Минуло лише кілька тижнів від 21 квітня, коли у Варшаві відбувся Орленівський марафон, у різних забігах якого взяло участь близько 26 тисяч людей. Одночасно у варшавському парку Кемпа-Потоцька 21 квітня відбувалася ще й марафонська естафета, учасниками якої стали ще близько трьох тисяч осіб. А з самого ранку по всьому місту можна було зустріти бігунів, які відпрацьовували тренування на паркових доріжках, бо їм не вдалося записатися на жоден з бігів.
«Тисячі, десятки тисяч!» – говорю я. Але для багатьох це досить абстрактні тисячі. Яка різниця, скільки бігло вулицею – три, чи п’ять, чи десять тисяч? Різниця є! З кожним роком бігунів-аматорів стає все більше, а бігові змагання раз-по-раз б’ють рекорди масовості забігів. Ще два-три роки тому бігова стежка у Скажишевському паркові чи над Уяздовським каналом бігла тоненькою цівочкою серед трави. Тепер же трава вздовж цих стежок витоптана настільки, що нагадує широку ґрунтову дорогу десь посеред українських чорноземів.
Кожної суботи-неділі (інколи і в будні дні) у Варшаві проводяться безкоштовні тренування на Аґриколі, в Кабатському або Бєлянському лісках, на стадіоні «СКРА» біля Алеї Льотнікув. Абсолютно кожен може собі знайти час не тільки для самостійного тренування, але і в приємному товаристві. Під час забігів усі відверто спілкуються з усіма: так утворюються клуби за інтересами, там зароджується дружба, інколи більш тривалі стосунки.
Київ за своїм розмахом – набагато більше і багатше місто. Але для бігунів Київ не дуже привітний. Перекриті дороги недільного Києва викликають роздратування автомобілістів і перехожих – і мало хто виходить підтримати марафонців. Може тому, що Київський марафон проводиться тільки вчетверте, а сумарна кількість бігунів у квітні цього року на різних дистанціях не перевищила двох тисяч – порівняйте з тридцятьма тисячами у вдвічі меншій Варшаві!
Мені здається, що в Україні можна буде почуватися комфортно, коли в столиці можна буде організувати хоча б десятитисячний біговий захід, а перехожі будуть енергійно вболівати за марафонців-сміливців, які кидають виклик багатокілометровому шляхові. А поки що саме Варшава для мене є столицею бігу, з якою не зрівняються ні Київ, ні Прага, ні Будапешт.
Фото з колекції Юрія Тарана
Юрій Таран