30 листопада християни західного обряду, а віднедавна також віряни української православної та греко-католицької церков, відзначають день святого Андрія – одного з дванадцяти апостолів та мучеників церкви. Вечір напередодні свята у багатьох країнах Європи традиційно є часом ворожінь та передбачення майбутнього. У Польщі ніч з 29 на 30 листопада називають Анджейками / Andrzejki. Перша згадка про ворожіння на Андрія у Польщі походить з XVI століття – тоді цим займались лише дівчата. Сьогодні ж традиція збереглась лише частково і є частиною забави як для жінок, так і для чоловіків.
Переддень свята св. Андрія, що припадає на 29 листопада, – це особливий день у літургійному та обрядовому календарях. Саме після Андрія починається Адвент – період очікування та підготовки до Різдва. Раніше люди вірили, що у цей час на землю повертаються душі померлих, які можуть допомогти зазирнути у майбутнє. А щоб розшифрувати знаки, які за допомогою природи, тварин або інших явищ посилали предки, і доводилось ворожити.
Відомі всім сьогодні Анджейки – це лише частина обрядів, які виконували наприкінці листопада. Зазвичай, на Андрія ворожили лише дівчата, які хотіли дізнатись про те, коли вийдуть заміж, ким буде їхній обранець. Участь у таких ворожіннях для хлопців була суворо заборонена. Однак молоді люди також мали свій час, щоб запитати у духів, ким буде їхня майбутня наречена – 24 листопада у переддень свята св. Катерини. Відповідно цей день назвали у Польщі Катажинками / Katarzynki.
Одне з поширених видів ворожіння для молодиків було повʼязане з гілочкою вишні або черешні – неодружені чоловіки зривали гілку дерева та ставили його у воду. Якщо гілка зацвіте на Святвечір, то хлопець швидко знайде собі наречену. Це одним поширеним звичаєм на Катажинки було витирання після вмивання частиною жіночого одягу, наприклад, фартухом. Також жіночий одяг могли ховати на ніч під подушку. Такі ритуали мали забезпечити парубкам швидке одруження, а також хорошу та працьовиту дружину. З плином часу Катажинки ставали все менш популярними і в сучасній Польщі злилися з Анджейками – сьогодні і хлопці, і дівчата разом ворожать у ніч з 29 на 30 листопада.
Традиція ворожіння на майбутнього чоловіка/дружину є розповсюдженою у всій Європі та сягає своїм корінням ще дохристиянських часів. У Польщі перша документальна згадка про ворожіння на Андрія зафіксована у 1557 році у повчальній драмі Марчіна Бєльського «Комедія Юстина і Констанції» / Komedyja Justyna i KonstancyjejКомедія представляє боротьбу чеснот і пороків. Головними героями твору є Батько та його діти: Юстин і Констанція. Батько передає їм життєвий досвід, але що вибрати, вирішують самі діти..
Налийте воску на воду…
Побачите свою пригоду,
Від матері своєї чула,
Коли якась молитву промовля
У переддень Андрія святого
То побачить любка свого.
Nalejcie wosku na wodę…
Ujrzycie swoją przygodę,
Słuchałam od swej macierze,
Gdy która mówi pacierze
W wigilię Andrzeja świętego
Ujrzy oblubieńca swego.
Уривок з драми Марчіна Бєльського «Комедія Юстина і Констанції». Переклад на українську: Анастасія Верховецька.
Найбільш популярною формою ворожіння на Андрія, про що зрештою читаємо у комедії Бєльського, було лиття воску на воду. Крім воску могли також використовувати свинець, який вважався символом міцного і нерозривного шлюбу. Дівчата топили бджолиний віск у горщику, а потім через вушко ключа або обручку вливали його у холодну воду. Застиглий віск утворював форму, яку і належало розшифрувати – для цього віск витягали з води, ставили перед світлом свічки та дивились, яку тінь він відкидає на стіну. Такі рухомі тіні дозволяли досить широке тлумачення, що, ймовірно, значно сприяло популярності цього виду ворожінь.
Ще одним поширеним видом ворожінь – це на удачу витягнути предмет, схований під тарілкою. Дівчина, яка хотіла дізнатись своє майбутнє, виходила з кімнати, а її подружки ховали під чаші або тарілки наступні предмети – обручку, ляльку, листочок або вервицю. Далі дівчина поверталась до кімнати та навмання обирала один зі схованих предметів: обручка означала швидке заміжжя, лялька – дитину, листочок – дівоцтво, а вервиця – вступ до монастиря.
Були відомі й ворожіння за допомогою взуття. Наприклад, дівчата клали чобітки (обов’язково з лівої ноги) в ряд один за одним – від печі, до вихідних дверей. Робили так аж до моменту, поки один з чобітків не перетне порогу – це віщувало власниці взуття швидке заміжжя. В іншому ворожінні дівчата кидали черевик (також лівий) через плече до дверей. Якщо він впав носком до дверей – скоро весілля, якщо п’ятою – дівування.
Якщо дівчина хотіла дізнатись імʼя майбутнього чоловіка, то на це існувало своє ворожіння – дівчина писала на картках імена можливих кавалерів та клала їх під подушку. Також додавала до них пустку картку. Рано-вранці дівчина діставала навмання одну з карток та дізнавалась імʼя судженого. Якщо ж попалась пуста – то це означало, що жоден зі згаданих парубків не буде її чоловіком.
Ще одне відоме ворожіння – це кидання у воду двох голок, листочків або маленьких свічок в горіхових шкаралупах. Якщо вони рухалися назустріч одна одній – це означало швидке весілля, якщо розходилися – дівчині доведеться чекати ще рік. Схожим було ворожіння з пряжею – два маленькі клубки пряжі підпалювали і спостерігали за тим, куди повʼється дим: якщо назустріч, то буде скоре весілля, якщо у різні сторони – то це віщувало ще один рік дівоцтва.
Ворожили також на яблуці. Перший спосіб – це кинути шкірку з фрукта за ліве плече та подивитись, яка літера утвориться – з неї починатиметься імʼя майбутнього чоловіка. Другий спосіб – це коли декілька дівчат збирались разом та починали чистити яблуко. Та дівчина, якій вдасться зробити найдовшу смужку зі шкірки, найдовше проживе зі своїм майбутнім чоловіком.
Ворожили також за допомогою тварин. Наприклад, гавкіт собаки чи каркання ворони передбачало з якого боку прийде наречений. Інший вид ворожіння передбачав приготування дівчиною якогось почастунку для тварини. Наприклад етнографи згадують про спеціальні млинці. Для їх випікання дівчата мусили змолоти борошно у зворотному порядку, тобто крутячи жорна у ліву сторону. Пізніше до цього борошна додавали воду, яку приносили зі струмка у роті. Часто хлопці заважали дівчатам готуватись до таких ворожінь – коли бачили котрусь з них, що несла воду, то змушували її сміятись. Вже готові млинці клали на підлогу і впускали до будинку голодну собаку – дівчина, чий млинець тварина зʼїла першою, могла очікувати на швидке весілля. Гірше було, коли пес вкусив млинець та залишив його – це віщувало для дівчини нещастя або те, що наречений покине її перед весіллям.
Крім млинців могли використовувати інші продукти – шматочки ковбаси, сала, хліб. Також крім собаки для цього ворожіння могли залучити й кота. Для півня натомість розсипали зерно. Курка ж могла передбачити характер майбутнього чоловіка. Для цього перед неї ставили воду та зерно. Якщо пташка починала з зерна, то майбутній чоловік мав бути винахідливим і працьовитим, якщо ж вона віддавала перевагу воді, то це віщувало чоловіка п’яницю.
Траплялося й таке, що хлопці жартували над дівчатами. На день св. Андрія, вранці дівчата бігли до криниці та заглядали в неї, сподіваючись побачити в ній обличчя свого майбутнього чоловіка. Хлопці, знаючи це, клали на дно качан капусти, чим лякали дівчат. Своєю чергою, щоб налякати вродливу, але вибагливу і сварливу дівчину, яка опівночі хотіла поворожити в дзеркалі (побачити в ньому відображення свого майбутнього чоловіка), хлопець, якого вона зневажала, тихо пробрався до кімнати, прив’язавши собі до голови рога вола та чекав. Коли наставала слушна година, дівчина шепотіла заклинання при свічках і дивилася в дзеркало, рогатий хлопець став позаду неї так, щоб відображуватись у дзеркалі.
У сучасній Польщі Анджейки – це вже радше гарна розвага, яка супроводжується піснями, танцями та гучними гуляннями. Сьогодні разом поворожити можуть і чоловіки, і жінки як заміжні/одружені, так і самотні.
Анастасія Верховецька
За матеріалами Dzieje.pl, Muzeum Wsi Radomskiej, Muzeum Narodowe we Wroclawiu