Після падіння російської крилатої ракети Х-101 у Люблінському воєводстві в Польщі триває дискусія про те, чи могла армія збити її ще в повітрі. Військові наголошують, що діяли відповідно до процедур мирного часу, тоді як експерти обговорюють, чи був інцидент випадковістю, свідомою провокацією Росії та які висновки має зробити Польща. «Наш вибір» зібрав основні оцінки польських військових, аналітиків та медіа.
Випадковість чи навмисна провокація?
Одне з головних питань, яке обговорюють у Польщі, – чи потрапила ракета на польську територію випадково, чи це була навмисна дія Росії.
Одразу після інциденту найбільшу увагу в польських медіа привернули слова прем’єр-міністра Дональда Туска, який під час пресконференції заявив, що «немає жодних підстав вважати, що ціллю була Польща». Саме ця фраза стала головним меседжем перших публікацій польських ЗМІ, а згодом її активно передрукували й українські медіа. Подекуди вона трансформувалася у категоричні заголовки на кшталт «Туск не вважає, що Польща була ціллю ракетної атаки Росії», хоча сам прем’єр говорив лише про відсутність на той момент доказів такого сценарію.
Водночас уже в наступні години польська дискусія стала значно ширшою. Представники уряду, військові та експерти почали обговорювати різні можливі причини інциденту, наголошуючи, що остаточних висновків поки немає.
Офіційно польська влада не виключає жодної з версій. Міністр закордонних справ Радослав Сікорський та заступник міністра оборони Цезари Томчик заявили, що розслідуються як версія технічної несправності ракети, так і можливість свідомої провокації.
Серед можливих причин випадкового відхилення від курсу називають пошкодження ракети українською протиповітряною обороною або збій у роботі її навігаційної системи.
Аналітикиня Анна Мєжинська звернула увагу ще на одну обставину. На її думку, на користь версії про випадковість свідчить те, що цього разу російська пропаганда не була готова до інформаційної кампанії. На відміну від попередніх подібних інцидентів, дезінформація в соцмережах з’явилася із запізненням, що може свідчити про несподіваний для самої Росії розвиток подій.
Водночас частина військових експертів не виключає, що це могла бути свідома перевірка реакції Польщі та НАТО. Зокрема, звертають увагу, що російські ракети часто прокладають маршрут максимально близько до польського кордону, використовуючи так звану «тінь кордону», аби ускладнити роботу української протиповітряної оборони. Крім того, такі польоти можуть дозволяти Росії оцінювати швидкість реагування польської та натівської систем протиповітряної оборони.
На користь версії про можливу провокацію, зокрема, звертає увагу експерт із безпеки Міхал Пєкарський. Він нагадує, що Росія вже неодноразово перевіряла реакцію країн НАТО діями, які не переходять межу відкритого воєнного конфлікту, зокрема порушеннями повітряного простору безпілотниками.
Чому ракету не збили?
Саме це питання стало однією з головних тем дискусії в Польщі після падіння російської ракети.
Польські військові наголошують, що під час інциденту діяли відповідно до процедур, передбачених для мирного часу. За словами командувача Оперативного командування Збройних сил Польщі генерала Іренеуша Новака, рішення про знищення повітряної цілі не може ухвалюватися автоматично. Спершу необхідно підтвердити, що йдеться саме про ворожий об’єкт, після чого командувач може віддати наказ про відкриття вогню.
За офіційною інформацією, польські винищувачі F-16 були підняті в повітря ще до того, як ракета перетнула кордон. Один із літаків отримав завдання здійснити її перехоплення та провести остаточну ідентифікацію. Водночас ракета летіла дуже низько й перебувала в польському повітряному просторі лише близько шести хвилин. За словами генерала Новака, коли військові були готові ухвалити рішення про її знищення, вона вже впала на поле поблизу села Тарнава-Колонія. Якби ракета продовжила політ углиб країни, її, найімовірніше, було б збито.
Ще одним чинником, який враховують військові, є ризик для цивільного населення. Навіть успішне перехоплення не означає, що загроза зникає: уламки двотонної крилатої ракети та ракети-перехоплювача можуть впасти на землю і становити смертельну небезпеку. Саме тому рішення про застосування зброї має враховувати не лише сам факт порушення повітряного простору, а й можливі наслідки такого перехоплення.
Мацей Шопа у своєму аналізі для Defence24 зазначає, що рішення про застосування зброї завжди передбачає оцінку ризиків. Він нагадує інцидент із вересня 2025 року, коли після спроби нідерландського винищувача F-35 збити безпілотник-приманку Gerbera ракета AMRAAM не уразила ціль і влучила в житловий будинок. На його думку, цей випадок показує, що навіть спроба перехоплення може створювати небезпеку для цивільного населення, тому в ситуації з єдиною ціллю над незаселеною місцевістю обережність військових була виправданою.
Чим мирний час відрізняється від війни?
Військовий журналіст, колишній пілот і майор резерву Міхал Анджей Фішер пояснює, що багато запитань про те, чому польські військові не збили російську ракету, виникають через порівняння із діями української протиповітряної оборони. Однак, наголошує він, Польща не перебуває у стані війни, а отже військові діють за зовсім іншими правилами.
За словами Фішера, якби Польща воювала, повітряний простір був би закритий для цивільної авіації, а польські й союзницькі системи протиповітряної оборони були б розгорнуті вздовж кордону та перебували б у постійній бойовій готовності. У такій ситуації будь-який невідомий об’єкт, який перетнув би кордон, могли б знищити практично одразу.
Натомість у мирний час військові зобов’язані діяти значно обережніше. Повітряний простір відкритий для цивільних літаків, тому перед застосуванням зброї необхідно остаточно підтвердити, що ціллю є саме ворожий об’єкт. Крім того, командування має враховувати й ризик для людей на землі. Якщо збити ракету над населеним пунктом, її уламки або бойова частина можуть впасти на житлову забудову й призвести до жертв серед цивільного населення. Водночас Фішер зазначає, що якби ракета прямувала до великого міста або іншого густонаселеного району, рішення про її знищення, найімовірніше, ухвалили б негайно, попри пов’язані з цим ризики.
Фішер також звертає увагу на ще один фактор – час. Від моменту, коли ракета перетнула польський кордон, до її падіння минуло близько шести хвилин. За його словами, за такий короткий проміжок часу, особливо поблизу кордону, фізично неможливо забезпечити стовідсоткове перехоплення кожного об’єкта. Саме тому, вважає експерт, не варто очікувати, що кожна ракета чи безпілотник, які порушать польський повітряний простір, будуть збиті одразу після перетину кордону.
Чи спрацювала польська система ППО?
Попри критику, частина військових експертів не вважають інцидент доказом неспроможності польської протиповітряної оборони.
За даними польського військового порталу Defence24, польське командування ще до початку російського удару по Україні знало про виліт стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і привело сили протиповітряної оборони у підвищену готовність. У повітря підняли винищувачі F-16, були активовані радіолокаційні системи, залучено літак дальнього радіолокаційного виявлення Saab 340 AEW, а також літак-заправник НАТО. Українські та польські військові координували свої дії під час російської атаки.
Генерал Мечислав Ценюх, колишній начальник Генерального штабу Війська Польського, вважає, що інцидент потрібно детально проаналізувати, однак не використовувати його для політичних суперечок. На його думку, головним висновком має стати ще тісніша координація між польськими та українськими військовими в прикордонному районі.
Схожої думки дотримується й генерал Томаш Древняк. Він наголошує, що жодна система протиповітряної оборони не здатна захистити абсолютно кожен квадратний метр території держави. Навіть після завершення модернізації польської ППО неможливо гарантувати перехоплення кожної ракети або безпілотника.
Не лише ракета: у Польщі дискутують і про систему оповіщення
Окремою темою дискусії стала робота системи оповіщення населення. Як звертає увагу експерт із безпеки Міхал Пєкарський у статті для OKO.press, під час реальної загрози недостатньо лише ввімкнути сирени. Люди мають швидко отримати зрозуміле повідомлення про характер небезпеки та рекомендації щодо подальших дій.
Подібну проблему порушує і редактор Defence24 Максиміліан Дура. На його думку, багато мешканців не розуміли, як діяти після сигналу тривоги, не отримали оперативних роз’яснень через основні канали комунікації й були змушені самостійно шукати інформацію або звертатися до екстрених служб. Він також звертає увагу, що наявність підготовлених рекомендацій для населення Poradnik Bezpieczeństwa не замінює оперативного інформування під час реальної загрози.
Подібні питання порушували й під час пресконференції польського уряду. Міністр внутрішніх справ Марцін Кервінський заявив, що сирени були найшвидшим способом попередити населення про небезпеку. Водночас він повідомив, що після інциденту роботу служб проаналізують і, за потреби, внесуть зміни до процедур цивільного захисту.
Прем’єр-міністр Дональд Туск також заявив, що кожен подібний випадок має допомагати вдосконалювати систему безпеки. За його словами, уряд уже працює над тим, щоб після завершення повітряної тривоги люди отримували не лише сигнал сиренами, а й SMS-повідомлення про те, що небезпека минула. Про необхідність удосконалення системи повідомлень заявив і віцепрем’єр Кшиштоф Гавковський. За його словами, влада працює над тим, щоб повідомлення про загрозу швидше надходили, зокрема через застосунок mObywatel, а мешканці оперативно отримували пояснення про характер загрози та рекомендації щодо подальших дій.
О.К.
За матеріалами Gazeta Wyborcza, OKO.Press, defence24.pl
