1 березня у Польщі відзначають Національний день пам’яті «проклятих солдатів». Це державне свято присвячене учасникам антикомуністичного підпілля, які діяли після завершення Другої світової війни. Водночас тема «проклятих солдатів» і сьогодні викликає гострі суперечки в польському суспільстві.
Хто такі «прокляті солдати»
«Проклятими» або «незламними солдатами» називають підрозділи, що у 1944–1956 роках входили до складу антикомуністичного підпілля. Вони не погоджувалися з політичною системою, встановленою в Польщі після завершення війни, коли країна опинилася в радянській сфері впливу, а владу перебрав комуністичний Тимчасовий уряд національної єдності.
Частина підрозділів, які під час війни воювали з нацистською Німеччиною, вирішили залишитися в конспірації та протистояти армії СРСР, радянським спецслужбам і підпорядкованим їм польським силовим структурам.
Пам’ять про учасників антикомуністичного підпілля на державному рівні вшановують із 2011 року. Саме тоді 1 березня – у річницю виконання смертного вироку щодо керівників організації «Свобода і незалежність» – було встановлено Національний день пам’яті «проклятих солдатів». Закон про запровадження цього дня 2010 року підписав президент Польщі Лех Качинський.
Суперечки навколо пам’яті
Водночас тема «проклятих солдатів» має суперечливе трактування. У виданні «Наше слово» Людмила Лабович писала, що на Підляшші досі живуть свідки повоєнних подій, які пам’ятають убивства цивільних – зокрема жінок і дітей – польським підпіллям. Деякі відділи, зокрема під командуванням Ромуальда Райса «Бурого» або Зиґмунта Шендзяляжа «Лупашка», місцеві жителі називають просто «бандами».
На межі січня і лютого 1946 року відділ Національного військового об’єднання під командуванням капітана Ромуальда Райса «Бурого» здійснив напади на православні села Залешани, Вілька Вигонівська, Зані, Шпаки та Коньцовізна, а також убив 30 фурманів поблизу села Пухали-Старі. Унаслідок цих дій загинуло 79 мешканців Підляшшя.
В інформації Інституту національної пам’яті Польщі за 2005 рік після завершення слідства зазначено: «Вбивства фурманів і пацифікації сіл у січні-лютому 1946 року не можна ототожнювати з боротьбою за незалежність держави, оскільки вони мають ознаки геноциду».
Марші та протести
Проти глорифікації постаті капітана Ромуальда Райса «Бурого» виступала, зокрема, мерія міста Гайнівка у Підляському воєводстві. Міська влада закликала розглянути можливість обмеження зібрань, які можуть «загрожувати добрим відносинам громадян РП різних національностей і віросповідань».
Такою була реакція на запланований марш на честь «проклятих солдатів», що мав пройти вулицями Гайнівки. Глорифікацію «Бурого» у місцевості неподалік від сіл, де під час повоєнних акцій загинули цивільні мешканці, частина громади сприйняла як провокацію.
Марші польських націоналістичних середовищ у Гайнівці неодноразово викликали також протести громадських активістів, зокрема ініціативи Obywatele RP.
Ред.
https://www.facebook.com/ObywateleRP.org/videos/776843249183782/?t=0
polinst.kyiv.ua/ПР/Наше слово/Волинський монітор