6 лютого у Сеймі Польщі відбулось перше читання проєкту змін до закону про Інститут національної памʼяті Польщі та до Кримінального кодексу. Автори законопроєкту – депутати партії «Право і справедливість» – а за ними також польські медіа, називають цей проєкт законом про «волинську брехню». Запропоновані зміни передбачають кримінальну відповідальність для осіб, які будуть «пропагувати ідеологію Організації українських націоналістів (ОУН-б) та Української повстанської армії», як організацій, що відповідальні за вбивства польського населення на Волині та прилеглих територіях у 1943-1944 роках. Законопроєкт вже отримав негативну оцінку від Верховного суду Польщі. Також під час громадських обговорень, його учасники зазначили, що в такому вигляді законопроєкт загрожує свободі слова та свободі наукових досліджень та негативно вплине на польсько-українські відносини.
Як ми писали раніше, ще 3 грудня на розгляд до Сейму потрапив законопроєкт про зміни до Кримінального кодексу та до закону про Інститут національної памʼяті Польщі – Комісію з переслідування злочинів польського народу. Його автори – депутати партії «Право і справедливість» Пшемислав Чарнек та Збігнєв Богуцький запропонували ввести кримінальну відповідальність для тих, хто поряд з комунізмом та фашизмом, «пропагуватиме ідеологію Організації українських націоналістів фракції Бандери (ОУН-б) та Української повстанської армії».
Запропоновані зміни також передбачають зміну термінів «Українські націоналісти» та «Східна Малопольща». Саме такі окреслення були вжиті під час зміни до закону про ІПН у 2018 році, а рік пізніше Конституційний суд зобовʼязав авторів закону замінити ці терміни. Версія з грудня 2024 року передбачає таке формулювання: «злочини членів і співробітників Організації українських націоналістів фракції Бандери (ОУН-б) та Української повстанської армії, а також інших українських формувань, які колаборували з Третім Рейхом. Під злочинами мається на увазі злочин геноциду, який полягав на винищенні особливо польського, єврейського, чеського, словацького, вірменського та українського населення на Волині і в сусідніх регіонах ІІ Речі Посполитої, тобто на терені волинського, поліського, львівського, тернопільського, станіславівського і люблінського воєводств у 1943-1945 роках, а також дії, вчинені у 1921-1950 роках, що базуються на застосуванню насилля, терору чи інших форм порушення прав людини щодо осіб чи групи людей польської національності, чи польських громадян інших національностей».
Закон про «волинську брехню»
Автори законопроєкту у пояснювальній записці зазначили, що запропоновані зміни є необхідними для того, щоб «унеможливити виголошення брехні на тему геноциду на Волині та у сусідніх регіонах та закінчення глорифікації ідеології ОУН-б та УПА». Пшемислав Чарнек та Збігнєв Богуцький порівнюють «волинську брехню» до поняття «брехня про Освенцим» / kłamstwo oświęcimskie. Тобто терміну, який описує погляди, які заперечують Голокост або заявляють, що інформація про нього перебільшена або взагалі сфальсифікована. У низці країн, зокрема, у Польщі публічне заперечення Голокосту є незаконним та карається.
Слідом за авторами законопроєкту, окремі польські політики та медіа почали називати законопроєкт про зміни до Кримінального кодексу та до закону про Інститут національної памʼяті Польщі – законом про «волинську брехню».
У четвер, 6 лютого, у Сеймі відбулось перше читання законопроєкту. Під час виступу один з його авторів, Пшемислав Чарнек, повторив тези, зазначені в обґрунтуванні до законопроєкту, та зазначив що підтримка України у війні з Росією є в інтересах Польщі. Однак поляки, на його думку, не можуть допустити «фестивалю ненависті», який нібито відбувається. Чарнек зазначив, що «українські біженці, яких у своїх домівках прийняли мільйони поляків, зокрема нащадки тих, хто був по-звірськи вбитий на Волині, Люблінщині та інших регіонах <…> почали публічно глорифікувати ОУН та УПА, зокрема в промовах та піснях».
Пшемислав Чарнек згадав також про нещодавні домовленості між Україною та Польщею про початок ексгумаційних робіт. Однак депутат від ПіС назвав ці домовленості «черговим зачаровуванням Польщі з боку України». Пшемислав Чарнек також зазначив, що якщо законопроєкт буде ухвалено, то він дозволить «зупинити ганебні переговори польського Міністерства культури з українською владою про нові памʼятники УПА в Польщі», – тут йдеться про зобовʼязання польської сторони вшанувати місця поховання українців у Польщі.
«Є ще один вартий уваги нюанс. У цьому проєкті польська сторона помічає, що в Україні зростає популярність традицій ОУН і УПА. Відповідно, це Польщу хвилює і у Варшаві будуть пильнувати, щоб Україна змінювала свою думку щодо цих організацій. Підсумовуючи, Польща не просто намагається домовитись з Україною про безперешкодне проведення пошукових та ексгумаційних робіт на території України, але й хоче змусити Україну відмовитись від вшанування ОУН і УПА як борців за українську незалежність. І такі законодавчі ініціативи мають показати Україні, що немає жодної можливості говорити з Польщею про те, що з цих організацій може бути знято відповідальність за волинські злочини», – говорила в грудні 2024 року Ольга Попович.
Зауваження від Верховного суду
Перед обговоренням у Сеймі законопроєкт було винесено на публічне обговорення. Документ також отримав оцінку від Верховного суду Польщі. Серед позитивних моментів в оцінці можна виділити лише один – автори проєкту нарешті замінили терміни «українські націоналісти» та «Східна Малопольща». Нагадаємо, що до відповідних дій Конституційний суд зобовʼязав ще у 2019 році.
Натомість негативних сторін у законопроєкті виявилось більше і загальний висновок Верховного суду такий, що законопроєкт вимагає подальшого опрацювання та повернення до версії з січня 2018 року – тобто, ще до перших змін ПіС до закону про ІПН. У своїй оцінці Верховний суд зазначив, що автори законопроєкту не провели достатню роботу щодо аналізу вже наявних у Польщі законів. Суд також наголосив, що представлений законопроєкт суперечить основним свободам демократичної держави (які також записані в Конституції Польщі) – свободі слова та думки, свободі наукових досліджень.
Верховний суд також звернув увагу на те, що в Польщі вже діють інші норми, прописані в Кримінальному кодексі, які захищають історичну памʼять – йдеться про ст. 133 про публічну зневагу народу та Республіки Польща та про ст. 49 про демонстрацію в публічному місці зневаги до народу та Республіки Польща. На думку суду цих та інших норм достатньо для захисту інтересів поляків, які почуваються ображеними висловлюваннями щодо ОУН та УПА.
«Незалежно від вищесказаного, слід подумати чи не було б виправдано, щоб органи державної влади зосереджували свою діяльність у сфері історичної політики переважно на історичній освіті та відповідному формуванні ролі медіа, зокрема шляхом підготовки базової навчальної програми для викладання історії, створення умов для пошуку правди та поширення знань щодо історичних подій», – читаємо в оцінці Верховного суду.
В суді також наголосили, що автори законопроєкту не наводять жодної статистики та інших доказів щодо того, як часто в Польщі відбувається «глорифікація ОУН та УПА».
Звернули також увагу на фактологічні помилки, а саме вживання дат 1925-1950 щодо окреслення злочинів ОУН (б), УПА та інших організацій, які колаборували з Третім Рейхом. Адже ОУН утворилась у 1929 році, а фракція Бандери – у 1940 році. УПА ж постала в 1942 році. А Третій Рейх існував у роках 1933-1945.
Під час громадського обговорення законопроєкту також звернули увагу на негативні наслідки в разі його ухвалення. Перш за все він може перешкодити польсько-українським домовленостям про ексгумацію, які є ключовими у темі Волинської трагедії. Також подібний законопроєкт негативно позначиться в цілому на польсько-українських відносинах та сприятимуть російській пропаганді. «Слід памʼятати, що в світлі триваючого нападу Росії на Україну, ухвалення закону в такому вигляді може сприйматись як підтримка російської пропаганди про нацистський характер влади у Києві», – йдеться в оцінці законопроєкту.
З виборчою кампанією у тлі
Як ще у грудні пояснила у коментарі для «Нашого вибору» політична оглядачка, експертка з українсько-польських відносин Ольга Попович, те, що ПіС запропонувало ці зміни до закону про ІНП саме зараз, можна пояснити прийдешніми президентськими виборами. «Пшемислав Чарнек, який разом зі своїми колегами вніс цей законопроєкт, дуже добре відомий тим, хто цікавиться польсько-українськими відносинами. Ще будучи міністром освіти він часто висловлювався в антиукраїнському руслі. Зрештою він також міг стати кандидатом у президенти, але не став. Думаю, що внесення цього законопроєкту саме зараз має певною мірою показати електорату, що ПіС і надалі дбає про історичну політику», – говорить Ольга Попович і пояснює, що зараз перевагу у розв’язанні історичного питання з Україною має чинний уряд Туска та «Громадянської коаліції». Адже саме за правління чинного уряду Україна заявила, що почне розглядати заявки від Польщі на проведення пошукових та ексгумаційних робіт жертв Волинської трагедії.
Також вже після внесення партією «Право і справедливість» законопроєкту, Польщу відвідав Президент України Володимир Зеленський. Під час зустрічі з Премʼєром та Президентом Польщі Зеленський говорив також про історичні питання. Ще напередодні візиту українського президента до Варшави, стало відомо, що українська сторона дала дозвіл на перші ексгумаційні роботи. Їх початок запланований на квітень цього року.
У розмові з польськими журналістами Володимир Зеленський наголосив, що питання ексгумації належить до Міністерства культури, а він зі свого боку буде час від часу перевіряти, як йдуть роботи. «Я дуже надіюсь, що буде позитивний результат, і що ми знімемо ці питання з порядку денного. Принаймні, ми повинні зменшити максимально цей градус. Я зацікавлений, щоб цього питання в наших відносинах не було», – сказав Президент.
Володимир Зеленський прокоментував також заяви окремих польських політиків, зокрема одного з кандидатів у президенти, чинного голову польського ІНП Кароля Навроцького, що без розв’язання історичних питань, Україні не місце в ЄС і НАТО. «Якщо Україна не буде в ЄС і не буде в НАТО, це говорить, що в України не буде гарантій безпеки. Якщо в України немає гарантій безпеки, Україна залишається сам на сам проти Російської Федерації і якщо союзники, а Польща це союзники, не хочуть бачити нас в безпековому союзі, то тоді пану Навроцькому треба вже починати іти тренуватися. Адже може прийти момент, коли йому доведеться особисто взяти зброю в руки та захищати разом з іншими свою країну. Якщо України не буде, то є великі ризики, що Росія одразу, бо така географія, буде на кордоні з Польщею. І тоді у нього будуть не політичні змагання, а змагання за своє життя», – заявив Володимир Зеленський.
Нагадаємо, що тема Волинської трагедії 1943 року є однією з найбільш складних та суперечливих в українсько-польських відносинах. У 2016 році у Польщі на законодавчому рівні події 1943 року визнано «геноцидом, вчиненим українськими націоналістами, проти громадян Речі Посполитої», а днем пам’яті визнано 11 липня.
Анастасія Верховецька