«Для мене природно було кожної п’ятниц іувечері приходити до домівки. Там усі українці зустрічалися. Я там просто виріс і дозрів унаціональній свідомості. Думаю, не був би я без цієї домівки такою людиною, як сьогодні», – говорить Тарас із Ґданська. «Домівкою» українці Польщі називають будинки, приміщення, які використовуються цією громадою в освітніх цілях, для видавничої та культурної діяльності.
– Там, де живе українська громада, часто маємо можливістю користуватися приміщеннями, які називаємо «домівками». Думаю, що якби не було в Ґданську місця, де українці можуть зустрітися, тобто домівки, тут не діяв би український театр, не створювалися б колективи і взагалі більшість з нас не знала б один одного, – говорить Оля Шкраван, яка навчається в Ґданську.
Історія домівок почалася 1956 року, коли було засновано Українське суспільно-культурне товариство (УСКТ). Саме тоді розпочалася організована діяльність українців Польщі. Місцем, де відбувалися різні український події, заходи, реалізувалися всілякіініціативи, стали домівки, якими опікувалося спершу УСКТ, а від 1990 року – Об’єднання українців у Польщі (ОУП).
Уже кілька десятиліть у таких домівках ведеться навчання української мови, часто теж релігії, відбуваються організаційні зустрічі, засновуються та проводяться репетиції танцювальних ансамблів, хорів, гуртів, театрів, відзначаються роковини, а останніми місяцями також проводяться збірки одягу та ліків на потреби в зоні АТО.
–Будучи дитиною, я починав ходити до домівки на навчання української мови, після цього – на молодіжні зустрічі. Для мене природно було кожної п’ятниці увечері приходити до домівки. Там усі українці зустрічалися. Я там просто виріс і дозрів у національній свідомості. Думаю, не був би я без цієї домівки такою людиною, як сьогодні. Просто без такого місця ми не існували і не діяли б так, як зараз. Такі місця самі спонукали до діяння, – говорить Тарас Костик з Ґданська. – У деяких польських містах українська молодь не має можливості користатися своїми приміщеннями. Тоді громада зустрічаєтьсяхоч би в кафе. Так є, зокрема, у Кракові, де жив кілька років. Звичайно, у кав’ярніможна зустрітися, обговорити деякі справи, але вже зробити репетицію гурту чи провести конференцію – нереально, – додає Тарас.
Трапляється, що українська молодь вибирає університет для навчання саме в тих містах, де є українські домівки.
– Домівка – це не якась закостеніла структура чи просто будинок. Я саме тому вибрала Ґданськ для навчання, бо знала, що тут є домівка, у якій діє українська молодь, яка реалізує різні справи. Знаю, що чимало моїх ровесників, вибираючи місце навчання, звертає увагу на наявність домівки у місті,– підказує Оля.
Буваєй так, що в домівках знайомляться молоді українці, які пізніше одружуються. Інколи ці домівки використовується й для приватних цілей.
– Знаємо, що в ресторанах дорого. Тому, якщо маємо змогу, дозволяємо, щоб члени нашої громади зорганізувати собі тут день народження чи навіть хрестини. Це ж наші спільноти на місцях, часом вони – як одна велика сім’я. То чому ж не допомогти побратимам і посестрам?–риторично запитує голова кошалінського відділу ОУП Роман Білас.
Нижче подаємо інформації про українські домівки, які діють у більших міських осередках Польщі.
Ольштин (ul. Wyzwolenia 2/8)
Відкрита у будні, 900–1300год. Там проводяться збори членів місцевих структур ОУП, відбуваються презентації фільмів, молодь приходять дивитися матчі збірної України, проводяться репетиції рок-фольк гурту «Країна мрій» тощо. Оскільки приміщення невелике за метражем, не має можливості проводити масштабні заходи. Більше інформації у мережі Facebook– ключові слова: «Związek Ukrainców w Polsce– Olsztyn».
Ґданськ (ul. Aksamitna 4a)
Найчастіше відкрита у вихідні. Там відбуваються уроки української мови для дітей, репетиції чоловічого хору «Журавлі», репетиції театральної групи «Навпаки» й місцевих українських гуртів «Маршрутка на марс», «Доброто». Щороку наприкінці жовтня проводяться «отрясини» українських студентів першого курсу, які почали навчання в Тримісті, що є найкращою нагодою познайомитися з новими людьми.
У домівці відбуваються збори місцевих структур ОУП, діє Союз української незалежної молоді, який кожного листопада організовує Український молодіжний ярмарок. Більше інформації у мережі Facebook–ключові слова: «Домівка Гданськ».
Кошалін (ul. Piłsudskiego 6/1)
Діє від п’ятниці до понеділка, 900–1700 год. Протягом тижня проводяться уроки української мови для дітей та молоді, навчання релігії, репетиції церковного хорута хору «Потік». Організовуються зустрічі, конференції, презентації книжок, огляди фільмів, можна спільно поводиться футбольні матчі збірної України. Там теж знаходиться невеличка бібліотека. Під час Євромайдану приміщення домівки використовувалося для збору одягу, взуття, спільних мішків, ліків, грошей.
Щецин (ul. Mickiewicza 45)
Відкрита щоденно, 900–1800год.Там працює Рада організацій національних і етнічних меншин, діє Відкритий університет, завдання якого – поширювати інформацію про культурні надбання різних національностей, які проживають у регіоні. Теж проводитьсянавчання української мови, презентації книжок, покази фільмів, конференції, декламаторські конкурси української поезії для дітей та молоді, щорічні «отрясини» для студентів, танцювальні забави та багато іншого.
Від початку революції на київському Майдані та зараз, на потреби бійців у зоні АТО й жителів східних регіонів України, які мусили покинути свої хати, у приміщеннях домівки проводилися збірки одягу, ліків, грошей.
Вроцлав (ul. Ruskа 46)
Зараз домівка відкрита кожної суботи зранку, проте є плани відкривати її такожщосереди після обіду. У домівці проводиться зустрічі, відзначаються шевченківські роковини, організовується захід під назвою «VivаUkraina», відбуваються уроки гри на бандурі, уроки української мови для дітей та молоді тощо. Більше інформації у мережі Facebook–ключові слова: «DomiwkaWrocław».
Павло ЛОЗА