Діти поєднали всіх - Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Діти поєднали всіх

0

Завдяки всепольській акції «На Миколая» 788 дітей солдатів, які воюють або загинули в боротьбі за Україну, отримали святкові подарунки з солодощами, дитячими харчами, іграшками, одягом, тощо. Ініціаторами акції були Галина та Вікторія Батрин.

– Коли в грудні у соцмережі пройшла інформацію про збір пожертв, наш гурток Об’єднання українців у Польщі (ОУП) вирішив до неї приєднатися. Акцію підтримала Церква, тому про збір оголошено в греко-католицьких парафіях в Ельблонзі, Ґодкові і Пасленку. Ми написали листи до шкіл у Пасленку з проханням про надання допомоги. Учні охоче приєдналися до справи, – говорить Іванка Гнатюк-Казановська, голова гуртка ОУП у Пасленку (Вармінсько-Мазурське воєводство).

Крім варшав’ян, на заклик відізвалися мешканці Любліна, Перемишля, Ґданська, Вроцлава, Ґіжицька, Венґожева, Бань-Мазурських, Ольштина та інших міст Польщі.

– Наші люди охоче відгукнулися на заклик. Я була приємно здивована жертовністю, бо приносили не лише речі й харчі, але й гроші, – підкреслює Мирослава Джурко, секретар гуртка ОУП у Венґожеві (Варімнісько-мазурське воєвідство), яка для поширення акції серед польського середовища помістила оголошення у локальній  газеті.

Усі зібрані речі з різних реґіонів Польщі потрапляли до «Українського дому» на вул. Заменгофа, 1 у Варшаві, де розподілом речей та пакуванням подарунків зайнялися волонтери та члени варшавського гуртка ОУП. Про ідею, перебіг та результат збірки «Нашому вибору» розповідає одна із ініціаторок та організаторок акції Галина Батрин.

«Наш вибір»: Коли перші подарунки потрапили до дітей?

Галина БАТРИН: На Миколая, 19 грудня. Їх отримали діти героїв Небесної сотні. Відтак подарунки потрапили до Тернополя, яких на місця до дітей розвезли греко-католицькі священики. Чергові речі потрапили до Києва. Загалом ідея така, що усе мало бути переслане поштою. Ми написали до Польської пошти, щоб відновила акцію «Безкоштовної посилки для України», але досягнути цього не вдалося. Оскільки наближалося свято Миколая, я подумала: хто тим бідними дітям принесе подарунок, якщо їх батько на фронті, а деякі вже й не мають батька? Тут моя дочка Вікторія каже: «давай організуємо таку збірку для дітей!». Важливо, щоб подарунки отримали навіть кілька дітей. Щиро кажучи, ми не думали, що акція розгорнеться аж так.

Яким чином Ви дізнавалися, кому точно помагати?

Минулого року у Варшаві лікувалося сорок майданівців, якими ми опікувалися. Ми маємо з ними постійний зв’язок. Подзвонили до кількох людей з Вінниці, Бара, Києва та Житомира. Ці люди приєдналися до ідеї. Вони почали уточнювати списки загиблих воїнів на рівні сільських і міських рад. У складенні цих списків допомогла Греко-католицька церква, яка реєструє похоронені жертви. Мушу сказати, що найбільше у цьому питанні організована Вінницька область, де місцеві ради уточнюють усі дані у військкоматах.

Як на акцію реагували в Польщі?

Спершу подзвонив до нас о. Стефан Батрух з Любліна. Після нього відгукнулися українці з Ґданська, Вроцлава, Ґіжицька, Венґожева, Бань-Мазурських, Ольштина, Пасленка, Перемишля та інших міст. Так помалу й усе розгорнулося. Кожен робив збірку в себе вдома, підключалися греко-католицькі парафії. Дехто зібрав стільки, що можна було завантажити машину. На Мазури ми поїхали орендованим бусиком: відвідали міста й села, де збірку організували місцеві українці, і виявилося, що нам усе до машини не поміститься. Люди зі сльозами на очах нас вітали.

Зібрано багато одягу, солодощів, іграшок. Теж збирали гроші при парафіях. Ми сім’ям загиблих стараємося хоч 10 доларів чи євро покласти в подарунок. Відомо, що це не компенсує їм втрати батька, але насправді ці діти втратили свого годувальника.

Ви самі розвозили допомогу в Україні?

Подарунки до сімей у Києві рознесли волонтери, які були на Майдані і з якими маємо постійний зв’язок. Крім цього, 190 подарунків з Києва поїхало до дітей-інвалідів у Щастя на Луганщині. Це повезли волонтери, які займаються тими діточками. Перед Різдвом ми самі поїхали на Вінниччину. Коли були в одному з садочків, до мене подзвонив телефон. Підношу слухавку й чую питання: «чи це польський Миколай, який допомагає дітям, у яких немає вже батька?». Мені стало незручно, бо ми мали точну кількість подарунків, підготовлених по списках. Я пообіцяла – як тільки повернемося до Польщі, підготуємо додаткові пакунки. Коли ми виїжджали з Вінниці, то в нашому списку було додаткові 39 прізвищ. Поки доїхали до Польщі, список поповнився на 120 прізвищ. За один день.

Загиблі, певно, залишають дуже малих дітей.

Різних. Є діти малі, а є такі, яким 15 років. Але всі плачуть… Коли ми пакували подарунки у Варшаві, то клали в коробки шоколадки, цукерки, іграшки тощо. Нам було дуже приємно та весело. Як їх роздавали на місцях, то плакали усі – діти, ми, батьки, опікуни. Коли тепер я дивлюся на фотозвіт з виїзду, то бачу, що всі діти мають сумні очі. Часто дітей приводили дідусь чи бабця. Одна бабуся привела двійку своїх онуків. Її єдиний син від березня весь час в АТО.

Сама збірка мала тривати до кінця грудня, але Ви її продовжили.

Просто не сподівалися, що все так розгорнеться, що усього буде так багато. Ми тільки на свої сили розраховували. А українці в Польщі, на яких спиралася вся збірка, підтримали її в такому масштабі, що ми могли б її надалі робити. Наступну хочемо зробити для дітей сімей, постраждалих в зоні АТО. Ми побачили, які є потреби. Є сім’ї, у яких залишилося 4–5 дітей. Вони ніякої допомоги зараз практично від держави не мають і нескоро матимуть. Якщо люди будуть охочі, то акцію продовжуватимемо. Можливо, це буде більше гуманітарна допомога.

Розмовляв Павло ЛОЗА

Фото з мережі «Facebook»

діти діти діти діти

Share.