Окружний суд Варшави розпочав розгляд запиту України про екстрадицію російського археолога Олександра Бутягіна, затриманого в Польщі у грудні 2025 року. Українські правоохоронні органи звинувачують його в незаконних археологічних розкопках на території античного міста Мірмекій поблизу Керчі в окупованому Криму та завданні шкоди культурній спадщині на понад 200 мільйонів гривень.
Перебіг судового засідання у Варшаві та ширший контекст цієї справи журналістка Олена Бабакова описала у двох матеріалах – для видань «Ґрати» та Krytyka Polityczna. Переповідаємо головне.
Суд у Варшаві: перебіг і позиції сторін
Перше засідання у справі російського археолога Олександра Бутягіна відбулося у Варшаві 15 січня і завершилося без ухвалення рішення.
Слухання проходило без участі преси: до зали допустили лише самого Бутягіна, його адвокатів Адама Доманського і Лукаша Нагурського, перекладача, представника російського посольства у Варшаві та прокурорку. Сам археолог публічних коментарів не давав, погодившись лише на оприлюднення свого імені та фотографій.
На цьому етапі суд мав оцінити, чи дії, у яких Україна підозрює Бутягіна, є злочином за законодавством обох країн і передбачають мінімальне покарання у вигляді щонайменше одного року позбавлення волі, чи український запит на екстрадицію містить достатньо деталей, а також чи може підозрюваний розраховувати в Україні на справедливий суд за стандартами Європейської конвенції з прав людини.
На початку засідання захист подав клопотання про перенесення слухання. Адвокати пояснили це тим, що матеріали справи польська прокуратура передала лише 9 січня, а переклад російською Бутягін отримав у день суду, що, на думку захисту, не дало достатньо часу для ознайомлення з ключовими деталями. Крім того, адвокат заявив, що в українських документах бракує детального обґрунтування тверджень про руйнування пам’ятки та розрахунків суми завданих збитків.
Суд відхилив обидва клопотання, визнавши запит України достатньо деталізованим для подальшого розгляду.
За словами адвоката, Бутягін визнає, що після 2014 року проводив розкопки в Мірмекії без дозволу України, однак заперечує знищення археологічної пам’ятки. Захист також наполягає, що українське законодавство не передбачає позбавлення волі лише за незаконні розкопки без доведеного пошкодження об’єкта, а отже, це не може бути підставою для екстрадиції. Доманський наголосив, що його підзахисний є науковцем який, «працював для людства», і що екстрадиція до України може загрожувати його праву на справедливий суд, контактам із родиною, а також життю і здоров’ю як громадянина Росії.
Після другої перерви адвокати подали клопотання про відвід судді Даріуша Любовського, заявивши про його можливу упередженість до Росії, зокрема через те, що він не задовольнив жодного клопотання захисту. Адвокати також згадали рішення цього судді у жовтні 2025 року, коли він відмовив в екстрадиції до Німеччини громадянина України Володимира Журавльова, підозрюваного у причетності до диверсії на газогоні «Північний потік», мотивуючи це тим, що Україна веде справедливу війну у відповідь на агресію РФ.
Рішення щодо відводу судді наразі не ухвалене, Бутягін залишається під вартою.
Контекст і значення справи
Як звертає увагу Бабакова у матеріалі для Krytyka Polityczna, справа Бутягіна має прецедентний характер. Уперше в Європі розглядають можливість екстрадиції особи, яку Україна підозрює у свідомому нищенні та привласненні культурної спадщини на окупованій території. Йдеться не лише про конкретний кримінальний процес, а й про ширшу дискусію щодо етики наукової діяльності під час війни.
Українська сторона вважає, що після анексії Криму проведення археологічних робіт без дозволу законної влади перестає бути науковою діяльністю і становить порушення національного та міжнародного права, зокрема положень Гаазької конвенції. Окремим пунктом обвинувачення є вивезення знайдених артефактів, які, за українським законодавством, мали залишатися в українських наукових установах.
У матеріалі для Krytyka Polityczna також наголошується, що справа Бутягіна вписується у ширший контекст системного вивезення культурних цінностей з окупованих територій України, не лише Криму, а також півдня і сходу країни після 2022 року. На думку українських експертів, такі дії є частиною політики знищення та привласнення культурної спадщини.
Нагадаємо, Олександра Бутягіна затримали у Варшаві 4 грудня 2025 року, коли він приїхав до Польщі читати лекцію. Це сталося на запит України, яка ще у жовтні 2024 року оголосила археологові заочну підозру за частиною 4 статті 298 Кримінального кодексу – умисне незаконне часткове руйнування об’єкта культурної спадщини національного значення з метою пошуку рухомих предметів.
Йдеться про нелегальні розкопки на території Мірмекію, що, за версією слідства, спричинили часткове знищення культурного шару пам’ятки. Збитки оцінено у понад 200 млн грн, а максимальне покарання за цією статтею може становити до п’яти років позбавлення волі.
Після арешту Бутягіна 12 січня російське МЗС викликало посла Польщі в Москві, заявивши, що обвинувачення України мають «абсурдний характер» і пов’язані з «науковою діяльністю» археолога в Криму, який у заяві назвали «невіддільною частиною Російської Федерації».
Під час допиту у Варшавській окружній прокуратурі Бутягін не визнав провину, відмовився свідчити та не погодився на добровільну екстрадицію. Суд призначив йому 40 днів арешту, згодом продовживши його до 4 березня.
У Польщі екстрадиційні справи розглядають у двох судових інстанціях, а навіть після їх завершення остаточне рішення ухвалює міністр юстиції. Наступне судове засідання у справі Бутягіна може відбутися протягом кількох тижнів.
Ред.
Джерело: «Ґрати», Krytyka Polityczna