У роботі Києва на міжнародній арені черговим насиченим місяцем став липень. Ключовий момент – саміт НАТО. Але в його контексті важливим стало також підписання чергових так званих безпекових угод, у тому числі з Польщею. Однак, як показує «польський приклад», очікування Києва стосуються більш конкретних рішень.
Президент Володимир Зеленський 4 серпня у День Повітряних сил ЗСУ доручив українським дипломатам зайнятись формуванням коаліції з сусідами-країнами НАТО. Її мета – збивати російські ракети над Україною.
«Ми повинні працювати над технічною можливістю, щоб було застосування бойової авіації з боку сусідніх країн проти (російських – ред.) ракет, які б’ють по Україні в напрямку наших сусідів. Насамперед країн Альянсу», – висловився український президент.
Зеленський зазначив, що таке рішення, ймовірно, є складним для партнерів України через побоювання ескалації.
Президент також додав, що «такої коаліції нам сьогодні дуже бракує, бо це дуже велика відповідальність для однієї країни-сусідки – взяти на себе відповідальність та допомагати нам збивати ракети».
Не важко здогадатися, хто мав би взяти участь у такій коаліції. Чотири країни НАТО межують з Україною, але через політичну ситуацію буде важко переконати Угорщину та Словаччину прийняти таку ідею.
У випадку з іншими країнами справа також непроста. Найкраще це демонструє ситуація з Польщею, і, мабуть, саме Польщу мав на увазі Зеленський, коли 4 серпня говорив про «велику відповідальність» для однієї з сусідніх країн.
Дірява безпекова угода
8 липня між Польщею та Україною було підписано так звану безпекову угоду. Подібні угоди є інструментом, який, на думку Києва, допоможе отримувати довгострокову військову допомогу партнерів в очікуванні вступу країни до НАТО. Угода з Польщею стала двадцять першою, а після неї у липні було підписано ще з чотирма країнами: Люксембургом, Румунією, Чехією та Словенією.
Безпекова угода з Польщею передбачає надання пакетів військової допомоги упродовж 10 років. Також йдеться про питання, пов’язані з економічною та політичною співпрацею. Передбачається можливість надання Варшавою Україні щонайменше 14 винищувачів MiG-29.
Два моменти викликали певні сумніви. Питання створення «українського легіону», навчання якого проходитиме на території Польщі. У перших офіційних коментарях з Варшави на цю тему йшлося про велику кількість охочих взяти участь. Хоча йшлося більше про потенційних волонтерів, джерело цієї інформації до кінця не з’ясовано.
Читайте також: Чи дійсно декілька тисяч українців вже записались до Українського легіону у Польщі?
Шанси на значно більшу конкретику отримав інший пункт цієї угоди, дуже істотний для української безпеки. «Документ уперше з-поміж уже підписаних двосторонніх безпекових угод передбачає можливість перехоплення ракет і дронів у повітряному просторі нашої країни, випущених у напрямку Польщі», – після підписання угоди прокоментував Офіс Президента України.
Швидко виявилось, що ця думка надто оптимістична. Вже 10 липня міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що Польща не збиватиме російські ракети над заходом України без відповідного рішення НАТО.
Через три дні міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський сказав, що Варшава, однак, розглядає пропозицію збивати на території західних областей України російські ракети. Однак 14 липня проти цієї ідеї висловився генсек НАТО Єнс Столтенберг.
Конкретна допомога замість політичних обіцянок
Польсько-українську безпекову угоду було підписано якраз напередодні саміту НАТО у Вашингтоні. Цього разу, на відміну від тогорічного саміту у Вільнюсі, українська делегація на чолі з президентом Зеленським поїхала до США зі значно меншими очікуваннями. Особливо, коли йдеться про політичні рішення.
Минулого року Київ до останнього сподівався, що Україну запросять до НАТО у Вільнюсі, тому результати саміту викликали величезне розчарування. Цього разу Київ погодився на неамбітні політичні результати саміту в обмін на конкретні рішення щодо військової допомоги. Однак, як наголошує «Європейська правда», навіть у політичних питаннях вдалося досягти трохи більше, ніж очікувалося спочатку.
«Ми продовжуватимемо підтримувати Україну на незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включаючи членство в НАТО. Ми ще раз підтверджуємо, що ми зможемо надіслати Україні запрошення приєднатися до альянсу, коли члени альянсу погодяться і умови будуть виконані», – написано у підсумковій декларації саміту. І ключовим тут залишається твердження про «незворотність шляху».
Значно важливішими були, однак, конкретні рішення, а їх було чимало. Насамперед досягнуто порозуміння у питанні виділення 40 млрд євро «мінімального базового фінансування» Україні наступного року. Створено механізм NATO Security Assistance and Training for Ukraine (NSATU) для координації надання військового обладнання та навчання українських військових, створення Спільного центру аналізу, підготовки та навчання НАТО-Україна (JATEC). Канада та Австралія оголосили про великі пакети допомоги на саміті, а Данія пообіцяла надати всі свої системи ППО.
Вирішальним було питання протиповітряної оборони. Під час відкриття саміту Білий дім підтвердив, що процес передачі довгоочікуваних літаків F-16 Україні Данією та Нідерландами вже триває (4 серпня Зеленський офіційно підтвердив, що перші F-16 прибули в Україну).
На початку саміту президент США Джо Байден заявив про «історичну» передачу Україні нових систем ППО. Їх має бути п’ять з різних країн НАТО: чотири Patriot та САМП-Т. Однак, як зазначають українські медіа та експерти, чотири таких батареї вже були анонсовані раніше, тому фактично єдиною новинкою стала одна батарея Patriot із США.
На думку Києва, цього ще недостатньо. Україні потрібно більше систем для захисту міст, а також місць дислокації літаків F-16, за якими Росія вже почала полювати. За інформацією «Європейської правди», цілком можливо, що до кінця року Україна отримає більше систем Patriot. У будь-якому випадку, партнери України заявили у Вашингтоні, що працюють над подальшим посиленням ППО України до кінця 2024 року.
Це стосується не тільки Patriot, а й інших систем середньої та малої дальності: NASAMS, IRIS-T, Hawk та інших. І тут є підстави для оптимізму, до кінця року Україна може їх отримати.
Відсутність двох конкретних рішень
За словами директора Центру «Нова Європа» Альони Гетьманчук, яка була на саміті НАТО у Вашингтоні, очікування щодо практичних результатів цього саміту для України були, однак, вищими, ніж було заявлено. Тим більше, що рішення про передачу батарей Patriot фактично ухвалили ще до зустрічі у Вашингтоні.
«Звичайно, дуже добре, що було оголошено про рішення надати Україні додаткові батареї Patriot. Але ми розуміємо, що це рішення було ухвалене ще до саміту, і не потрібно було чекати на нього, щоб це рішення оприлюднити. Тим більше, що ціна, яку Україна платить за відсутність систем ППО, дуже висока. Це можна було побачити під час обстрілу російською ракетою дитячої поліклініки “Охмадит”. Здавалося б, ця трагедія мала б стати ще одним тривожним сигналом, який би мобілізував трансатлантичну спільноту для прийняття більш рішучих практичних рішень», – сказала експертка в інтерв’ю, опублікованому в Gazeta Wyborcza наприкінці липня.
На її думку, перш за все, не було прогресу з двох інших питань.
«Під час саміту у Вашингтоні наша експертна делегація працювала насамперед над рішеннями щодо отримання Україною зеленого світла для нанесення необмежених ударів, у тому числі американською зброєю, по військових об’єктах Російської Федерації. На нашу думку, і так вважають багато хто в Україні, додаткові системи протиповітряної оборони – це як “знеболювальне”. Звичайно, це добре, що такі заходи є, але в першу чергу потрібно нейтралізувати джерело болю», – підкреслила Гетьманчук.
Але окрім дозволу без обмежень атакувати західною зброєю військові об’єкти на території РФ, у Вашингтоні обговорювали ще одне питання. Українська сторона хотіла отримати згоду НАТО на створення своєрідного протиракетного щита над західною та частково південною Україною, про що Зеленський говорив 4 серпня.
«Якщо ми не можемо отримати більше систем для збиття російських ракет, то ми можемо це зробити з території Польщі, особливо якщо ракета вже наближається до її кордону. Так само і з території Румунії, оскільки ми знову бачимо випадки, коли уламки російських безпілотників падають на територію цієї країни», – переконана експертка.
Гетьманчук також додає, що дуже розраховує на допомогу Польщі у цьому питанні, хоча в Україні розуміють, що це дуже делікатні політичні рішення. І в їхньому випадку потрібне рішення НАТО, тобто в першу чергу США. Але, на її думку, зараз такі рішення розглядають у Вашингтоні крізь призму того, чи можуть вони викликати звинувачення на адресу адміністрації Байдена у втягуванні США в Третю світову війну. Адже такі коментарі часто звучали з боку Трампа та його оточення.
В очікуванні на американські вибори
За словами Гетьманчук, Байден та його команда відповідальні за блокування найважливіших рішень щодо допомоги Україні: запрошення до НАТО та згоди атакувати американською зброєю цілі на території Росії.
Звідси, на її думку, зростання розчарування Києва Байденом, що водночас призводить до зменшення страху перед можливим президентством Дональда Трампа.
На думку українських експертів, окремі риси Трампа, зокрема його непередбачуваність, можуть зіграти на користь Україні. Але, звичайно, в Україні є значне занепокоєння щодо виборів і можливої перемоги Трампа. Проте кандидатка Камала Харріс наразі не дає українцям надто багато приводів для оптимізму.
У кращому випадку не варто очікувати на зміни в американській політиці. Але українські експерти стурбовані можливістю посилення тиску на Україну, щоб вона розпочала переговори з Росією. Водночас як наголошує Гетьманчук, так звані мирні пропозиції, точніше пропозиції перемир’я, від республіканців чи демократів, принципово не відрізняються. Різниця лише в тому, що оточення Трампа говорить про це відкрито, а адміністрація Байдена офіційно наголошує, що початок переговорів і умови, за яких вони відбуватимуться, залежать винятково від України.
Пьотр Андрусечко