Польський волонтер, гід, автор книжок про Україну та почесний посол Одеси в Польщі Борис Тинка 27 серпня вийшов на площу Ринок у Львові з картонною табличкою на підтримку України. Він хотів особисто висловити солідарність з українцями на тлі зростання в Польщі ненависті до них, а також запропонував поговорити з тими, кого сьогодні розділяє польсько-українська напруга.
На табличці, яку Тинка тримав над головою, написано: «Я поляк. Мене звати Борис Тинка. Багато років я підтримую Україну і мені не була потрібна війна, щоб це довести. Таких, як я, у Польщі – переважна більшість. Не забувайте про це».
Тинка пояснив свій жест у Facebook. За його словами, останнім часом він дедалі частіше бачить у Польщі прояви ненависті до українців, які, на його думку, у багатьох випадках провокують політики. Він вирішив не мовчати, а особисто продемонструвати підтримку українцям.
«Хейт та поодинокі випадки насильства – це не воля і не позиція більшості поляків», – написав він.
Тинка також запропонував українцям, які прийдуть на площу Ринок, не лише потиснути йому руку, а й висловити йому образу на поляків, якщо вони цього хочуть. Він пояснив, що готовий вислухати такі емоції, адже, на його думку, сусідам потрібно говорити не тільки про те, що їх об’єднує, а й про те, що розділяє.
«Одноосібно, але не самотньо»
На акцію Тинки у соцмережах звернули увагу польські журналісти в Україні.
Журналіст Gazeta Wyborcza Пйотр Андрусєчко повідомив, що у Львові з картонкою стоїть поляк, який підтримує Україну, і закликав українських медійників, які працюють у місті, скористатися можливістю записати з ним коментар. Він також зазначив, що Тинка добре обізнаний із темою України та польсько-українських відносин.
Кореспондент TVP.Info Пйотр Кашувара опублікував фото Тинки з підписом: «Сьогодні одноосібно, але не самотньо, від імені людей доброї волі, яких більше».
Кашувара назвав акцію Тинки протестом проти хейту, ненависті й агресії та подякував йому за цей жест.
Що українці говорили польському активісту
На запитання журналістки видання «Сестер» Борис Тинка Розповів, що найчастіше українці питають його, що сталося з поляками і чому ставлення до українців у Польщі останнім часом так змінилося.
Тинка переконаний, що напруження між поляками та українцями, що зростає останніми місяцями значною мірою спровокували політики. За словами активіста, у Польщі є партії, які не мають серйозних економічних програм, і намагаються здобути політичний капітал на антиукраїнських настроях.
«Вони хочуть переконати поляків, що Польща майже стає україномовною. Це насправді така пропаганда, якій Кремль може лише радіти, бо йому вже не потрібно докладати жодних зусиль», – сказав він.
Водночас Тинка наголосив, що поляки, які допомагали українцям, не змінили свого ставлення. За його словами, таких є більшість, і саме цю більшість складніше побачити, оскільки вона не така гучна, як люди, які поширюють ненависть у соцмережах.
Активіст підкреслив що хоче, аби його позицію почули не лише у Львові.
«Мені дуже важливо, щоб мою позицію почули також у Харкові, Сумах, Києві, Одесі. Таких людей, як я буде ще дуже, дуже багато», – сказав він.
Після завершення акції Борис Тинка написав у Facebook, що саме це і було головною метою його акції. «Я хотів зробити одну просту річ – показати українцям, що поруч із хвилею ненависті, яку сьогодні видно в Польщі, існує також інша Польща. Поруч із патологічними й маргінальними проявами ненависті є звичайні люди, які підтримують Україну, поважають українців і не погоджуються на хейт і насильство», – написав Тинка.
За словами Тинки, сама акція минула без негативних реакцій. Навпаки, до нього підходили люди, щоб потиснути руку. «Багато хто казав, що такі акції потрібні і що особливо добре розуміють їхнє значення в контексті того, що зараз відбувається в Польщі», – написав він.
Наприкінці Тинка подякував усім, хто підійшов до нього під час акції, і додав: «Польща та Україна – сусіди, але вони також друзі».
Хто такий Борис Тинка
Борис Тинка – поляк із Кракова, гід, письменник і автор книжок про Україну, зокрема Одесу. У матеріалі видання «УСІ» його називають краків’янином, який закохався в Одесу, вивчив її історію та створив про місто низку книжок. Тинка написав кілька путівників про Одесу та інші українські міста, а також книги «Одеса 4.5.0» та «Одеса 2 травня 2014 року. Кривавий слід “російської весни”».
«Одеса 4.5.0» пов’язана з його досвідом перебування в Одесі після початку повномасштабної війни: Тинка був у місті 23 лютого 2022 року і прожив там три місяці. Він також є волонтером, який допомагає привозити гуманітарні вантажі до Одеси.
У матеріалі Kyiv Daily Борис Тинка розповідав, що працював екскурсоводом ще до війни та є почесним амбасадором Одеси у Польщі. «Я обожнюю Одесу, я без Одеси жити не можу, Одеса – це моє життя, це моє кохання, це моє майбутнє, це моя робота, я ж працюю екскурсоводом, ще перед війною працював екскурсоводом, я почесний амбасадор Одеси у Польщі», – говорив Тинка.
У тому ж інтерв’ю він називав Одесу «найкрасивішим містом у світі» та говорив, що намагається допомагати місту під час війни.
«Ця книга – частина мого обов’язку та мій внесок у Перемогу»
Окрему книгу Тинка присвятив подіям 2 травня 2014 року в Одесі – «Одеса 2 травня 2014 року. Кривавий слід “російської весни”». Як розповідав автор, спочатку він сам отримував інформацію про ці події значною мірою через російську пропаганду, а згодом вирішив дослідити тему детальніше. Для роботи над книжкою він спілкувався з експертами «Групи 2 травня«Група 2 травня» – громадська комісія з розслідування трагедії 2 травня 2014 року в Одесі, створена з ініціативи одеських журналістів після подій. До неї увійшли журналісти та незалежні експерти, зокрема фахівці з хімії, токсикології, балістики та правоохоронної діяльності. Група проводила власне незалежне розслідування, відновлювала хронологію подій на основі фото- й відеоматеріалів, свідчень очевидців, відповідей на інформаційні запити та експертних висновків.», свідками та учасниками подій.
«Ця книга – частина мого обов’язку та мій внесок у Перемогу», – казав він.
За словами Тинки, польська аудиторія не завжди добре знала обставини подій в Одесі. «Коли вийшла книга, я зрозумів, що навіть польські журналісти не дуже знають правду. І навіть не хочуть чути правду, бо слухають наративи російської пропаганди. Простий приклад: на великому польському телеканалі журналіст запитав мене – чому українці підпалили Будинок профспілок? Відомо, що це під впливом російської пропаганди», – розповідав Тинка.
В інтерв’ю виданню Sestry Тинка пояснив, що такі коментарі не рідкість, але вони є наклепом. «Я теж отримую такі коментарі. І коли я їх читаю, одразу прошу надати якісь докази. А доказів немає. Ніхто не знає, коли саме почалася пожежа і з якої пляшки вона вибухнула. Адже пляшки із запальною сумішшю кидали обидві сторони. Антимайданівці, тобто проросійські активісти, самі увійшли до Будинку профспілок. Ніхто їх туди не заганяв. А те, що їх силою туди загнали, зачинили і підпалили, постійно повторює тільки російська пропаганда», – сказав Тинка.
В іншому інтерв’ю він також говорив, що після роботи над книжкою зрозумів масштаб російської пропаганди та необхідність протидіяти їй. «Російська пропаганда – це величезна махина, на жаль, яка часто перемагає, у них великі гроші, ресурси. І з цією пропагандою дуже важко боротися, але треба», – сказав Тинка.
Про Україну та Польщу
У розмові із Sestry Тинка прямо говорив про власний досвід перебування в Україні та ставлення українців до нього як до поляка.
«Ніколи не зустрічав в Україні антипольських настроїв, хоча об’їздив Україну вздовж і впоперек – і до війни, і під час війни. Мені довіряли, допомагали – просто тому, що я поляк», – сказав він.
Він також виступає за польсько-українське примирення і говорить про необхідність визнавати складні сторінки спільної історії. При цьому Тинка заперечує твердження, що українська національна ідентичність сама по собі пов’язана з ворожістю до Польщі.
«Український націоналізм у своїх основах має одного ворога – Росію», – говорить Тинка.
О.К.