У польській Державній прикордонній службі (Straż Graniczna) звертають увагу, що у весняно-літній сезон зростає кількість українських громадян, які отримують польські робочі візи «обманним шляхом». Щоправда, більшість із них про це навіть не здогадується. «Прозріння» настає щойно на кордоні, коли омріяна праця здається близькою, а «недобрі» прикордонники завертають додому. У 2014 році з цієї причини до Польщі не змогли в’їхати майже 1,5 тисячі громадян України.
Як відомо, попит породжує пропозицію. У цьому випадку теж знаходяться «благодійники». Злочинні групи спеціалізуються на виготовленні підроблених «запрошень до торговельної співпраці» та званих у заробітчанському сленгу «запрошень на роботу» (офіційна назва «Декларація про намір надання роботи іноземцеві». – Авт.). Якщо такі фальшивки часто проходять непоміченими процедуру розгляду візових анкет у польських консульствах (як свідчить статистика прикордонників, найчастіше у Львові, Луцьку та Вінниці), то що вже говорити про пересічного українця, який за будь-яку ціну намагається пережити скруту, поїхавши підзаробити за кордоном.
Крім них, є абсолютно «чисті», тобто офіційно видані уповноваженими органами «запрошення на роботу», які після ґрунтовної перевірки (яка вимагає часу) ведуть до фірм-одноденок, зареєстрованих з виключною метою заробити на українцях, котрі прагнуть потрапити на бодай якусь роботу до Польщі. За повідомленням Лодзинського відділення прикордонної служби (Placówka Straży Granicznej w Łodzi), шістьох «працівників» однієї з таких «фірм» було затримано у місті Лодзі. Один із них – 57-річний громадянин Польщі – на себе особисто та на своїх знайомих зареєстрував у повітовому управління праці 800 «запрошень на роботу», які за посередництвом 28-річного громадянина України були «передані» (читай: продані*) українцям для оформлення в’їзних документів (віз) до Польщі. Встановлено, що на їхній підставі до Польщі в’їхали понад 100 заробітчан. Цих «щасливчиків» чекає депортація з Польщі: або в разі виявлення під час перевірок, здійснюваних мобільними прикордонними патрулями за місцем роботи українських громадян, або в момент повернення на батьківщину. Решті, що вже встигла отримати на їхній основі візи, слід сподіватися повернення додому просто з кордону. Натомість «фірмачі-благодійники», згідно зі ст. 264 Кримінального кодексу Польщі, можуть додатково «заробити» навіть до 8 років позбавлення волі.
До речі, прикордонники не розбиратимуться, хто купляв «запрошення» свідомо, а хто ні. Адже трапляються випадки, коли отримувачі згадуваних вище «запрошень» знають принаймні про те, що в Польщі за вказаною в документі адресою їх ніхто не чекає, а роботу доведеться шукати на місці або самотужки на т.зв. заробітчанських біржах чи з допомогою родичів та знайомих, які вже працюють. Вони можуть безкоштовно або за певну плату виконати роль посередника з працевлаштування. Прикордонники наголошують, що останнім часом почастішали випадки затримань українських громадян, які з польськими національними робочими візами намагаються «пробратися» в Західну Європу, аби там влаштуватись «на чорно» на таку ж як у Польщі роботу, але значно вище оплачувану.
___________________
* Ціна одного такого «запрошення на роботу» у «благодійників» становить мінімум 50–60 доларів США, хоча управління праці видають їх зацікавленим польським фірмам безкоштовно. Натомість платними (50, 100 або 200 злотих – залежно від терміну або специфіки виконуваної роботи) для роботодавця є «запрошення на роботу від воєводи», як їх спрощено називають у середовищі заробітчан (офіційна назва «Zezwolenie na pracę»/«Дозвіл на працевлаштування» – авт.). Різниця між названими офіційними оплатами та тим, що за цей вид «запрошення» Ви заплатили чи заплатите Вашим «добродіям» (джерела серед місцевих українських працівників, які побажали залишитись анонімними, називають ціну від 800 до 1500 злотих) – це їхній заробіток на Вашому незнанні реального стану справ.
Іван КОЗЛОВСЬКИЙ