Від 16 до 29 січня у Варшаві можна побачити виставку «Дороге майбутнє / Dear Future». Роботи українських та польських художників розміщені у публічному просторі столиці – на рекламних банерах, на екранах у трамваях та на широкоформатних екранах у метро. Кураторками виставки є дві українські мисткині: Аніта Немет та Юлія Кривич.
Дороге майбутнє! Ми пишемо тобі, щоб разом поміркувати, яким ти можеш бути
«Дороге майбутнє / Dear Future» – це фотографії, відео, анімації та інші артобʼєкти, розкидані по центральному району Варшави. Роботи виставки розмістили замість рекламних афіш, на екранах у трамваях та метро. Це результат роботи двох українських мисткинь – кураторок виставки – Аніти Немет та Юлії Кривич.
Частиною виставки і певним поясненням до неї є лист мисткинь, у якому вони звертаються до майбутнього, як до особи, з якою разом хочуть поміркувати як виглядає світ зараз і як він виглядатиме після війни. У листі художниці розмірковують про необхідність мистецтва під час війни, ставлять питання про його доцільність у часи обстрілів і тортур. «Будь-яка кураторська чи виставкова практика стає тривіальною на тлі обстрілів, тортур, масових депортацій і незліченних воєнних злочинів, які Росія чинить в Україні щодня», – йдеться у зверненні.
«Чи мистецтво може бути творене під час війни і якщо так, то які теми воно може або має підіймати?» – такі головні питання, пробою відповіді на які і є виставка «Дороге майбутнє / Dear Future».
«Назва виставки не випадкова: “Дороге майбутнє!” – це початок листа, який ми пишемо Майбутньому, так, якби це була людина. Тому наша виставка – це своєрідний лист у пляшці, який ми хочемо відправити у простір Варшави. Думки про майбутнє – це терапевтична процедура, яка допомагає порадити собі з тим, що відбувається тут і зараз. Невідоме сповнене темрявою, але також, як писала Ребека Солніт (американська письменниця та активістка – прим. ред.), надії та стійкості», – розповідає кураторка виставки Юлія Кривич.
Вибір художників показує, яке майбутнє ми хочемо побудувати
Виставка обʼєднала митців та творчі колективи з України та Польщі. За словами Юлії Кривич, добір художників, чиї роботи експонуються, показує те, яким мисткині хочуть бачити майбутнє. Особливу увагу, під час формуванні експозиції звертали на колективи. «Під час кризи співпраця та зв’язок з людьми дають кращий результат. На виставці представлено 4 колективи з України та Польщі. І ми також хотіли пов’язати цих митців, показати, що вони мають не тільки спільне майбутнє, але й зараз разом можуть говорити про сьогоднішні виклики та кризи», – пояснює кураторка.
Так, на виставці представлена робота українського колективу fantastic little splash «Нова інформація». Учасники колективу в своїй роботі поєднують художню практику з медіадослідження. У відео «Нова інформація» вони роздумують над втратою довіри до сучасних ЗМІ і пошуками альтернативних джерел інформації. «Чи в епоху фейкових новин і ферм тролів мистецтво не є більш ємною одиницею комунікації», – запитує український колектив у своїй роботі.
Український художник Назар Фурик, досліджуючи Київ та його околиці, документує жорстокі та руйнівні наслідки війни та їхні післяобрази в людях, які повертаються, переїжджають, зупиняються на деякий час чи залишаються. І навпаки – як пережиті людьми втрати відображаються на просторі, з яким вони співіснують.
Художниця Анна Мананкіна у своїй відеоінсталяції «Природна історія руйнування» досліджує зґвалтування як досвід, який ніщо не може стерти, постійну травму. Візуальну основу проєкту становлять зображення кісткових структур у поєднанні з квітами, які були згенеровані штучним інтелектом. Це відсилає до мотиву смерті та молодої жінки. «Ми всі, хто родом з України, несемо війну в собі – тілом і душею», – розповідає художниця.
Марія Матіяшова в своїй неоновій інсталяції «Empire Expire» розмірковує над природою слова «Імперія», здавалося б, монументального і вічного, але насправді крихкого і приреченого на крах.
На документальних фото Данила Галкіна бачимо вікна Українського Дому в Києві, які були пошкоджені ударною хвилею внаслідок масованого ракетного обстрілу Києва в жовтні. Через вцілілі об’єкти культурної спадщини Галкін показує не лише крихкість вікон, а й незламність духу української нації у зіткненні з жахливою реальністю війни.
Роботи маріупольського художника Василя Ляха «Без назви» нагадують сторінки, вирвані зі щоденника, намальовані швидко але виразно. На них зображені спогади війни самого художника, а також його друзів та родини.
На виставці також представлені роботи колективу atelienormalno. Ця група складається з художників із синдромом Дауна. У рамах виставки вони показали свої роботи, зроблені за останні місяці.
З польських художників на виставці можемо побачити роботи двох колективів – Podróżnych Ugościć (Ізабела Вільк) і SDK Słonecznik / Солідарний дім культури «Соняшник» (Кая Куштра) та художника Матеуша Ковальчика. Обидва мистецькі колективи були створені як відповідь на кризу: Podróżnych Ugościć допомагають людям на польсько-білоруському кордоні, а SDK Słonecznik було організовано як ініціативу допомоги людям, які шукають тимчасового прихистку від війни в Україні.
Де можна побачити роботи?
Мистецькі розміщені не в галереї чи музеї, а у публічному просторі польської столиці – на рекламних банерах та на широкоформатних екранах у метро – від площі Вільсона до площі Люблінської унії. Також окремі роботи показують на екранах трамваїв.
В суботу, 28 січня, у Варшаві відбудеться кураторська екскурсія виставкою українською мовою. Початок о 13:00 біля готелю «Puro», вул. Widok 9. Участь безплатна. Екскурсію проведе українська мультидисциплінарна художниця, дослідниця та одна з кураторок виставки Аніта Немет. Більше про подію за посиланням.
Також організатори запрошують на екскурсії експозицією та на дискусію про роль мистецтва та культури під час війни. Зустріч відбудеться 26 січня о 18:00 в SDK Słonecznik за адресою вул. Панська, 3 у Варшаві. Більше про подію за посиланням.
Виставку «Дороге майбутнє / Dear Future» в публічному просторі Варшави можна побачити до 29 січня.
Іванна БЕРЧАК, Анастасія ВЕРХОВЕЦЬКА