Одна мова – добре, дві – корисніше

0

Кожен, хто працює з дво- і багатомовними дітьми, може написати досить довгий список відмінностей, що проявляються як у навчанні цих дітей, так і у вихованні, а також в звичайному спілкуванні з ними. Дослідженням цього явища займається кілька наукових журналів: «Bilingualism: Language and Cognition», «International Journal of Bilingualism: Cross-Disciplinary», «Cross-Linguistic Studies of Language Behavior», «Journal of Multilingual and Multicultural Development», «Multilingual Family Newsletter». Вважається доведеним, що діти можуть оволодіти двома або трьома мовами без негативних наслідків.

Безумовно, є люди, які не мають хисту до іноземних мов, але абсолютно нездібних не існує. Є щось генетично запроектоване в нашому мозку, що забезпечує нам неймовірні здібності до оволодіння потенційно будь-якою мовою. Цю неймовірну універсальну здатність професор Ноам Хомський – відомий американський лінгвіст і філософ – назвав модулем засвоєння мови.

Пояснюючи ті чи інші феномени розвитку, прийнято звертатися до фізіологічних основ, особливостей вищої нервової діяльності. У Копенгагені в 2009 році професор-мікробіолог Олег Майборода продемонстрував томографічний знімок: локалізація мовних зон у мозку двомовної дитини й двомовного дорослого. У порівнянні з дорослим у дитини зони локалізації мов перетинаються, утворюючи загальну лінгвістичну зону. Цікаво, що коли двомовна дитина починає вивчати третю і наступні мови, то вони «приєднуються» до загальної зони перетину. Той факт, що з’являється загальна лінгвістична зона, має досить багато наслідків, один із них – те, що швидкість переробки інформації в цьому випадку значно зростає. Отже, вже з точки зору фізіології, дво- й  багатомовна дитина – це інша людина: її мозок працює інакше. Інакше, ніж у двомовного дорослого і ніж у її монокультурного однолітка. Процес говоріння, творче використання мови й вивчення іноземних мов – це найкраще джерело стимуляції, завдяки якому людський мозок змінюється. Насправді, можна легко відрізнити двомовну людину від одномовної, вважає нейропсихолог Джубін Абуталебі з Університету Сан-Раффаеле в Мілані. Варто тільки подивитися на МРТ-зображення мозку. У білінгвів спостерігається значно більша кількість сірої речовини в передній корі головного мозку.

З ним згодна професор психології Еллен Бялисток (Канада). Дослідження, які вона очолювала, доводять: у білінгвів обсяг сірої речовини, що містить мільйони нейронів, більший по всьому мозку, зокрема і в лобовій корі, і в нижній тім’яній ділянці, і в скроневих частках. Ці області мають вирішальне значення для безлічі когнітивних функцій, в тому числі для пам’яті та уваги. До того ж виявлено, що зазвичай із віком саме ці області піддаються впливу нейродегенеративних захворювань. Наприклад, у рамках одного дослідження в 2010 році фахівці вивчили дані 200 пацієнтів, які страждають на хворобу Альцгеймера, і виявили, що ті, хто володів кількома мовами, стикалися з симптомами на 5,1 років пізніше.

Цьому є просте пояснення. Білінгви кожен раз, коли їм потрібно щось сказати, роблять вибір. Мозок вирішує, яке зі слів «правильне» в той чи інший момент. Сказати «чашка» або «kubek», наприклад. Перш ніж вибрати потрібне слово, мозок двомовних знову і знову виконує цю вправу і, як наслідок, стає більш здатним до вирішення завдань, що вимагають перемикання уваги та вибору. Коли окремі ділянки мозку пошкоджуються в результаті старіння, їхню функцію компенсує додаткова сіра речовина й альтернативні нервові шляхи, що розвиваються в білінгвів.

Ще одне цікаве дослідження було проведено нещодавно в Пенсільванському університеті. Вчені експериментально з’ясували, що у білінгвів обидві мови знаходяться в активній формі, навіть якщо в даний момент вони користуються тільки однією мовою, а другою користувалися день назад. Стаття опублікована в журналі «Frontiers in Psychology».

Чи треба мати якусь предиспозицію, щоб стати білінгвом? У 2004 році нейрофізіологи з Університетського коледжу в Лондоні на чолі з Андреа Мечеллі за допомогою магнітно-резонансної томографії обстежили групу осіб, 25 з яких володіли лише англійською мовою, 25 знали не тільки англійську, але й ще одну європейську мову, 33 були білінгвами – володіли другою мовою з дитинства, а 22 походили з інших європейських країн і знали не тільки свою рідну мову, але й англійську (як іноземну). Дослідники виявили, що у всіх випробовуваних, які володіли двома мовами, була підвищена щільність кори головного мозку в області нижньої тім’яної ділянки. Причому найбільш інтенсивно ці зміни виражені у тих учасників дослідження, які говорили на двох мовах з дитинства.

Отримані дані свідчать у першу чергу про те, що вивчати іноземні мови краще в молодості, коли головний мозок найбільш пластичний. Це не означає, що в дорослому віці цим не варто або не можна займатися, – просто в дитинстві такі заняття набагато ефективніші. Але обсяг пов’язаних із мовою мозкових утворень при навчанні другої мови збільшується навіть у дорослих. Йдеться про те, що мозок має ресурси освоєння декількох мов. Може, саме тому білінгвізм є дуже поширеним явищем упродовж всієї історії людства.

Що є вирішальним для володіння кількома мовами? Як показало дослідження 2013 року групи багатомовних дітей у віці 10 років з Південного Тіролю, рівень мовних здібностей істотно пов’язаний із нейропластичними змінами в лівій нижній тім’яній частині. Ймовірно, цей відділ є центральним процесором нашої символічної функції, робить можливим доступ до смислового лексикону й через низку взаємних з’єднань з іншими мовними відділами забезпечує унікальну людську можливість володіти мовами. У поліглотів ця мережа з’єднань неймовірно розвинена.

Наприклад, кардинал Джузеппе Гаспаро Меццофанті знав близько 50 мов. Якось унікальним персонажем зацікавився Джордж Гордон Байрон. Великий поет вирішив з’ясувати, чи правда кардинал володіє такою величезною кількістю мов. І зробив Байрон це досить оригінально: «Я перевіряв його на всіх мовах, на яких знаю хоч одне лайливе слово, і він вразив мене настільки, що я готовий був вилаятися по-англійські».

Отже, білінгви – більш швидкі, більш ефективні. Причому як при виконанні словесних завдань, так і при невербальних тестах. На думку дослідників, причина полягає у звичці з самого дитинства окремо підтримувати в мозку дві мови, щоб не було плутанини.

В інтерв’ю газеті «New York Times» Еллен Бялисток розповіла, що її часто запитують сім’ї, де батьки розмовляють різними мовами, або ж сім’ї емігрантів, чи варто вчити дитину двом мовам. Вона незмінно відповідає, що рання двомовність – це дар: «По-перше, діти не розривають зв’язок зі своїми предками. По-друге, двомовність дуже корисна. Завдяки їй мозок стає сильнішим. Це як зарядка для розуму».

Результати робіт Еллен Бялисток несподіваним чином використала її донька. Розповідаючи матері приголомшливу новину, що виходить заміж за француза, донька вигукнула: «Мамо, все буде чудово – мої діти будуть білінгвами!»

Олена АЛЕКСЄЄВА

Share.