Влітку 2025 року «Наш вибір» разом із партнерами з Чехії та Словаччини реалізував тримісячний проєкт, спрямований на викриття фейків про Україну та українських біженців. За цей час вдалось опублікувати близько 80 матеріалів, які спростовували маніпуляції й показували, як дезінформаційні наративи дискредитують Україну та провокують напругу між українцями й місцевим населенням. Підсумки проєкту зібрані у звіті.
Проєкт «Боротьба з дезінформацією щодо українських біженців у країнах Вишеградського партнерства» тривав з червня по серпень 2025 року та реалізовувався спільно порталами «Наш вибір» (Варшава), ProUA (Прага) та «Новини зі Словаччини» (Братислава). За цей час було опубліковано 12 дайджестів, які охопили 77 новин, з яких 29 у Польщі, 23 – у Словаччині та 25 – у Чехії.
Досвід літа 2025 року показав: дезінформація про Україну у Польщі, Чехії та Словаччині не обмежується окремими фейками. Це системне явище, що зачіпає політику, економіку, соціальні питання й історичну пам’ять, змішуючи вигадки з маніпулятивним трактуванням фактів.
Ключовими напрямками, в рамах яких поширювалась дезінформація, були:
- Активна дискредитація української влади, армії та суспільства, що напряму відтворює кремлівські меседжі про «корумпованість» і «неспроможність» України існувати як самостійна держава.
- Конструювання образу українських біженців як «тягаря» та «привілейованої групи», що створює підґрунтя для соціальної напруги та конфліктів між місцевим населенням та українцями.
- Формування негативного іміджу українців як кримінальної, соціальної та політичної загрози, із залученням локальних страхів та інцидентів.
- Маніпуляції навколо історичної пам’яті та символів, спрямовані на підрив солідарності між українцями та сусідніми народами.
- Поширення відвертої російської пропаганди місцевими проросійськими політиками та медіа, що підживлює ізоляціоністські настрої та сумніви у підтримці України.
- Використання жартів і сатиричних матеріалів як інструменту маніпуляції, що свідчить про гнучкість і адаптивність дезінформаційних стратегій.
У кожній країні ці наративи мали локальні особливості: у Польщі – історичні суперечності, у Чехії – соціально-економічні страхи, у Словаччині – політична нестабільність і схильність до теорій змови. Водночас чимало фейків «мандрували» між країнами – наприклад, вигадки про те, що Україна «не приймає тіла загиблих військових» чи що товари зі штрихкодом 482 «шкідливі».
Частина дезінформації виходила за рамки теми біженців і мала ширший – антиєвропейський – підтекст. Її головна мета полягала у тому, щоб послабити підтримку України, розділити суспільства й підірвати єдність ЄС.
Ці кампанії не були випадковими чи локальними. Вони активізувалися перед виборами, використовували соціальні мережі й штучний інтелект, знаходили відгук серед крайніх політичних сил. Погіршення ставлення до українців у Польщі, Чехії та Словаччині свідчить, що дезінформація щонайменше частково досягала своєї мети.
Важливо підкреслити: антиукраїнська дезінформація у країнах Вишеградської групи є частиною ширшої інформаційної війни Росії проти України та її союзників. Це підтверджують урядові звіти Польщі та Чехії, де йдеться про системність і організованість кремлівських маніпуляцій.
Втім, не варто автоматично приписувати всі фейки Москві. Їх часто поширювали місцеві політики чи анонімні акаунти, переслідуючи власні інтереси – електоральні, економічні чи репутаційні. Те, що ці меседжі збігалися з кремлівськими наративами й фактично їх підсилювали, лише показує, наскільки гнучко російська дезінформація вміє інтегруватися у локальний контекст.
Нижче публікуємо повний звіт за результатами проєкту.
