«Наш вибір» спільно з порталами ProUA у Празі та «Новини зі Словаччини» у Братиславі розпочинає проєкт «Боротьба з дезінформацією щодо українських біженців у країнах Вишеградського партнерства». Протягом наступних трьох місяців ми публікуватимемо щотижневі добірки, в яких спростовуватимемо фейкові наративи, які поширюються в цих країнах, про Україну, українських біженців та мігрантів.

У першому випуску нашого дайджесту читайте: як у Польщі створюють фейкові акаунти українських організацій і поширюють дезінформацію про «передачу Волині»; як націоналісти маніпулюють рішенням суду, закликаючи знімати з державних установ, зокрема, прапори України; як у Словаччині поширюють неправду про нібито тягар українців для бюджету та причетність до вторгнення 1968 року; як чеський політик Томіо Окамура просуває проросійські тези; за що звинуватили шкільний підручник у «українізації чехів»; та як ще один чеський депутат намагається виправдати анексію Криму.

Польща

Українські організації та активісти у Польщі – під прицілом дезінформації

Останніми місяцями українські організації й активісти у Польщі стали мішенню скоординованих дезінформаційних атак.

У березні мерії кількох польських міст отримали листи нібито від голови варшавського фонду «Український дім» Мирослави Керик із проханням підтримати виборчу кампанію одного з кандидатів у президенти Польщі. Згодом у мережі з’явилися фейкові дописи про збір коштів на ці цілі. Фонд спростував повідомлення і заявив про спробу втягнути організацію у політичну боротьбу і підсилити антиукраїнські настрої.

У травні мішенню стало Об’єднання українців у Польщі – поширювалися чутки про буцімто плани встановити пам’ятник УПА біля Перемишля. Організація спростувала це і назвала частиною кампанії зі штучного розпалювання ворожнечі.

У обох випадках дезінформацію супроводжували фейкові сайти, що імітували справжні ресурси організацій.

Кілька тижнів потому аналогічна атака відбулася проти одного з найбільших польських фестивалів української культури – «Українська весна» у Познані. Зловмисники створили підроблені сайт і Facebook-сторінку, де оприлюднили фальшиву програму з нібито участю відомих польських артистів. Інформацію активно просували в мережі, що викликало обурення у згаданих артистів і глядачів.

5 червня стало відомо про фейкові акаунти співзасновниці фестивалю та громадської активістки Марії Андрухів. Від її імені з фейкових сторінок, що повністю дублювали справжню сторінку у facebook, надсилалися повідомлення з погрозами та претензіями  польським громадським діячам.
На момент публікації більшість фейкових сторінок уже заблоковано, про інциденти зголошено у відповідні органи. Організації закликають не поширювати неперевірену інформацію та дотримуватися інформаційної гігієни. Метою таких атак є, зокрема, посіяти недовіру між поляками та українцями.

Російські фейки про «передачу Волині Польщі»

Російська пропаганда поширює дезінформацію про нібито підготовку «передачі Волині Польщі». У мережі публікують фейкову мапу, де Волинська область позначена як польська територія.

Російські медіа та Telegram-канали стверджують, буцімто серед учнів та студентів Інституту Польщі при Волинському національному університеті імені Лесі Українки поширюється ця мапа. Також йдеться про зустрічі, де нібито обговорюється «єдина ідентичність» і виховання молоді в дусі зближення з Польщею. Росіяни згадують імʼя Світлани Зінчук – голови Спілки вчителів польської мови Волинської області – як джерело цієї мапи.

Завідувачка кафедри полоністики ВНУ Світлана Сухарєва спростувала ці твердження. Вона пояснила, що Інститут Польщі – не окрема установа, а ініціатива трьох координаторок наукової співпраці між Україною та Польщею. Інститут не має учнів чи студентів, а Світлана Зінчук ніколи не була його учасницею.

Фейк спростувала і сама Світлана Зінчук. Вона заявила, що вже давно на пенсії, у ВНУ не працює й викладацькою діяльністю не займається. 

Центр протидії дезінформації також назвав заяву вигаданою. У повідомленні відомства йдеться, що карта існує лише у російських джерелах, а мета фейку – посіяти недовіру між українцями та поляками, дискредитувати співпрацю двох країн і вплинути на настрої перед другим туром виборів у Польщі.

Більше інформації за посиланням.

Націоналісти у Польщі маніпулюють рішенням суду, закликаючи знімати прапори України та ЄС

У польських соцмережах шириться відео, в якому закликають громадян знімати з будівель прапори України, ЄС, ЛГБТК+ та інші «непольські» символи, стверджуючи, що це нібито дозволено рішенням Апеляційного суду у Вроцлаві. Насправді ж суд не ухвалював жодного рішення, яке дозволяло б такі дії.

Йдеться про маніпуляцію справжнім рішенням суду, яке не стосувалося дозволу знімати прапори, а було пов’язане з інцидентом 2022 року. Тоді політик Марчін Б., колишній кандидат до Сейму від «Конфедерації», зняв український прапор із будівлі міськради Єленя Гура і викинув його в смітник. У жовтні 2024 року суд першої інстанції визнав його винним у зневазі до національного символу, а в травні 2025 року Апеляційний суд підтвердив вирок, однак умовно закрив справу без покарання.

У рішенні суду зазначалося: зняття прапора з будівлі й викидання його в смітник – це зневага. Але якщо людина просто зніме прапор і передасть його посадовцю, це не підпадає під кримінальну відповідальність за «зневагу». Це аж ніяк не означає, що такі дії є законними – суд узагалі не оцінював правомірність зняття прапорів.

Відео, яке шириться мережею, ймовірно створене за допомогою ШІ – голос диктора та обличчя чоловіка виглядають неприродно. Автори стверджують, що «кожен має право зняти іноземний чи “непольський” прапор з держустанови», що є відвертою дезінформацією.

Вже 30 травня з’явилося відео, як двоє чоловіків знімають український прапор з адміністрації у Гданську. Судячи з хештегів, це зробили прихильники ультраправого політика Гжегожа Брауна, відомого своїми антиукраїнськими та ксенофобськими заявами.

Більше інформації за посиланням.

Словаччина

Не лише витрати: як присутність українців впливає на словацький бюджет?

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в соціальних мережах активно поширюються фейки про українців, які нібито «живуть коштом місцевих». Однак офіційні дані свідчать, що реальна ситуація кардинально інша. Офіс віцепрем’єра з питань плану відновлення та економіки знань у травні цього року оприлюднив документ, у якому детально проаналізовано витрати Словаччини на підтримку українських біженців та економічні вигоди від їхньої присутності. «Українці, які працюють у Словаччині, підтримують економіку не лише через сплату податків і соціальних внесків, але й через споживання товарів і послуг», – зазначається в урядовому звіті.

За даними уряду Словаччини, станом на червень 2025 року понад 130 тисяч українців мають статус тимчасового притулку. За період із 2022 до 2024 роки країна витратила на підтримку українських біженців 509 мільйонів євро, переважно на житло та освіту. Значну частину коштів компенсували європейські фонди – близько 424 мільйонів євро.

Українці активно інтегруються у словацьке суспільство та сприяють економіці. Наприкінці 2024 року на словацькому ринку праці було зареєстровано близько 45 тисяч українців. Лише за 2024 рік сума сплачених українцями податків сягнула 217 мільйонів євро, а у 2025 році прогнозується зростання до 231 мільйона євро.

Загалом надходження від українців за період 2022-2024 роки становить 439 млн євро, а з огляду на компенсації з боку ЄС – присутність біженців приносить Словаччині економічну вигоду.

Більше читайте у матеріалі за посиланням.

Фейк, що живе роками: хто винен в окупації Чехословаччини у 1968-му?

Уже третій рік поспіль у Словаччині циркулює дезінформаційний наратив про те, що за радянську окупацію Чехословаччини у 1968 році відповідальні українці. Цей фейк регулярно з’являється в соцмережах, проросійських групах та навіть у політичних виступах. У травні 2025 року міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк знову озвучив суперечливу тезу, повідомляє Denník N. Він заявив: «Українець Брежнєв ухвалив рішення про окупацію Чехословаччини». При цьому Каліняк наголосив, що не звинувачує сучасну Україну у вторгненні 1968 року і не пов’язує історичні події з теперішньою ситуацією. Однак сама конструкція висловлювання – згадка національного походження Брежнєва в контексті окупації – фактично створює емоційний зв’язок між Україною та вторгненням 1968 року. Стверджуючи, що «українець нібито спричинив окупацію», міністр фактично повʼязує відповідальність за дії радянського керівництва з національністю Брежнєва – що суперечить його ж власним заявам.

Цього року на фейк відреагувала сторінка громадської організації Hoaxy a podvody / «Фейки й шахрайства», яка регулярно публікує розвінчання інформаційних маніпуляцій. Леонід Брежнєв справді народився в місті Кам’янське (сьогодні це територія України), але у 1906 році це була частина Російської імперії, а згодом — УРСР, яка не мала політичної автономії. Сам Брежнєв у своїх мемуарах 1979 року називав себе росіянином: «Я – руський, пролетар, спадковий металург». Рішення про вторгнення ухвалювало не Брежнєв одноосібно, а Політбюро ЦК КПРС, колективний орган з 11 членів, більшість з яких були етнічними росіянами. Українська РСР у 1968 році не мала суверенітету чи армії, оскільки сама перебувала під контролем Москви. Ще у 2022 році офіційна сторінка МВС Словаччини з викриття фейків і шахрайських схем заявила, що цей наратив – частина ширшої проросійської пропаганди, яка не лише заперечує злочини СРСР, але й використовує історію для виправдання нинішньої агресії проти України. 

Чехія

Політик Томіо Окамура повторює наративи російської пропаганди під виглядом «захисту чеських інтересів»

У Чехії посилюється антиукраїнська риторика, яку активно просуває Томіо Окамура, лідер праворадикальної партії SPD (Svoboda a přímá demokracie). Він – один із головних чеських борців із мігрантами і ледь не щодня звинувачує у чомусь українців: у війні, у паразитуванні на чеському бюджеті, небажанні інтегруватися тощо. Він переважно каже, що піклується про інтереси чеських громадян, а українцям треба давати «нуль крон». Його висловлювання дедалі більше нагадують риторику російських пропагандистів.

Наприклад, нещодавно Окамура заявив, що дискримінація російської меншини та напади на неї з боку «корумпованої України» стали причиною війни, й Україна повинна відмовитися від «споконвічно російської території». «Проблема конфлікту полягає в тому, що багатомільйонна російська меншина, їх понад десять мільйонів, Луганськ, Донецьк, більше не хоче бути частиною України. Після досвіду з корумпованою Україною. Це території, де вони жили століттями. Фундаментальна стаття Статуту ООН – це право на самовизначення», – говорив Томіо Окамура у ефірі Чеського телебачення. Додав, що до війни призвело «обожнювання Бандери», «відмова від нейтралітету, розмови про НАТО», а «тепер ми всі платимо велику ціну за цю війну».

На ці заяви йому опанує заступниця голови Піратської партії Ольга Ріхтерова: «Ми щойно отримали урок від російської пропаганди. Ви зовсім не захищаєте чеські інтереси. У наших інтересах, щоб Росія була якомога далі від нашого порогу, щоб Європа була безпечною». «Переважна більшість біженців працює, – продовжила політикиня. – На 2024 рік витрати на біженців, становлять 15,5 мільярда чеських крон, а доходи – 23,5 мільярда». 

Окамура погрожує, що у разі приходу до влади, відбудеться «фундаментальний перегляд усіх дозволів на проживання для українців у Чехії». Мовляв, мають залишитися лише ті, хто працює там, де не хочуть працювати громадяни Чехії. Політик весь час говорить про злочинність українців. Однак, згідно зі статистикою поліції, рівень злочинності серед українців у Чехії нижчий, ніж, наприклад, серед словаків, поляків чи румунів. 

Цікаво, що радикальними заявами щодо іноземців в Чехії (зокрема українців), політик суперечить сам собі. У 2011 році він, наполовину японець за походженням, організовував конкурс «Міс Експат Чехія», метою якого було «руйнування упереджень щодо іноземців». У ті ж роки він публічно критикував Росію як загрозу для Європи.

Така разюча зміна позиції викликає сумніви щодо щирості заяв Окамури. Його риторика не лише підживлює ксенофобські настрої, а й грає на руку кремлівським наративам, мета яких – дестабілізувати європейську єдність та підірвати підтримку України.

Чехи з України? Суперечка довкола шкільного підручника

У Чехії розгорівся скандал навколо шкільного підручника, де згадується, що слов’яни прийшли на територію Чехії з території нинішньої України. Частина політиків та користувачів соцмереж обурена, мовляв, це «українізація чеської історії». Депутат партії PRO Ріхард Перма написав на своїй сторінці у Facebook: «Ви знаєте, що дітей вчать, що ми родом з України, тому ми насправді українці, а не чехи. Вони переписують спогади дітей, а батьки або не знають про це, або їм байдуже».

Чеський історик Ян Рихлік, експерт із сучасної історії слов’янських народів, у коментарі для CNN Prima NEWS підтвердив, що така версія має під собою наукове підґрунтя. «Сьогодні більшість істориків та етнографів схиляються до неї», – зазначив Рихлік.

Варто зазначити, що у підручнику не стверджується, що «чехи – це українці» чи що сучасна національна ідентичність має змінитись. Йдеться лише про історичні міграційні процеси, які стосуються всіх слов’янських народів, які ґрунтовно описані у багатьох наукових джерелах. Зокрема,  Dějiny zemí Koruny české (видання широко використовується в академічному та шкільному середовищі Чехії). У вступних розділах, присвячених найдавнішому періоду, зазначено: «Слов’яни прийшли на нашу територію впродовж VI століття, ймовірно, з району між Дніпром і Віслою», тобто частково з території сучасної України.  

Показово, що хвиля обурення поширюється в основному через соцмережі – зокрема, Facebook, Threads, Х (Twitter), де повторюються схожі формулювання. Це вказує на ознаки скоординованої кампанії з розпалювання емоцій та створення образу зовнішнього ворога. Зміщення акценту з історичних фактів на маніпулятивні твердження на кшталт «переписують спогади дітей» – типовий прийом дезінформаторів.

Чеський політик виправдовує анексію Криму 

В одному зі своїх недавніх дописів у Facebook чеський правий політик Їндржіх Райхл поставив під сумнів незаконність російської анексії Криму. Ключова теза Райхла – що кримський «референдум» був справжнім виявом волі мешканців півострова. Проте він замовчує, що голосування відбулося 16 березня 2014 року, лише через два тижні після вторгнення російських військ. Крім того, на дільницях не було міжнародних спостерігачів, зокрема ОБСЄ, участь якої була заборонена Росією. І на бюлетенях не було варіанту залишитися у складі України. 

Звіти ООН та численні міжнародні джерела підтверджують, що голосування відбувалося під тиском з боку російської армії, в умовах окупації та інформаційної ізоляції. Ба більше, ще до «референдуму» російські військові захопили ключові об’єкти інфраструктури півострова — що є прямим порушенням Статуту ООН, який забороняє агресивне використання сили проти територіальної цілісності іншої держави. Про міжнародне право чехам нагадує незалежний портал Manipulatori, який спеціалізується на перевірці фактів та розвінчуванні маніпуляцій.

Райхл також звинувачує чеських політиків у «розпалюванні війни», оскільки ті підтримують Україну. Але така риторика – спроба знецінити очевидне: саме Росія розпочала повномасштабну війну проти України у 2022 році. Ця агресія вже призвела до десятків тисяч загиблих цивільних, мільйонів біженців, численних воєнних злочинів – включно з трагедіями у Бучі, Ірпені, Маріуполі.

Проєкт співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини в межах грантів Вишеградської групи від Міжнародного Вишеградського фонду. Місія фонду — підтримувати ідеї сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі.

Проєкт реалізується спільно порталами «Наш вибір» (Варшава), ProUA (Прага) та  «Новини зі Словаччини» (Братислава).