Усі ми – голі королі

0

У листопаді у Варшаву завітав гурт «Бумбокс», аби презентувати свою нову платівку «Голий король». Про його символізм, про закордонну публіку та  еміграцію вдалося поговорити з лідером групи Андрієм Хливнюком напередодні концерту.

Андрію, розкажіть, чому альбом називається «Голий Король»?

Тому що він про голих королів. Це про вас. Це про наших політиків та суспільних діячів. І про мене. Про те, що мною керують голі королі в моїй країні і в моєму світі теж. Хоча я не писав однойменну пісню про якогось конкретного політичного діяча, але, думаю, вперше написав пісню-діалог. Діалог з країною.

Метафора про голого короля – це радше про слабкість людини?

Це не про слабість чи силу. Це про те, що люди звикли шукати собі месію. Якогось умовного короля – інколи навіть у самих собі, частіше – у керманичах світу. Когось, хто уявно розумніший, хто погодиться взяти на себе відповідальність. Звідси й випливає символізм платівки: брати цю відповідальність самим, а не чекати, що хтось це зробить замість нас.

Ви вірите в силу громади?

Так, бо на мою думку, люди, які керують людьми, – це вже історія. Зараз цю силу має громада, кожен її член повинен бути відповідальним перед собою за свої дії, не дивлячись на сусідів, не звинувачуючи когось у своїх проблемах, а в першу чергу – працюючи над собою. Ось такий головний меседж.

Вашу музику сьогодні зібралися послухати мігранти з України, Білорусі, Росії. Скажіть, а чи є у вас меседж для тих, хто з певних причин покинув свій дім і знайшов його деінде?

Я не ставлю себе вище за когось, тому не знаю, чи можу з позиції звертатися до когось. Етнічне з себе нікуди не викинути. Людина завжди шукає, де їй краще. Все залежить тільки від вашого характеру, від здатності асимілюватися та вміння жити у світі. Ці люди не повинні думати, що це важче чи легше. Обставини бувають дуже різні. Говорячи про мігрантів, особисто я симпатизую тим, хто все-таки асимілюється. Інакше виникає загроза просто залишиться в реальності тих років тої країни, з якої людина поїхала. А світ іде вперед, розвивається. Така моя думка, а от стосовно поради, то я б сам швидше спитав поради в мігрантів, бо вони знають – як буває інакше, а я ні.

Чи надихалися ви колись темою міграції у своїй творчості?

Так, «Квіти в волоссі», одна із найпопулярніших пісень гурту, повністю присвячена цій темі.

Чи відчуваєте ви різницю між закордонною публікою та українською?

Гастролі в столицях інших країн мають трохи схожий характер до українських. Закордонні гастролі – це проба різних клубів, майданчиків, апаратів. Це зустрічі з друзями, котрих у мене чимало у світі.

Фото: “Наши Люди Warszawa”

Закордонна публіка віддає енергію чи навпаки, забирає?

Так, більше приходять її взяти. Закордоном слухач і глядач сприймає артиста як можливість підживитися чимось своїм, рідним. Це дуже цікава штука, насправді. Я маю сили, маю цю енергію, щоб нею ділитися, адже це вже не перший такий мій тур.

Ви більше не їздите в Росію, Вам заборонили виступати в цій країні? І чи хотіли б ви робити це?

Ні, офіційної заборони не було. Своїй російській публіці я можу сказати: якщо вас не зачепила зараза імперіалізму і ви не вірите в пропаганду з телебачення, то я сумую за вами.

Ваша друга відома пісня «Наодинці» заграла по-новому в різних сенсах, адже наразі вона присвячена Олегу Сенцову. Можете розповісти про це?

Тепер дійсно присвячена. Це безстрокова акція – фактично цією піснею ми просимо людей надіслати політичним в’язням лист. Написати, що ми знаємо про них і їхні історії. Говорячи про Сенцова – про жахливі 20 років ув’язнення. Наша акція має на меті звільнення в’язнів, і я знаю, що дуже багато людей по всьому світі, зокрема й відомих, мене підтримують у цьому. Олег близький мені своїми поглядами і вірою в те,що правда переможе.

Розкажіть ще наостанок, як Вам Варшава?

Знаєте, Варшава – це як поїхати в гості до чоловіка твоєї сестри. Ось таке відчуття.

Розмовляла Галина МЕШКО

Share.