Насильство. Стосується кожного? - Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Насильство. Стосується кожного?

0

Тим, хто не стикався у своєму житті з насильством, важко уявити, наскільки ця проблема є величезною. Здається, що вона стосується тільки неблагополучних сімей або небезпечних районів. Але статистика шокує: за даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) кожна третя жінка (35%) у світі протягом свого життя піддається фізичному або сексуальному насильству й найчастіше з боку сексуального партнера або знайомої людини. У 90% випадків насильство здійснює чоловік. Про більшість таких ситуацій жертви не заявляють.

Ця стаття розпочинає цикл про насильство, який покликаний зробити проблему більш явною для читачів та продемонструвати, наскільки значне місце вона посідає в житті суспільства.

Не тільки сексуальне та фізичне насильство, але й економічний контроль, психологічний тиск, неповага та знущання наявні в житті багатьох жінок. Психіка людини є неймовірно адаптивною та гнучкою: з одного боку, це дає нам можливість розвиватись, але водночас наділяє здатністю адаптуватися до ненормальних, нелюдських умов існування, якщо такі умови змінюються поступово. Це, зокрема, стосується жертв насильства. Буває, людині здається, що те, що з нею відбувається є нормальним і зрозумілим, і вона не помічає, що вже давно опинилася за межею «нормальності». Наприклад, жертви домашнього насильства часто дивуються, коли чують, що ображати свою дружину –  не є нормальним. А бити? Адже не часто, лише раз на місяць…

Отож, за визначенням ВООЗ,  насильство – це навмисне використання фізичної сили чи влади, скоєне або у вигляді загрози щодо себе, іншої особи чи групи людей, наслідками якого є (або існує висока ймовірність цього) тілесні ушкодження, смерть, психологічна травма, відхилення в розвитку чи різного роду збитки.

Таким чином, насильство може бути скоєне як щодо інших людей, так і щодо себе самого; насильницькі дії не обов’язково мають виражений негативний результат, але від цього вони не перестають бути насильницькими. Слова «використання влади» вказують, що не лише безпосереднє використання фізичної сили є засобом насильства, але й психологічна, емоційна, соціальна та економічна влада над людиною. В широкому сенсі, ситуація, коли людина робить щось проти власного бажання, – це і є насильство.

Дуже важливо навчитися розпізнавати насилля, аби не опинитись у ситуації «це ніби нормально». Якщо вимагають виконання якихось дій, використовуючи тиск, подобається людині це чи ні. Якщо змушують до сексу (навіть чоловік) проти власної волі. Якщо б’ють або просто дають ляпаса. Якщо хтось вирішує з ким іншому спілкуватися, на що витрачати кошти, які заняття обирати. Якщо ображають, принижують, ігнорують прохання зберігати щось у таємниці або не характеризувати негативно при друзях. Це і є насильство.

Абсолютно неважливо, що робить жертва: ніяка її поведінка не може виправдати насильство. Адже ми не говоримо, що когось пограбували тому, що він взяв з собою гроші.

Фізичне насильство

– навмисне пряме чи непряме нанесення тілесних ушкоджень і травм іншій людині чи собі. Це як важкі тілесні ушкодження, так і стусани та ляпаси. Якщо насильство вчиняють близькі люди, тим більше постійно, особистість жертви поступово руйнується: падає самооцінка, зростає тривожність, спотворюються психологічні кордони.

Сексуальне насильство

– змушування силою, погрозами чи обманом до будь-якої форми сексуальних стосунків з іншою людиною, незалежно від стосунків із жертвою. Закон кваліфікує такі злочини за допомогою поняття «безпорадний стан». Це означає не тільки меншу, ніж у насильника, фізичну силу, але і страх, залежність, довірливість. Такі особистісні характеристики, як підкорення, сугестивність, тривожність, створюють «безпорадний стан» постраждалого і без застосування фізичної сили.

Фактори ризику для вчинення сексуального насилля: ідеологія домінування чоловіка, яка лежить в основі патріархального суспільства (відповідно домінування у сексуальних стосунках) та слабкі правові санкції. Гендерна нерівність сприяє об’єктивації жінки, дає чоловікові право «розпоряджатися», «наказувати», «вирішувати самому, як буде краще».

Для жертв домашнього насильства факторами ризику є: низький рівень освіти; виховання в середовищі, де регулярно скоювали насильство; власний досвід раніше пережитого насильства. Трапляється, що толерантність до агресії, неповаги, дискримінації, низький рівень самоповаги викривлюють сприйняття, і тоді жертва виправдовує вчинки насильника, їй може здаватися, що так і треба, що в усіх так, а людина сама собі щось вигадує.

Психологічне насильство

– нанесення шкоди психологічному здоров’ю людини шляхом образ, погроз, залякування, шантажу, контролю. Воно завжди супроводжує інші види насильства та сигналізує про можливість переходу до них.

Економічне насильство

– матеріальний тиск, який може проявлятись у вигляді заборони вчитися чи працювати, позбавленні фінансової підтримки, повному контролі над видатками.

Нам дуже важливо розуміти зв’язок між нерівністю в суспільстві та насиллям. Завжди більш слабкі будуть у групі ризику – так влаштовані люди. Неможливо кожному пояснити, що бити дружину – аморально. Проблема має вирішуватися на рівні соціуму, жінка повинна стояти в ньому на одній сходинці із чоловіком. Адже саме нерівність створює підґрунтя для гендерного, расового, релігійного чи будь-якого іншого насильства.

Наступна стаття циклу буде торкатися теми допомоги мігранткам, що зіткнулись із насильством у Польщі.

Марина КАЧАНОВИЧ,
психолог, гештальт-терапевт (м. Мінськ, Білорусь) у співпраці з неформальною групою «Stop przemocy wobec migrantek» (Стоп насильству по відношенню до  мігранток), м. Варшава

Share.