Чи польський Сейм засудить депортацію українців?

0

Минулого року у польському Сеймі з’явився проект постанови про засудження акції «Вісла», у рамках якої 1947 р. депортовано й розпорошено більше 140 тис. польських громадян української національності – з метою асиміляції – у північних та західних регіонах держави. Близько 4 тис. осіб, у тому числі дітей, запроторено у концентраційний табір в м. Явожно. Політичного засудження цього злочину з боку Сейму українська громада добивається від початку демократичних перетворень у Польщі.

У проекті постанови відзначається, зокрема, що акція «Вісла» була «порушенням основних прав людини». Її автори наголошують, що під час депортації застосовано характерний для тоталітарних систем принцип колективної відповідальності, який ніколи не може бути основою політики демократичної держави. Проект пройшов уже два читання у парламентській комісії нацменшин. Однак ініціативу не підтримують, зокрема, депутати найбільшої опозиційної партії «Право і справедливість» (пол. PiS). Вони, як і представники об’єднань колишніх польських жителів Волині (т.зв. «кресов’яни»), вважають, що спочатку Сейм повинен зайнятись справою польських жертв конфлікту на Волині у 1943 р. Крім цього, суперники засудження акції «Вісла» переконані, що вона була необхідною для ліквідації Української повстанської армії.

У подібній аргументації не враховуються висновки таких авторитетних істориків, як Ґжеґож Мотика, Роман Дрозд чи Євген Місило. Усі вони, беручи участь у першій парламентській дискусії, виразно підкреслювали: метою Акції «Вісла» була не лише ліквідація УПА, але перш за все повна асиміляція українського цивільного населення і створення однорідної національної держави. Про такі наміри свідчить хоч би те, що людей оселювали у великому розпорошені, ізолювали інтелігенцію чи забороняли навіть називатися українцями. Одне з пропонованих комуністами окреслень звучало – населення з акції «В». Історики погоджуються з тим, що тодішня Польща мала право чи навіть обов’язок боротись з українськими партизанами, проте для ліквідації 2 тис. солдатів не треба було депортувати 140 тис. представників цивільного населення. У цьому переконаний також ініціатор постанови, українець за національністю, депутат Мирон Сич, який, коментуючи винесення проекту постанови, відзначав:

– Акція «Вісла» була злом проти цивільного населення. Я знаю, що ці люди постійно чекають на таке рішення польського Сейму.
Однак проблема полягає в тому, що страждання цивільного населення не бачать суперники засудження депортації. Мало того: українських громадян Польщі вони намагаються зробити заручниками польсько-українських державних відносин. Саме так в українській громаді над Віслою розцінюються думки про те, що перед засудженням депортації з боку офіційного Києва повинно з’явитися вибачення за польські жертви конфлікту на Волині.

Суперники засудження депортації українців намагаються налаштувати проти цього загал суспільства. Про це свідчать думки деяких політиків, які говорять, що засудження акції «Вісла» доведе до появи фінансових домагань з боку депортованих. Що цікаво: не береться до уваги те, що досі Польща, попри заяви правлячої команди, не врегулювала питань відібраного в комуністичні часи майна. Слід відзначити, що бойкот постанови щодо акції «Вісла» супроводжується персональними атаками на її ініціатора, депутата М. Сича. Закидають йому те, що він нібито намагається виправдати свого померлого батька, який, як член Української повстанської армії, мовляв, відповідає за жорстокі вбивства поляків.

Спираючись на документи, такі закиди безпідставними називає історик Євген Місило. Як відзначалось на одному із парламентських засідань, спроба скинути на дітей відповідальність за дії батьків – це копіювання наявних у сталінські часи стандартів.

Суперечності навколо постанови у справі засудження акції «Вісла» викликали те, що на початку року проект документа не винесено в Сеймі Польщі на пленарне обговорення. Таким чином його прийняття, імовірно, відсувається у часі. Депутат М. Сич в офіційних коментарях заявляє, що цей час використає задля переконання тих парламентських клубів, які досі ініціативи засудження депортації українців не підтримують. На його думку, метою постанова не є конфронтація, а саме сприяння польсько-українському примиренню. Водночас політик переконаний, що цій меті повинна служити спільна заява щодо трагедії на Волині польського та українського парламентів, над якою триває праця.

Запитання щодо політичного засудження акції «Вісла» поки що залишається відкритим. З відповіддю у цій справі з’явиться також сигнал про те, як найвищий державний орган бачить у громадському просторі місце і права власних громадян нетитульної національності. Водночас варто відзначити, що з огляду на нові обставини Інститут національної пам’яті вирішив відновити слідство, яке може довести до правового визнання акції «Вісла» комуністичним злочином, що водночас був злочином проти людства.

Фото: www.se.pl

Григорій СПОДАРИК

Share.