівів, що голод 1932–1933 років був організований комуністами, а також підтримує визнання на міжнародному рівні Голодомору в Україні геноцидом. При цьому Енн Епплбаум підкреслила: це був не єдиний голод, викликаний комуністичним режимом, – були теж подібні «експерименти» в комуністичному Китаї. «Проте голод 30-х років в Україні дуже відрізняється, бо він був саме в тих місцях, де голоду зазвичай немає. На чорноземі він малоймовірний», – наголосила ЕЕнн Епплбаум.

Американська журналістка, котра раніше написала не менш резонансні книжки про ГУЛАГ і сталінізацію Центральної Європи, звернула увагу на факт, котрий став вирішальним у тому, що вона взялася саме за українську тему серед усіх, пов’язаних із СРСР.

– Я звернула увагу, що Сталін на початку 30-х років мав якийсь нав’язливий стан, що стосувався теми селянства, – зазначила авторка. – Він весь час дивився в минуле, говорив – Пілсудський все ще чекає. Сталін весь час боявся, що повториться польсько-український союз проти Москви. Він весь час пам’ятав українську революцію! Мотивація Сталіна була така – знищити весь національний рух українців, селянський дух назавжди.

Саме тому Енн Епплбаум починає книгу про Голодомор від 1917 року, від української революції, про котру, на її переконання, мало знають на Заході, плутаючи її з російською революцією.

– Я пишу про національний рух в Україні, про Грушевського, про короткий період, коли була надія на незалежну державу, – підкреслює авторка. – А після цього показую, що цей рух завжди був проблемою для Сталіна.

Приводом проведення Голодомору в 1932 році стали селянські виступи проти колективізації –  Енн Епплбаум переконана, що вони змусили Сталіна знову боятися масштабної української революції. Україну треба було знищити (коли журналістка це говорить, не приховує натяку на сьогодення), тому Голодомор влаштували масштабно.

– У цьому була задіяна не лише партія – зрештою, до українських комуністів теж не було довіри, – наголошує Енн Епплбаум. – Спеціальні люди ходили від хати до хати і, віднайшовши збіжжя, видавали інших. Таким чином, держава криміналізувала сам факт того, що хтось їсть. Якщо ти їси – ти скоюєш злочин.

Після презентації аудиторія жваво ставила питання авторці книжки – не обійшлося, зокрема, без прохання прокоментувати останній резонансний польський закон про Інститут національної пам’яті,  покликаний берегти «добре ім’я Польщі» в історичному зрізі, який  викликав немале напруження між Варшавою та Києвом, Тель-Авівом, Брюсселем і Вашингтоном.

– Будь-яка спроба довести, що твій народ – народ героїв, не має сенсу, – наголосила Енн Епплбаум. – Ані в Польщі, ані в Україні. У будь-якого народу є добрі та злі люди. А більшість взагалі не хочуть втручатися в політику. Говорити про «народ героїв» – означає шлях в нікуди. Якщо українці писатимуть слідом за поляками подібні закони, це буде погано. Я маю надію, що такого не станеться, – підсумувала гостя Українського дому у Варшаві.

Ігор ІСАЄВ

Share.