Поляк з українським серцем – так називають Тимка (Томаша) Падуру, автора пісні «Гей, соколи». Це ім’я відоме небагатьом, але люблять і співають цю пісню мільйони, часто вважаючи народною. Постать Тимка Падури доволі суперечлива. Як в творчості цього поляка, революціонера, мандрівного співця переплелись шляхетське походження і любов до безкраїх українських степів?
Томаш Падура народився 1801 року в Іллінцях на Вінничині (недалеко Бердичева). Походив зі спольщеного шляхетського роду Сасів. З дитинства малий Тимко любив все українське: фольклор, обряди, звичаї; добре володів українською мовою. Під час навчання в кременецькому ліцеї жваво цікавився історією України. Власне тоді Тимко почав писати свої перші твори. Цікавим є те, що пишучи українською, автор писав латинськими літерами. Падура писав ліричні імпровізації на тему битв і перемог козаків на зразок лірників, епічних співців.
Замолоду Тимка Падуру захоплював революційний рух, з яким він надовго пов‘язав своє життя. Через це був кілька разів заарештований. Одного дня 1928 року Тимко Падура одягнув старий кожух і вирушив у мандри вздовж Південного Бугу, а далі в сторону Дніпра аж до Кубані. Під виглядом мандрівного музики він ходів від дому до дому, співаючи про героїчне минуле козаків, закликаючи до боротьби за свободу і краще майбутнє. Повернувся Падура з цієї мандрівки дуже хворий. Оселився у рідній Махнівці, де продовжував писати свої твори. В той час перекладав також твори Джорджа Байрона, Томаса Мора і Адама Міцкевича.
Падура не мав музичної освіти, тож більшість його пісень записав на нотному стані його побратим граф Жевуський, а мелодію на вірш «Лірник» написав видатний український композитор Микола Лисенко.
Доволі довгий час твори Тимка Падури розповсюджувались лише в рукописних переписах. В виданні друкованих творів Падури за іронією долі конкурують Львів і Варшава: перший твір автора «Козак» побачив світ 1830 року у Львові, а от перша збірка у 1842 році була видана у Львові Каєтаном Яблонським без згоди автора, тож перша правдива і “авторська” збірка «Українки Тимка Падури» була видана все ж у Варшаві.
Український вчений і видатний громадський діяч Яків Головацький доволі стримано відгукувався про Тимка Падуру, наголошуючи, що останній не писав чистою українською мовою, а його твори радше написані були мішаною українсько-російсько-польсько-церковнослов’янською. Незважаючи на ці та інші критичні відгуки, твори Тимка Падури користувались популярністю тоді, а його пісня «Гей, соколи» є надзвичайно популярною і донині.
Тимко Падура – це людина, яка своєю творчістю назавжди поєднала польську і українську культуру. Пісня «Гей, соколи» не лише одна з улюблених пісень польсько-українських зустрічей і різноманітних заходів. Цікаво, що її можна почути в фільмі Єжи Гоффмана «Вогнем і мечем», а ще більшу популярність принесло виконання пісні львівською музичною формацією «Піккардійська Терція». Як свого часу правдоподібно сказав Тимко Падура «Міцкевич – видатний поет, але хто його знає, а мене співає вся Польща і Україна».
Примітка:
В липні 2016 року Вінницьке історичне товариство у співпраці з ГО «Кресовяци» відкрило меморіальну таблицю Тимка Падури в Іллінцях, де він народився. Нещодавно (а саме 3 вересня цього року) під час впорядкування кладовища у Махнівці (колишньому Комсомольську) місцевий краєзнавець Микола Купчик знайшов заховану під шаром землі могильну плиту Тимка (Томаша) Падури. Напис на могильній плиті говорить: “На пам’ять про Томаша Падуру Пісняра України ЗЕМЛЯКИ поклали цей камінь у 1880 році. Народився 21 грудня 1801 р., помер 8 вересня 1871 року”
Т.Р/ myvin.com.uа/wizyt.net