24 серпня відзначаємо 21-у річницю незалежності України. Це – хороший момент для роздумів, підсумків та планів. Цього разу з діячами української меншини, діаспори, студентами та трудовими мігрантами ми вирішили поговорити про нашу громаду у Польщі та її проблеми.
Петро Тима, голова Об’єднання українців у Польщі
Значна частина проблем української меншини у Польщі – це наслідок операції «Вісла» 1947 р., коли близько 150 тис. українців депортовано з місць історичного проживання на сході Польщі на північні і західні землі країни. Депортація означала не лише планове розпорошення громад у «польському морі», але й знищення культурних і релігійних установ. Це прискорило асиміляцію, втрату мовної та національної ідентичності. Наслідки післявоєнних депортацій 1944–46 з Польщі до СРСР (біля 500 тис. виселених українців) і акції «Вісла» відчуваються до сьогодні. Вони різні – це передусім розпорошення нашої громади, що обмежує можливості ведення освітньої та культурної роботи. Немаловажна проблема – негативний стереотип українця серед поляків.
Надія Мойсеєва, заробітчанка
Для нас важливо поспівати. Я вже три роки в Польщі – бракує мені тільки української пісні. Ми всі маємо вишиванки, але немає якогось місця чи хору, де би ми могли зустрітися і посидіти при філіжанці доброї кави, на яку так важко працюємо.
Позаминулого року добре організоване свято Маланки у Варшаві. Крім Маланки, більше такого свята немає. А шкода!
Христина Цегельська, 20 років у Варшаві
У Варшаві українська спільнота швидко змінюється, люди мігрують. Їхні зацікавлення відрізняються, тому можна би організувати різні клуби: політичні, духовні, культурні… А якщо говорити про українську молодь у Польщі, то бракує таборів і спільних виїздів, фестин та молодіжних гулянь. Тільки це могло б зібрати українців в більш окреслену спільноту.
Ігор Маркін, аспірант
Я не надто люблю інтегруватись в українському середовищі за кордоном: знаю з досвіду життя у Великобританії і в деяких інших країнах, що українці на Заході – у більшості заробітчани. Проте, завжди знаходжу невеличку компанію друзів в академічних колах – так було у Великобританії, і так є тепер у Польщі. Думаю, якщо говорити про ці крихти української інтелігенції, які усе ж трапляються у світі, то ми в якійсь мірі є особливою групою, що приречена жити поміж двох абсолютно контрастних світів, між Україною та Заходом – і в жодному з них ми насправді не почуваємося добре.
Олесь Якимів, Товариство друзів України
Важко знайти якісь загальні проблеми в житті всієї української громади. З одного боку, усіх мешканців Польщі хвилюють такі питання, як економічна криза, інфляція, безробіття. Водночас люди, котрі в душі відчувають себе українцями, мають низку труднощів, котрі кожен вирішує по-своєму. Оскільки українська громада – неоднорідна за своїм складом, то й проблеми також різні.
Для громадян Польщі українського походження і громадян України, котрі перебувають в Польщі довший час, важливими питаннями є збереження національної ідентичності. На перший план виходить можливість навчання дітей в українській школі і згуртування української громади. Громадяни України, котрі мігрують до Польщі на короткий термін, живуть з відчуттям тимчасовості свого статусу. Ментально вони зв’язані зі своїми родинами в Україні, тож питання життя української спільноти для них скоріше зводиться до можливостей зустрічей зі знайомими. Ще одна специфічна категорія – це українські студенти, кількість яких в останні роки різко зростає. Вони вирішують важливу дилему: навчатися з думкою про повернення в Україну чи намагатися закласти базу для працевлаштування й проживання в ЄС.
Незалежно від цих умовних категорій, українці відчувають потребу в організованій силі, котра допомогла б їм. Така сила – це громадські організації. І хоча часом дається взнаки відсутність координації в їхній діяльності, треба визнати, що кількість таких структур збільшується, а їхня праця стає все більш цікавою й корисною.
Надалі головним захисником прав українців є Об’єднання українців у Польщі. Однак неможливо не зауважити акцій «Нашого вибору» чи футбольного матчу між зірками культури й спорту Польщі й України на Національному стадіоні у Варшаві, організованого Товариством друзів України. Такі заходи дають багато задля пропагування українського і згуртування української спільноти.
Сусанна Романцова, студентка Університету Лазарського
Я вважаю, що першопричиною виникнення проблем є громадська пасивність. Більшості проблем українців, що проживають у Польщі, можна було б уникнути, якби люди заздалегідь цікавилися правовими та економічними аспектами еміграції. А виходить, що більшість людей приїжджає «неозброєними», тому проблеми повсякденного характеру з часом переростають у глобальні. В Україні є польські культурні центри, де можна отримати консультацію. У Польщі – осередки, у яких і мови навчать, і систему оформлення документів пояснять. Головне: цікавитись, активно брати участь і не чекати, що проблема вирішиться сама. Незалежно від країни проживання, людина будує своє майбутнє самостійно.
Коментарі збирав Рафал ФЛЕШАР