9 березня 2014 року – у 200-річчя народження Тараса Шевченка – у сквері ім. Т. Шевченка в Люблині читали поезію Великого Кобзаря. В гарний недільний південь серед польського міста прозвучали Шевченкові рядки під гуркіт машин, які проїжджали рухливими сусідніми вулицями.
На скверику поруч старовинної Спасо-Преображенської церкви, на розі вулиць Руської та Підзамче, зібралися любителі поезії українського пророка та всі, хто хотів віддати йому шану в цей особливий день. Прибули місцеві українці з різних середовищ, з’явилися люди, котрі приїхали до Люблина лікуаватися після травм, яких зазнали на Майданах України та їхні близькі, були присутні польські друзі України. Серед прибулих можна згадати віцеконсула Віталія Білого з Генерального консулсьтва Ураїни в Люблині, о. прот. Мирослава Вишневського – настоятеля православної парафії свт. Петра (Могили) в Люблині, Анну Кравчик – керівника відділення культурної освіти Центру культури в Люблині. Вірні парафії свт. Петра (Могили) прибули на скверик зі своїм священиком безпосередньо після закінчення богослужінь з нагоди першої неділі Великого посту – свята Торжества Православ’я.
Захід почався Шевченковим «Заповітом», який зачитав д-р Андрій Савенець – український перекладач і перекладознавець, а водночас секретар Українського Товариства, яке було організатором заходу. Він же звернувся до присутніх зі словом про мету та ідею заходу, відзначаючи те, що ці відзначення відбуваються в особливо складний для України час. Згодом місцева українська поетеса Світлана Бакун зачитала перші рядки «Кобзаря» – «Реве та стогне Дніпр широкий…». У цьому місці не можна було не прочитати Шевченкового звернення до поляків – «Як ми ще були козаками…», яке польською мовою читала д-р Тетяна Колодинська. Після цього до польських друзів України, які прибули відзначати пам’ять Шевченка звернувся польською мовою голова Українського Товарситва д-р Григорій Купріянович.
Почалося стихійне читання Шевченка. Започаткувала його одна із найстарших членів українського громади Люблина – Євгенія Зінчук, яка майже кожного року своїми декламація збагачує відзначення пам’яті Шевченка. Згодом мікрофон брали і молодші, і старші – всі, хто хотів поділитися улюбленими Шевченковими рядками. Вік осіб, які читали цього дня Шевченка – від 4 до 82 років. Читали Шевченка українці, які народилися в Люблині, читали ті, хто прибув з України, читав хлопець, який постраждав на тернопільському Майдані, а зараз лікується в Люблині, читали також поляки, які приєднали до цього вшанування українського поета. Більшість Шевченкових творів звучала мовою оригіналу, але можна його було почути також і польською мовою, у перекладі люлинського українця – Петра Куприся.
На завершення Г. Купріянович зачитав фрагменти особливого твору Т. Шевченка – «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Особливо сильно і актуально в нинішній ситуації України прозвучали останні слова цього твору: «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!» Згодом з подякую для всіх присутніх звернувся А. Савенець. На кінець всі зібрані заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий»…
«Читання Шевченка у сквері Шевченка» було черговим акордом люблинських відзначень 200-річчя народження Тараса Шевченка. Започаткували їх тижнем раніше, 2 березня 2014 р., урочистою панахидо за душу Тараса Шевченка, яку очолив православний архиєпископ Люблинський і Холмський Авель, та величавим концертом присвяченим пам’яті поета іпророка. Захід, що відбувся в неділю 9 березня 2014 р. на сквері Т. Шевченка започаткував нову українську традицію Люблина – читання Шевченка у сквері Шевченка у річницю народження Кобзаря, 9 березня кожного року…
Джерело: Українське Товариство (Люблін)
Фото: Радіо Люблін