70 років після виселення – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

70 років після виселення

28 Квітня 2017
70 років після виселення

Операцію «Вісла» польські історики вважають однією з «найбільших репресивних акцій польського періоду сталінізму». Донині вона викликає багато історичних дискусій та емоцій. Як відзначатимуть 70-річчя цієї операції у Польщі і чим вона була і є для української меншини?

Чим була операція 1947 року?

На 28 квітня 2017 року припадають 70-ті роковини проведення комуністичною владою операції «Вісла», внаслідок якої жертвами масових насильницьких переселень та колективних репресій стали приблизно 150 тисяч громадян Польщі українського походження, котрі проживали в південному та центрально-східному регіонах країни.

Метою депортацій було «остаточне вирішення українського питання» в Польщі шляхом ув’язнення представників української інтелігенції у трудовому таборі в Явожні, розселення етнічного українського населення в західних та північних землях польської держави, заборони збереження всіх форм суспільного життя у його національній українській традиції, знищення української культурної спадщини та витіснення з життя громади греко-католицької церкви як інституту зміцнення духовності й самобутності.

«Транспорт із жителями окремих сіл відправляли у протилежні регіони Польщі, на Мазури та у Нижню Сілезію. Це призводило до розриву сусідських відносин, родинних взаємин», – вважає історик Ігор Галагіда з Інституту національної пам’яті у Ґданську.               Тільки після 1956 року з’явилася можливість повернення українців до рідних сіл. Мова йде про кільканадцять тисяч. Інші лишилися й сьогодні проживають по різних селах, містечках і містах західної та північної Польщі.

Нагадаємо, що в 1990 році операцію «Вісла» засудив Сенат країни, а в 2002 році президент Польщі Александр Кваснєвський висловив співчуття з приводу проведення цієї акції. У 2007 році, у 60-ті роковини трагічних подій, президент Польщі Лех Качинський та президент України Віктор Ющенко у спільній заяві засудили операцію «Вісла». У квітні поточного року депутати Сілезького воєводства ухвалили резолюцію про увіковічнення пам’яті жертв етнічних чисток у 70-ті роковини початку акції. Саме в цьому воєводстві знаходився трудовий табір у місцевості Явожно, де опинилося близько 3900 українців, серед яких 22 греко-католицьких священники.

Відзначення фінансується людьми

Центральною подією 70-х роковин має стати Конгрес українців, який у днях 28–30 квітня – 1 травня 2017 року запланований у Перемишлі. У його рамках відбудуться дебати, дискусійні панелі, в основному за участю гостей із Польщі та України. Під час дискусій обговорюватимуться не лише теми, пов’язані з історією. Конгрес має стати моментом аналізу сьогоднішнього стану української меншини в Польщі, молодого покоління українців, народженого в еміграції, співпраці нацменшини з мігрантами з України та інше.

Слід згадати, що вперше від 1989 року Польща не виділила ані копійки на відзначення річниці початку операції «Вісла». Пам’ятні заходи фінансуватимуться тільки із зібраних під час громадської акції коштів. Тому Об’єднання українців у Польщі звернулося до всіх людей та організацій доброї волі з проханням про підтримку організації гідних громадських урочистих заходів у пам’ять про ті трагічні як для українців, так і для поляків роковини. Зокрема, для збірки грошей створено почесний комітет відзначення 70-ї річниці операції «Вісла», до якого ввійшли представник польського світу культури, громадські діячі тощо. Крім вищезгаданих заходів, українці в різних місцевостях польської держави відзначатимуть ці роковини службами божими, концертами тощо. На деяких станціях, звідки виїжджав транспорт з українцями, мають бути встановлені таблиці з інформацією про виселення в рамках акції «Вісла».

Будемо одною діаспорою

Нині основним наслідком переселення є асиміляція українців. У рамках акції «Вісла» насильно вивезено 150 тисяч українців. За останнім Національним переписом населення в Польщі в 2011 році, українцями записалася 51 тис. осіб (з них майже половина задекларувала подвійну  польську та українську національність).

Молоді люди вже не мають такого зв’язку з, як то кажуть, «рідним селами», які переважно відвідують під час відпусток чи літніх канікул. У деяких місцевостях південно-східної Польщі поодиноким знаком, який свідчить про українське минуле села, є цвинтарі. Молоде покоління українців одним із основних наслідків депортації їхніх дідів вважає мовне питання.

– Мій дід після виселення мусив ховатися, щоб порозмовляти українською мовою. Тому знаю, що йому було б сумно з приводу того, що наше покоління українців у Польщі переважно розмовляє між собою польською. Але чи могло бути інакше? Це історичні обставини спричинили, що дехто, хоч і вважає себе українцем, розмовляє російською, а ми, українці в Польщі, розмовляємо польською, – вважає Оля з Варшави, асистент управління в одній із варшавських фірм, діди якої були виселені з Ярославського повіту в Підкарпатському воєводстві.

Молодь вважає, що порятунком для них будуть українці з України, які приїжджають до Польщі.

– Для існування нас як української меншини, а також церкви й мови буде необхідна підтримка українців з України. У Вроцлаві проживає 70–100 тис. українських громадян. Вони нас підсилюють і будуть підсилювати. У перспективі наступних поколінь ми й теперішні іммігранти будемо однією діаспорою. Це єдиний спосіб, яким можна загальмувати нашу асиміляцію, яка була ціллю акції «Вісла», – вважає Тома, студент із Вроцлава, діди якого були виселені з Лемківщини.

Павло ЛОЗА

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись