Щороку 4 червня у Польщі відзначають День свободи та громадянських прав. Саме у цей день – 4 червня 1989 року у Польщі відбулись перші після Другої світової війни частково вільні вибори до Сейму та Сенату. Червневі вибори стали переломним моментом для падіння комуністичного режиму у Польщі та початком побудови демократичної держави. З нагоди свята розповідаємо більше про парламентські вибори 1989 року.
4 червня є символічною датою, що пов’язана з початком системних трансформацій у Польщі, її господарського та політичного устрою, але також змін у мисленні самих поляків.
Після Другої світової війни та встановлення у Польщі комуністичного режиму і аж до кінця 1980-х років вибори в країні хоч і відбувались регулярно, однак були лише фасадом і не мали нічого спільного з реальним волевиявленням народу. Польська обʼєднана робітнича партія (ПОРП) та декілька інших, залежних від неї організацій, які одноосібно керували державною, не допускали до цього процесу опозицію. Аж до 1989 року, коли у Варшаві відбулись переговори між Польської Народної Республіки та опозиційною профспілкою «Солідарність», які увійшли до історії як «Круглий стіл».
Головними причинами, через які влада погодилась на «Круглий стіл» стали масові страйки в різних регіонах Польщі, зростаюча економічна криза, тиск з боку Церкви, а також підтримка «Солідарності» серед західних країн та політика «перебудови» Горбачова в СРСР, від якого ПНР була залежна.
Сам «Круглий стіл» відбувся у Варшаві протягом 6 лютого – 5 квітня 1989 року. «Цей стіл оточений національною надією, але також і недовірою. Будуть люди, які не приймуть те, що ми розробили. Ми не можемо цього не знати і не поважати», – сказав очільник «Солідарності» та майбутній Президент Польщі Лех Валенса під час інавгурації переговорів за круглим столом.
Головною домовленістю стало рішення про проведення парламентських виборів, до яких, цього разу, допускались також кандидати від опозиції. Вибори до Сейму та Сенату були призначень на 4 (перший тур) та 18 червня (другий тур) 1989 року.
Виборча кампанія стала справжньою «битвою» між владою та опозицією. «Насправді ми маємо справу з боротьбою за владу. Що з цього приводу каже партія? Партія все ще перебуває в обороні. Сьогодні немає сумнівів, що вона не готова до боротьби. Для цього було багато причин. 45 років перебування при владі без опозиції зробили ПОРП лінивою. Ще одна причина – відсутність віри у своє майбутнє, а власне в соціалізм. Послабилася і дисципліна всередині партії», – писав у своєму щоденнику 18 травня тодішній премʼєр-міністр Мєчислав Раковський.
Профспілка «Солідарність», яка нарешті була легалізована, мала, однак, дуже мало часу на проведення передвиборчої кампанії. Її організація була доручена Громадянському комітету, перед яким постало важливе, але важке завдання – переконати поляків, що червневі вибори відрізняються від попередніх і що у народу є справжній шанс змінити устрій своєї країни.
Щоб переконати виборців, Громадянський комітет досить швидко зробив та поширив серед поляків агітаційні плакати з фотографіями місцевих кандидатів поряд з Лехом Валенсою. Широко відомий образ популярного на той час Леха Валенси зміцнив довіру до окремих кандидатів в очах виборців, переважна більшість яких раніше не мала шансів стати відомими у суспільній свідомості. Крім того, це створило міф про злагоджену та згуртовану «команду Валенси», яка чітко дистанціювалася від сильно дезінтегрованого табору влади.
Кандидатів від опозиції підтримали не лише відомі польські митці та діячі культури, а й західні зірки, зокрема американська акторка Джейн Фонда, французький актор Ів Монтан та американський співак Стіві Вандер. Голосувати у червневих виборах закликали плакати з Гері Купером із фільму «Рівно опівдні», на яких актор у ролі шерифа замість кольта тримав у правій руці бюлетень, і все це на фоні напису «Солідарність».
Також серед своїх виборців Громадянська коаліція поширювала «шпаргалки», які повинні були допомогти під час виборів. На них зазначались прізвища кандидатів від опозиції, натомість замість імен провладних кандидатів залишались пусті місця. «Не загуби! Збережи до дня виборів! Поклади до паспорта», – йшлось на листівках.
Попри обмежений доступ до медіа, опозиція вміло використала те, що мала. Перший телеефір «Солідарності» 9 травня був підготовлений професійно та викликав неабиякий інтерес у глядачів. Було також відновлено друк Tygodnika Solidarność, головним редактором якого став майбутній премʼєр Тадеуш Мазовецький. Однак головне місце у виборчій компанії став випуск 8 травня 1989 року накладом у 150 тисяч екземплярів першого випуску Gazeta Wyborcza. Її редактором став Адам Міхнік. Видання існує і до сьогодні і є одним з найбільш впливових у сучасній Польщі.
У неділю, 4 червня 1989 року відбувся перший тур виборів до Сейму та Сенату. Згідно з домовленостями «Круглого столу» місця в Сеймі були поділені між керівною комуністичною партією та безпартійними кандидатами. Влада гарантувала собі більшу частину місць – 299 з 460. Натомість опозиція могла балотуватись на решту – 161 місце, і зрештою здобула всі можливі місця.
Вибори до Сенату були повністю вільними – тут усі 100 сенаторських мандатів обирались незалежно від партійної приналежності кандидата. За результатами виборів. «Солідарність» отримала 99 місць у Сенаті.
24 серпня 1989 року премʼєром Польщі став Тадеуш Мазовецький – перший некомуністичний голова уряду в країнах Центрально-Східної Європи після закінчення Другої світової.
День свободи і громадянських прав
У 2013 році Сейм Польщі затвердив 4 червня Днем Свободи та Громадянських прав. «(…) 4 червня 1989 р. відбулись вибори, на яких поляки, вперше з часів війни, змогли зробити вибір без примусу. Підтримуючи кандидатів Громадського комітету “Солідарність” на всіх місцях до Сейму та на 99 місцях до Сенату, поляки здійснили перелом в політичному устрої держави. Вони поклали кінець багаторічній системі домінування однієї партії над державою та громадянами. Дали можливість розпочати побудову парламентської демократії, держави, побудованої на рівних правах для всіх громадян, системи верховенства права та дозволили вжити заходів для здобуття повного суверенітету (…)», – йдеться у законопроєкті.
Сьогодні 4 червня у Польщі є святом, однак не державним, тому не є вихідним. Однак щороку у День свободи та громадянських прав у містах відбуваються різноманітні заходи та урочистості.
Анастасія Верховецька
Джерело: Polskie Radio, Encyklopedia Solidarności