Посол України в Республіці Польща Андрій Дещиця розповів про те, як співпрацюють дипломати з українською громадою, чи українці приходять зі своїми проблемами до посольства та яким чином полякам і українцям варто говорити про Волинську трагедію.
Андрію Богдановичу, Ви вже раніше працювали у Посольстві України в Польщі та давно спілкуєтеся з місцевою українською громадою. Як Вам здається, чи змінилося останніми роками середовище українських мігрантів в плані ставлення до своєї батьківщини?
Ставлення змінилося досить сильно. Українська громада в Польщі зростає, і це природно, коли люди шукають для себе кращих соціально-економічних можливостей. Проте ті, хто виїхав, тепер не просто працюють у Польщі, а є активними в політичному та суспільному житті країни. Мені видається, українці все більше й більше розуміють, що вони є силою, з якою рахуються при виробленні політики в державах, у яких вони мешкають. До того ж українці, які вже побували закордоном, після повернення додому намагаються впроваджувати західні стандарти у своє життя. Можливо, це явище ще не так помітне на загальнодержавному рівні, але такі приклади починають створювати реальну, сильну тенденцію.
Зусилля закордонних українців, які мали на меті привернути увагу місцевої влади та суспільства до подій в Україні, були помітними з осені 2013-го хоча б на прикладі діяльності численних Євромайданів. Деякі з цих ініціатив, зокрема варшавська, продовжують існувати дотепер. Як вони перетинаються з діяльністю посольства, яке має обов’язок інформувати про справи в Україні, наголошувати найважливіші проблеми, зрештою, бути обличчям України закордоном? Чи це досі два паралельні проекти?
Я думаю, це до певної міри процеси, які доповнюють один одного. Не можна розділити інтересів посольства, яке в першу чергу відповідає за офіційні контакти, від інтересів громади. Наша мета зараз є спільною: підтримати Україну як державу в протистоянні з російським агресором на її шляху до Європейського Союзу. І дипломати, і члени громади роблять свій внесок у конкретному напрямку. Ми як посольство робимо більшу ставку на співпрацю з польськими органами влади, громада – на співпрацю з польським громадянським суспільством.
Яким, на Вашу думку, сьогодні є образ українців у Польщі? Дослідження польських соціологів показують, що приблизно по 30% поляків декларують позитивне та негативне ставлення до своїх сусідів. Третина позитивних оцінок – це багато чи мало?
Мій особистий досвід свідчить про досить позитивне сприйняття українців у польському суспільстві. Наші польські партнери на різних рівнях дуже добре оцінюють професійні навички українців, які працюють у країні над Віслою. Усі хвалять бажання українців до співпраці та їхнє вміння жити разом з поляками. Звісно, я не виключаю, що є люди, які мають негативне ставлення до українців, у переважній більшості випадків коріння цього варто шукати в історичній пам’яті. Але в цілому в Польщі настрої щодо України та українців є радше позитивними.
Варшава неодноразово заявляла про бажання допомагати українцям, які постраждали через російську окупацію Криму та конфлікт на сході держави. Натомість рік після анексії Криму жодне українське клопотання про надання статусу біженця не було задоволено польською стороною. Проблеми мають також трудові мігранти – у Польщі говорять про потребу збільшення кількості робочих рук через запрошення іноземців, проте зміна законодавств поставила в некорисну позицію тих, хто не має постійних трудових контрактів. Чи посольство робить щось для того, щоб змінити ситуацію?
Звісно, ми проводимо консультації з представниками польських міграційних служб та прикордонниками. Те, на що ми весь час звертаємо увагу, і це підтримують польські партнери, – аби трудова міграція з України до Польщі відбувалася на легальній основі. Я розумію ситуацію та людей, які тікаючи від російської агресії намагаються отримати статус біженця у Європі. Але я розумію й позицію польської сторони – є значна територія України, не охоплена конфліктом, там можна жити та розвиватися. Нашою задачею як посольства є захист інтересів українських громадян, які легально працюють у Польщі. Тому я закликаю всіх українців, які шукають тут роботу – підписуйте трудові договори. Можливо, польські міграційні закони потребують удосконалення. Але ми не можемо втручатися в процес прийняття законів. Для нас пріоритет, щоб передбачені польським законодавством права громадян України в Польщі були дотримані в повному обсязі.
А українці часто звертаються до посольства зі своїми проблемами, що стосуються працевлаштування та оформлення міграційних документів?
Ми проводимо зустрічі з громадою, консульський відділ має свої години прийому, коли може прийти кожен наш громадянин. Якщо чесно, протягом моєї каденції багато зауважень до нас не надходило. Закликаю членів української громади надсилати свої пропозиції та зауваження на нашу електронну скриньку або через Facebook посольства. Якщо хтось має проблему з доступом до Інтернету – можна надіслати звичайного листа. Хочу підкреслити, що ми не можемо зробити перебування українців у Польщі зовсім безпроблемним. Ми не маємо прямого впливу на польські консульські служби в Україні чи Управління у справах іноземців. Але якщо ми отримуємо інформацію про порушення прав українських громадян, то ми залучаємо поліцію та відповідні служби, щоб допомогти заявникові.
Який вигляд мають відносини між посольством та українською меншиною в Польщі?
Ми активно співпрацюємо з депутатом польського Сейму Мироном Сичем, який має українське походження і знає, як представляти українську тематику польському політикуму. Не можна применшити значення співробітництва з Об’єднанням українців у Польщі та особисто з його головою Петром Тимою. Я часто бачуся з Мирославом Чехом, публіцистом видання «Gazeta Wyborcza», теж українцем за походженням. Контакти з відомими українцями Польщі сприяють ефективнішому відстоюванню інтересів нашої держави. Я усвідомлюю, що українська громада має свої очікування від офіційного Києва. Я знаю цю ситуацію – українці за кордоном очікують більшої підтримки уряду, а її недостатньо. Головна причина – брак фінансів. Я не прибічник того, щоб давати великі обіцянки, які пізніше не підкріплюються реальними діями. Вважаю, варто обіцяти українській меншині підтримку на тому рівні, на який дозволяє реальний стан українських фінансів.
Як Вам здається, Польща сьогодні задоволена Україною як партнером? У Варшаві можна почути, що Україна більше зацікавлена контактами з іншими країнами ЄС, та й на переговори до Мінська польську делегацію також не запросили.
Так, я відчуваю серед місцевих політиків незадоволення, що Польща не бере безпосередньої участі в переговорах довкола врегулювання ситуації на сході України. Але мінськими переговорами не обмежується увесь фронт роботи, покликаний забезпечити мир Україні. Україна цінує позицію Польщі в ЄС щодо конфлікту з Росією, дії поляків у Брюсселі мають навіть більше значення, ніж приїзд польської делегації на переговори типу мінських. Україна б задоволенням запросила Польщу за стіл таких переговорів, але на це погоджуються не всі учасники.
Питанням, яке сьогодні найбільше затьмарює польсько-українські відносини, є Волинська трагедія. Яким є Ваш рецепт – як варто підходити до цієї теми?
Я думаю, потрібно відверто та щиро говорити про те, що відбулося. Це варто робити і на найвищому рівні, – маю на увазі виступ президента Петра Порошенка перед польським парламентом, – і на рівні суспільств та релігійних громад. Звісно, потрібна об’єктивна оцінка істориками подій, які мали місце під час Другої світової війни. Моя позиція навіть не як посла, а як людини така: з метою примирення і поєднання злочини, які були скоєні, потрібно визнати за формулою «пробачаємо і просимо пробачення», але одночасно пам’ятати, що цю трагедію не можна використовувати для політичних ігор. Не можна дозволити, аби російська пропаганда використала тему Волинської трагедії для того, щоб пересварити український та польський народ.
У Вас дуже популярний профіль у мережі Facebook. Українці, в основному, пишуть Вам слова підтримки. Про що пишуть поляки?
Пишуть теж, що підтримують Україну. Що дізнаються про події він знайомих українців. До речі, на мою думку, ми досі не повністю використовуємо потенціалу впливу української громади на польське суспільство, зокрема, українських студентів. П’ятнадцять тисяч українських студентів у Польщі – це потужний інформаційний канал для поляків про східних сусідів.
У таких країнах як Італія, Іспанія, Португалія є окремі магазини українських товарів. Вам не бракує такого в Польщі?
Я купую українські харчі в польських супермаркетах. Краще, як мені здається, щоб українські виробники були представлені в польських магазинах, а не мали якоїсь окремої ніші. Уже є в продажі українські соки, олія, солодощі.
Кілька місяців тому, коли польські журналісти організовували акцію «Біг на Майдан», Ви відвідали їхні тренування й пообіцяли, що подумаєте над тим, щоб бігати кожного ранку. Бігаєте?
Чесно – ні, не вистачає часу. Але думаю над тим, щоб їздити на роботу на велосипеді. Так що буде трошки тепліше – зможете мене побачити на ровері!
Олена БАБАКОВА