Ірена Стецяк: Кредо – позитивне мислення і правда – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Ірена Стецяк: Кредо – позитивне мислення і правда

18 Грудня 2015
Ірена Стецяк: Кредо – позитивне мислення і правда

Героїнею нашої історії є Ірена Стецяк – уроджена львів’янка, яка працює в Управлінні маршалка Підкарпатського воєводства.

Пролог

Вона народилася у змішаній польсько-українській сім’ї, навчалася спочатку в українській загальноосвітній школі, а згодом заявила батькам про бажання перейти в польську школу (львівська СШ №24 ім. Марії Конопницької). Після її закінчення у 1998 р. Ірени свідомо поїхала на навчання до польського вишу, поступала на історичний факультет Вищої педагогічної школи у Ряшеві.

Тут Ірена вирішує здобувати паралельно чергову освіту – поступає на факультет росієзнавства Яґеллонського університету в Кракові, відтак закінчила ще курс післядипломної освіти за спеціальністю «публічна адміністрація».

«Так гартувалась»

Заробляти на життя Ірена розпочала ще зі студентської лави. Досить швидко, за її словами, познайомилась із «досить впливовими людьми», які, бачучи здібності Ірини, допомагали їй у працевлаштуванні. Ірена наголошує, що до використання своїх знайомств вдається у крайніх ситуаціях, а загалом намагається досягати всього власними зусиллями.

Трудовий стаж розпочинався в магазині і барі. Потім була робота експертом з питань продажу в Україну, Росію, Білорусь – у фірмі з виробництва обладнання для підприємств харчової промисловості. Згодом Ірена внесла лепту у створення та розвиток Товариства «Підкарпаття ХХІ» (Stowarzyszenie Podkarpacie XXI). Завдяки організації вона познайомитися з підкарпатськими журналістськими колами.

У самостійному плаванні

Далі була власна підприємницька діяльність. Специфіка фірми полягала у «туристичному обслуговуванні» фірм та органів місцевого самоврядування під час візитів у різні територіальні громади, в основному Західної України. Ірена здобувала досвід перекладацької роботи, працюючи для досить потужних фірм, зокрема, «Hitachi» (у Ряшеві), «Cross», «Opel» (у Познані).

Однак пізніша криза стала причиною появи у її біографії піврічного «швейцарського періоду». У Швейцарії доглядала й навчала російської й української мов маленького синочка багатого підприємця. Оскільки той займався нерухомістю в різних частинах світу, довелося трохи подорожувати.

Після повернення в Польщу Ірена намагалася допомогти українській фірмі увійти на польський ринок, проте її власники оголосили про банкрутство. Потім було народження дитини, а після декретної відпустки розпочався нинішній етап – робота в Управління маршалка Підкарпатського воєводства.

На публічній службі

Робота в органах місцевого самоврядування була омріяною, а водночас для  Ірени зрозумілою і знайомою. Не відкидає Ірена «усмішки долі» – за її словами, їй вдавалося опинятися у відповідний момент у відповідному місці. На публічній службі працює чотири роки, займається європейською територіальною співпрацею. Під цією назвою криється здійснення контролю за реалізацією проектів між Польщею, Білоруссю та Україною;  Польщею та Словаччиною й іншими країнами Центральної Європи.

Робота відповідальна, але працювати не страшно. Допомагає те, що завжди керується принципом позитивного мислення і відстоює правду («це характерно для галичан», – підкреслює Ірена) – цим сформувала довіру і повагу людей, спілкування з якими любить, а від того, що може зробити щось корисне, отримує велике моральне задоволення.

Замість епілогу

Роботу поєднує з вихованням сина: батьки Ірени проживають в Україні, а з батьком дитини розійшлись. Не приховує, що самій важко: але світ не без добрих людей. А вони підтримали і допомогли, коли їй довгий час довелося провести у лікарні з хворим сином.

Удвох дають собі раду. Фактично життя має замкнутий цикл – між роботою і домом. Син розуміє, що мама має працювати, зате вільний час проводять разом – упродовж навчального року їздять на заняття з англійської мови, на тренування з дзюдо, ходять на прогулянки в парк, читають, малюють… Зате в період канікул їздять у гори та на моря.

Хоча робота в адміністрації подобається, Ірена не вважає її вершиною своїх досягнень. Є у жінки потаємна мрія: коли підросте син, знову повернутися до власної підприємницької діяльності.

Ірена зізналася, що досить часто задумується: чи не повернутися у Львів, бо «дитині, яка виховуватиметься в Україні, легше буде прищепити такі риси, як щирість і відкритість…».

На завершення моя співрозмовниця наголосила – усе, що вона робила в житті, робила свідомо. Батьки підтримували її починання за принципом «хочеш – будь ласка, але впорайся». У такому ж дусі Ірена виховує свого сина.

Іван КОЗЛОВСЬКИЙ

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись