Після повалення режиму Віктора Януковича та зміни влади в Україні було очевидно, що зміни стосуватимуться також дипломатичних представництв держави. У березні виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов своїми указами звільнив кількох послів, у тому числі й посла України в Республіці Польща Маркіяна Мальського. Щоправда, звільнення М. Мальського відбулося після низки заходів української громади Варшави – спільнота висловила своє незадоволення поставою посла під час Єврореволюції та його попередньою діяльністю як очільника українського дипломатичного корпусу в Польщі.
Від квітня на чолі українського посольства в Республіці Польща став тимчасовий повірений Владислав Каневський. Оскільки тимчасовий повірений має дещо обмежені повноваження, то і українська громада Польщі, і офіційна польська сторона очікували нового посла з нетерпінням.
Прізвище можливого посла в Польщі прозвучало ще в червні-липні цього року, коли А. Дещицю було звільнено з посади в.о. міністра закордонних справ України і призначено на неї кандидата президента Павла Клімкіна. Саме тоді, після звільнення, А. Дещиці пророкували посольську посаду у Варшаві. Після довгих очікувань і затяжної процедури 13 жовтня указом президента України А. Дещицю офіційно призначено надзвичайним і повноважним послом України у Республіці Польща.
Діяльність А. Дещиці на посаді в.о. міністра закордонних справ України з 27 лютого до 19 червня оцінюється досить позитивно. У важкий для України перехідний період український дипломат вміло представляв дипкорпус, за що отримував схвальну оцінку від закордонних колег. Відзначається чітка та впевнена позиція в.о. міністра закордонних справ під час чотиристоронньої зустрічі у Женеві в квітні 2014 р., яка, хоч і не принесла бажаних для України результатів, але надала можливість Києву чітко заявити та аргументувати свою позицію щодо впливу та втручання Росії в українські події на сході держави.
Усі пам’ятають, як російська сторона, починаючи від перших днів окупації Криму, постійно лякала та провокувала Україну на радикальні кроки, щоб, можливо, розпочати пряме військове вторгнення своїх військ на українську територію. До безперечних заслуг А. Дещиці варто віднести деескалацію ситуації, яка виникла під час протесту під посольством Російської Федерації 14 червня. Український дипломат, вийшовши до мітингувальників, зумів зупинити агресивно налаштованих українських пікетувальників та не допустити до ескалації конфлікту й провокацій. Часом помилково прив’язується відставка А. Дещиці до подій під російським посольством – а точніше виконання ним, разом із мітингувальниками, славнозвісної пісні «Путін х…», – однак рішення про зміну керівництва МЗС Петро Порошенко прийняв задовго до цього інциденту. Хоч це не завадило російським ЗМІ поширити неправдиву інформацію та прив’язати відставку А. Дещиці саме до виконання ним популярної пісні про російського президента.
Родом А. Дещиця з Сокальського району на Львівщині, у 1989 році закінчив історичний факультет тоді ще Львівського державного університету. У 1993–1995 роках навчався на магістерській програмі в Альбертському університеті в Канаді, де отримав ступінь магістра гуманітарних наук, тоді ж у Львівському університеті захистив кандидатську дисертації «Трансформація тоталітарного режиму в Україні: теорія і практика», ставши кандидатом політичних наук. Вільно володіє англійською, а також польською і російською мовами.
Свою дипломатичну кар’єру новий посол України в РП розпочав ще в 1996 році. У 1996–1999 роках А. Дещиця перебував на посаді прес-секретаря, а згодом – першого секретаря посольства України в Польщі. Має досвід праці в неурядовому секторі, оскільки в 1999–2001 роках працював старшим координатором програми ПАУСІ (Польсько-українсько-американська ініціатива про співпрацю) в Україні. Але вже в 2001 році А. Дещиця знову повертається до дипломатичної праці: 2001–2004 – радник посольства України у Фінляндії, 2004–2006 – радник-посланник посольства України в Польщі, 2006–2007 – речник МЗС України, 2007–2012 – надзвичайний та повноважний посол України у Фінляндії, 2008–2012 – надзвичайний та повноважний посол України в Ісландії за сумісництвом, 2012–2013 – посол з особливих доручень МЗС України.
Під час Євромайдану Андрій Дещиця відзначився своєю чіткою громадянською позицією, засудивши злочинні дії української влади та підписавши «Заяву українських дипломатів», у якій висловлювалася підтримка учасникам протестних акцій в Україні.
Багато хто з української громади Варшави добре пам’ятає А. Дещицю ще з часів Помаранчевої революції та відзначає його тодішню солідарність з мітингувальниками й демократичність у поведінці. Той факт, що А. Дещиця у Варшаві провів кілька років, має сприяти кращому розумінню ним важливості польсько-українського діалогу і тісної співпраці, і того, які потреби та проблеми виникають у Польщі в українських громадян. На жаль, попередники А. Дещиці на посаді очільників українського дипкорпусу в Польщі так і не змогли створити з посольства місця, яке було б приязним та відкритим для співвітчизників. Тож українська громада Польщі сподівається, що новопризначений надзвичайний і повноважний посол України у Республіці Польща А. Дещиця зуміє «відкрити» двері посольства і прислухатиметься до потреб та проблем громади.