8 вересня у Польщі, Україні та Литві відзначали 510-ту річницю битви під Оршею. У цей день в 1514 році обʼєднане литовсько-русько-польське військо очолюване князем Костянтином Острозьким перемогло Велике князівство Московське і на певний час призупинило московську експансію на захід. Битва під Оршею стала прикладом успішної співпраці народів, які попри релігійні, політичні та етнічні відмінності змогли обʼєднатись перед загрозою.
Історія битви
Битва під Оршею відбулась 8 вересня 1514 року на території сучасної Білорусі. На берегах Дніпра біля міста Орша зустрілись війська Московського князівства та обʼєднане військо Великого князівства Литовського (ВКЛ) та Польського королівства. Передумовою до битви стала експансія Московського князівства на терени Литви. На початку XVI століття Велике князівство Литовське було однією з найбільших держав Європи та займало територію сучасних Литви, Білорусі та майже всієї Правобережної України. Одночасно з цим розквіт переживала і Московська держава, яка почала поступово захоплювати руські землі – протягом 1500-1503 років Москва захопила третину територій ВКЛ.
У 1512 розпочалась чергова московсько-литовська війна, яка протривала до 1522. У ході війни у 1514 році московити захоплюють Смоленськ, що відкриває їм шлях на столицю Литви Вільнюс. «Серпня 1 дня, в літо 7023 (1514) року Василій Іванович, великий князь московський, порушивши мир і хресне своє цілування, від меншого на більше зло двигнувся, маючи ненаситне бажання лихоємства: почав посідати деякі міста, отчину й дідизну великого славного короля польського та великого князя литовського і руського і взяв славне місто Смоленськ. Але немає гірше людині, як посягання на чуже добро: з покірливого і смиренного немилостивим і непокірливим чиниться», – так ці події описано у Волинському короткому літописі.
На початку вересня дві армії зустрілись біля міста Орша, по різних берегах Дніпра. Обʼєднане польсько-литовсько-руське військо очолював великий гетьман литовський (відповідник сучасної посади міністра оборони) князь Костянтин Острозький. Чисельність армії сягала до 16 тисяч осіб та складалась з піхотинців, легкої литовської кінноти та важкої польської кінноти. Додатково князь Острозький посилив своє військо гарматами, розміщуючи їх збоку від основних сил. Московські війська складались переважно з кавалерії, а на їх чолі став Іван Челядін. Сучасні дослідники вираховують чисельність московського війська від 12 до 16 тисяч, хоча король Сигізмунд I у листах, що розійшлись до монархів західної Європи писав про 80-тисячне московське військо, яке розбив князь Острозький.
Напередодні битви Костянтину Острозькому вдається привернути увагу московитів до свого табору. В цей час решта польсько-литовсько-руського війська опускається нижче по течії Дніпра та побудувавши переправу через Дніпро, переходить на інший берег. Там вже чекало московське військо. Битву розпочав князь Острозький, наказавши обстріляти з артилерії частину московських полків. Московські війська не змогли довго встояти під гарматним обстрілом і рушили в атаку на лівий фланг польсько-литовського війська. Спершу порив ворожого війська розвивався вдало, проте, князь Острозький задіяв важку кавалерію, і атака московитів захлинулась. І так важку ситуацію московських військ погіршив конфлікт між Іваном Челядіним та Михайлом Булгаковим-Голицею, які не могли вирішити, хто з них головніший. Тому в критичних моментах битви, полки під командуванням Булкагова-Голиці та Челядіна не приходили одне одному на допомогу. Московські війська почали відступ до притоки Дніпра Кропиви. Сигизмунд Герберштейн у своєму трактаті «Записки про московитські справи» описуючи завершальний етап битви писав, що московські війська, намагаючись переправитись через річку, тонули в такій кількості, що змусили її вийти з берегів.
Костянтин Острозький завдав нищівної поразки Московському війську. У полон до князя потрапили Челядін, Булгаков та частина інших знатних дворян та їхні діти. Загальні втрати ж оцінюють від чотирьох до десяти тисяч вбитими. Натомість з польсько-литовського боку загинуло за приблизними оцінками 1-2 тисячі осіб.
Перемога Костянтина Острозького
Перемога Польщі та Литви під Оршею на певний час зупинила експансію Московського князівства на ці землі. Стала вона також особистим тріумфом Костянтина Острозького. Князь Острозький, хоча і був православним на відміну від більшості польської та литовської еліти, зміг здобути прихильність короля та великого князя та піднятись на найвищі щаблі карʼєри у Великому князівстві Литовському. У 1497 році Костянтин Острозький отримав посаду великого гетьмана литовського, тобто очолив збройні сили Литви. За військову доблесть та заслуги сучасники порівнювали князя Острозького з античним воєначальником Сципіоном. Острозький провів 65 битв проти татар та московитів, з яких зазнав поразки лише у трьох. Після однієї з них – битви під Ведрошею 1500 року – Костянтин Острозький потрапив до московського полону.
«Цей період його життя є яскравим свідченням не лише його стійкості та мужності, але й того, наскільки високо його цінували сучасники. Навіть після майже 7-річного утримання в полоні Острозький зміг повернутися до активної політичної та військової діяльності. Факт, що він повернувся на посаду великого гетьмана литовського після звільнення, говорить про надзвичайний рівень його військових здібностей і стратегічного мислення. Це також демонструє величезну повагу з боку корони. Острозький не лише зберіг своє становище, але й очолив об’єднані сили в одній із найважливіших битв свого часу – під Оршею», – пояснює у коментарі для «Нашого вибору» Андрій Брижук, в.о. директора Державного історико-культурного заповідника міста Острога.
Після перемоги під Оршею, вдома на Костянтина Острозького чекали нагороди від короля. Подібно до давньоримських полководців, князь очолив тріумфальну процесію героїв та полонених, яка вʼїжджала до Вільнюса. Також як винагороду Острозький отримує право на зведення кількох православних церков як у столиці Литовського князівства, так і у своєму родинному Острозі. Крім того, за свої заслуги князь отримує привілей користуватись печаткою з червоного воску. Таким правом до цього могли користуватись тільки особи королівської крові. Такий же привілей по спадковості отримали й нащадки князя Костянтина. На посаді великого гетьмана литовського Костянтин Острозький лишився до кінця життя.
«Костянтин Острозький, як один із найвидатніших воєначальників свого часу, зіграв ключову роль в об’єднанні поляків, литвинів та русинів у боротьбі проти Московського князівства. Його харизма, досвід та військовий талант забезпечили йому не лише лідерство на полі бою, але й здатність очолити настільки різноманітну армію, до якої входили представники багатьох національностей і віросповідань. Його лідерство під час битви під Оршею стало втіленням волі, єдності та глибокого розуміння важливості співпраці між різними народами», – наголошує Андрій Брижук.
Битва під Оршею у мистецтві
Невдовзі після битви під Оршею її перебіг змалював невідомий художник. Однойменна картина на дошках, розмірами 165 на 260 см сьогодні зберігається у Національному музеї у Варшаві. Образ представляє перебіг битви з висоти пташиного польоту.
Про те, що на картині зображений не один якийсь етап битви, а весь її перебіг свідчать зображення князя Костянтина Острозького. Руського полководця художник зобразив на картині тричі: вперше у правому нижньому куті картини, коли князь з військом тільки готуються до переправи; вдруге – у центрі, де Острозький віддає наказ стріляти з гармат; і втретє – коли вже сам з піднятою булавою переслідує московське військо. Впізнати Костянтина Острозького легко: всюди він одягнений у той само одяг, має оздоблену золотом шаблю, а над ним зображено стяг з гербом Острозьких – з’єднаних стовпом двох півмісяців, що рогами дивляться донизу, над восьмипроменевою зіркою.
Про те, з якою достовірністю художник зобразив одяг воїнів та інші деталі битви, свідчить зображення шаблі князя Острозького. Ідентичну зброю сьогодні можна побачити у Будапештському національному музеї, а на її клинку навіть є дата «1514».
Ані точна дата, ані автор, ані замовник картини «Битва під Оршею» точно невідомі. Дослідники припускають, що картина була написана незадовго після битви, приблизно між 1525 та 1535 роками. Імʼя автора також невідоме, хоча відомо який у нього був вигляд – на картині зображений лише один неозброєний чоловік, який сидить на березі Дніпра та спостерігає за маневруванням військ. Ймовірно, це і є художник.
Велику перемогу обʼєднаного польсько-литовсько-руського війська увіковічили не лише художники. У 1600 році польський поет Симон Пекалід публікує латиномовну поему про «Про Острозьку війну» / «De bello Ostrogiano». Хоча головний зміст поеми стосується вже нащадків гетьмана Острозького – його сина Василя-Костянтина та онука Януша, автор згадує тут і битву під Оршею.
«Скит безпощадний, зрадливий валах і москаль легковажний,
Також і турок жорстокий безкарно дивились на нього.
Орша своїм довіряла й, поки Келадін вів військо —
Тисяч аж вісімдесят — проти сил Костянтина, офіри
Слала свої незначні, щоб своїм бичем їх розгромити.
Що ж? Закривавлений меч славних воїв пізнав ти, москалю,
Й зараз тікаєш кудись? Від гніву богів утікає
Військо розбите!»
Памʼять про битву збереглась також у білоруській народній пісні. Її текст починається з поетичного опису світанку перед битвою, коли «ўзыйшло сонейка хмарненька». Далі в тексті змальовується військовий табір, де збираються воїни та відбувається нарада, на якій обговорюють стратегію здобуття перемоги. Кульмінація пісні настає під час самої битви, коли «хлопцы пяцігорцы» займають стратегічні позиції «каля рэчкі на прыгорцы» та завдають потужних ударів по ворогу. Пісня завершується урочистим звеличенням перемоги: «Масква стала наракаці, места Воршу пакідаці» та князя Острозького.
Памʼять про битву сьогодні
Сьогодні битва під Оршею 1514 року є символом єдності українського, польського, литовського та білоруського народів. А також прикладом того, як ці народи, попри релігійні та політичні відмінності можуть обʼєднатись, щоб дати відсіч спільному ворогу. До річниці битви у Польщі, Україні та Білорусі проходять різноманітні заходи. В Україні головним осередком, який популяризує історію роду Острозьких і зокрема історію Костянтина Острозького і його участі у битві під Оршею є Державний історико-культурний заповідник міста Острога. Цьогоріч крім постійної експозиції в Острозькому замку була відкрита виставка «Орша 1514: Тріумф волі і єдності», організована у співпраці з громадською організацією «Братство ім. князів Острозьких» за підтримки Польського Інституту у Києві. «Виставка яскраво підкреслює унікальне співробітництво руських, польських і литовських сил у боротьбі з агресією Московії. Ця битва стала символом спільної боротьби трьох народів, які на той час мали чимало розбіжностей, але змогли об’єднатися перед загрозою спільного ворога», – говорить в.о. директора Острозького заповідника Андрій Брижук.
Виставка присвячена 510-й річниці битви та акцентує на ролі великого гетьмана литовського Костянтина Івановича Острозького, який очолив об’єднане військо. Виставка пропонує унікальний погляд на битву під Оршею, представивши інтерактивну картину «Битва під Оршею», масштабовану модель бою, а також пам’ятні монети, портрети та інші артефакти.
Продовження військової співпраці народів, які брали участь у битві під Оршею, триває і сьогодні. У 2014 році на базі Збройних Сил Литви, Польщі та України була створена литовсько-польсько-українська бригада. З 2017 року бригада має імʼя Великого гетьмана Костянтина Острозького.
В сучасній російсько-українській війні у складі Сухопутних військ Збройних Сил України протистоїть росіянам 30-та окрема механізована бригада, яка від 2018 року має ім’я князя Костянтина Острозького. Бригада має символіку, в основі якої ― символи князя Костянтина Острозького, зокрема геральдична фігура з герба князя ― острога або лицарська шпора.
Анастасія Верховецька
За матеріалами: Державний історико-культурний заповідник м. Острога, Локальна історія