Брак робочої сили змушує німецький уряд реформувати міграційну політику. Реформи передбачають лібералізацію доступу до ринку праці для іноземців з-поза Європейського Союзу, але не без обмежень.
19 грудня 2018 року уряд Німеччини прийняв два законопроекти, які мають на меті сприяти працевлаштуванню іноземців з-поза ЄС. Закони повинні бути прийняті Бундестагом у першій половині 2019 року й набути чинності з 1 січня 2020 року.
Лідія Гібадло з Польського інституту міжнародних відносин (PISM) зазначає, що зміни в міграційній політиці Німеччини пояснюються: демографічними проблемами (з 1970-х років у Німеччині спостерігається низький природний приріст і помітне збільшення тривалості життя) та, відповідно, відсутністю робочої сили. Аналіз, підготовлений Федеральним агентством із працевлаштування, показує, що в 2018 році 60% компаній визнали дефіцит працівників ризиком для подальшого розвитку й інвестицій, а найбільші проблеми з пошуком кваліфікованих працівників мали компанії, які працюють у сферах технічного обслуговування, будівництва, інформаційних технологій та охорони здоров’я. Згідно з законопроектами, іммігранти мають усунути цей дефіцит фахівців на німецькому ринку праці.
Перший законопроект передбачає зменшення кількості формальних перешкод, які стоять на заваді імміграції працівника з-поза ЄС.
Для іноземців з-поза ЄС закон надасть можливість працевлаштування з середньо-професійною освітою (донині німецька міграційна політика була зосереджена на фахівцях з вищою освітою).
Окрім того, працевлаштуватися можна буде за будь-якою професією (а не у визначених секторах, як це було раніше), але тільки якщо іноземець підписав умову з працедавцем та має сертифіковані фахові кваліфікації, здобуті або підтверджені в Німеччині (оцінка придатності кваліфікацій потенційних працівників здійснюватиметься в німецьких дипломатичних представництвах, а офіційне визнання можливе буде лише в Німеччині); працівники, які мають часткові кваліфікації, зможуть доповнити їх у Німеччині.
Директор Осередку дослідження міграцій Варшавського університету (OBM UW), проф. Павел Качмарчик, зазначає, що ключовим питанням є наскільки простою буде система визнання отриманих за кордоном кваліфікацій.
Положення нового закону передбачають також скасування процедури перевірки, чи на дану посаду не претендує громадянин Німеччини або іншої країни ЄС (аналог польського тесту ринку праці).
– Ці правила, здається, добре виглядають, але варто пам’ятати, що тест ринку праці блокує можливість працевлаштування іноземців у невеликій мірі: наприклад, у Польщі нині існує список бажаних робочих місць, для яких цей тест не застосовується, це майже 300 професій. Крім того, люди з найбільш бажаними компетенціями вже давно можуть використовувати Блакитну карту, якої немає в Німеччині, – коментує проф. Павел Качмарчик.
Законом буде впроваджено спрощену процедуру видачі віз, тим самим уряд Німеччини планує заохотити кваліфікованих працівників до складання заяв на отримання дозволу на приїзд до Німеччини (терміном до шести місяців) з метою пошуку праці. На заваді отримання дозволу може стати незнання німецької мови, тому що володіння нею є другим важливим критерієм після посідання кваліфікацій.
Проф. Павел Качмарчик бачить у цій зміні й інші труднощі:
– Незалежно від упровадження змін, особа, яка планує працювати в Німеччині, повинна мати дійсний трудовий договір, а це означає, що віза для пошуку роботи не буде впроваджена. На практиці це означає, що полегшення стосуватимуться людей з хорошими контактами в Німеччині та тих, хто буде користуватися пропозиціями посередників праці.
Існуватиме можливість пошуку роботи протягом півроку. Іноземці з-поза ЄС зможуть звертатися за допомогою до місцевих бірж праці, проте без можливості отримувати соціальну допомогу, у зв’язку з чим іноземці під час пошуку роботи мають самі подбати про своє утримання.
Передбачається теж можливість протягом півроку шукати місце в системі професійно-технічної освіти. Умовою є відповідність мовному критерію (або бажання продовження вивчення мови на місці), також необхідно буде засвідчити наявність коштів для проживання в Німеччині (близько 5000 євро).
Якщо іноземець протягом півроку не знайде роботу чи місце для здобуття освіти, йому доведеться виїхати з країни.
Закон надає зазначені права до кінця 2025 року.
Другий законопроект надає можливість регулювання статусу мігрантів у Німеччині зі згодою на толероване перебування (зазначені в законі критерії стосуються близько 180 тис. осіб, 1/3 з яких перебуває в Німеччині понад чотири роки). Такий дозвіл на перебування мають іноземці, чиї заяви про надання їм статусу біженця (азилу) були відхилені і які з різних причин не можуть покинути Німеччину.
Іноземці з таким статусом перебування матимуть право отримати дозвіл на тимчасове перебування на 30 місяців (2,5 роки), після чого зможуть отримати дозвіл на постійне проживання в Німеччині. Однак такий дозвіл іноземець може отримати за наступних умов: має згоду на толероване перебування протягом принаймні 12 місяців; сплачував щонайменше протягом 18 місяців внески на соціальне страхування при повній зайнятості (35 годин на тиждень, для одиноких батьків – 20 годин); достовірне підтвердження ідентичності іноземця; не був засуджений за умисні злочини; володіє німецькою мовою. Право на отримання такого дозволу буде можливе до середини 2022 року.
Міністр праці Хубертус Хайль заявив в інтерв’ю для «Saarbrücker Zeitung», що автори закону мали на меті не вигнати з Німеччини «небажаних осіб», а надати мігрантам, які бажають працювати для німецької економіки та суспільства, відповідний правовий статус, який регулюватиме їхнє перебування, і в той же час полегшити становище підприємств, які страждають від нестачі фахівців.
Рада експертів німецького Фонду інтеграції та міграції (СВР) позитивно оцінила законопроекти. Однак деякі коментатори підкреслюють, що в ході подальшої роботи парламенту форма законів може змінитися.
Каміль Фримарк і Конрад Поплавський із Центру східних досліджень (OSW) зазначають, що нові закони мають дві головні цілі: сприяти трудовій міграції до Німеччини громадян з-поза ЄС та створити корисні умови для інтеграції мігрантів з толерованим перебуванням на німецькому ринку праці. Вони також звертають увагу на те, що в німецьких дебатах не використовувався аргумент, який поширювався в Польщі, про бажання залучити переважно працівників з України, оскільки проект скерований також до працівників із Балкан.
Лідія Гібадло (PISM) звертає увагу на те, що уряд Німеччини прагне, щоб лібералізація доступу до ринку праці супроводжувалася швидкою інтеграцією іноземців з німецьким суспільством. Тому впроваджуються критерії, які враховуються при оцінці можливостей імміграції, і це не лише підтвердження наявності професійних кваліфікацій, наявність фінансів на проживання, а й вік і знання німецької мови. Таким чином уряд зможе контролювати імміграцію, обмежуючи тим самим ризик інтеграційних проблем. Тому нові закони мають бути сигналом, що уряд контролює наплив іноземців і водночас розуміє, як використати їхній потенціал для підтримки економічного зростання Німеччини.
Проф. Павел Качмарчик говорить про труднощі передбачення наслідків для Польщі:
– На сьогодні ми можемо лише пропонувати варіанти потенційних наслідків змін для українських працівників, а особливо для польської економіки. Усе ж, на думку українських фахівців, можливість відносно простого спілкування польською мовою залишиться – незалежно від змін у німецькому законодавстві – ключовим фактором, що відповідає популярності польського ринку праці.
Іванна КИЛЮШИК