З появою дитини в нашій родині додалося багато клопотів, як, зрештою, і в кожного. Що мене турбувало від самого початку, які іграшки їй купувати? А ще більше мені завдавало клопотів очікування того, як ми підемо до магазину, а дитина буде вимагати ту іграшку, і ще ось цю, і ще безліч ОТИХ. А ще ж дитині треба мати розвиваючі іграшки, а раптом вони виявляться нудними? Або накупити гору іграшок, які потім будуть розкидані по всій кімнаті, або навіть зібрані в торбі, але все одно нікому не потрібний пластик буде займати місце.
Так у нас в родині з’явилася чорна гумова ящірка, зелений гумовий динозавр (це у дитини вік такий, коли всі люблять динозаврів), конструктор Лего, пірамідки, будиночок свинки Пеппи. З’явився кухонний набір, який навіть можна назвати дуже корисним у вихованні: розставити пластикові тарілочки, потім їх зібрати, налити всій родині умовний чай або каву. Різні машинки, трактори, пляшечки, книжечки, верещалки, сопілка, труба, барабан-самограйка (не купуйте дітям барабанів та інших музичних інструментів!).
Я почав згадувати, а як же було в моєму дитинстві? Звичайно, в мене була велика торба, в якій лежали і конструктор, і трактор, і ще ціла купа різних деталей, п’ятнашки, якісь інші головоломки й тваринки. Швидко в пам’яті повстали спогади про нічим не затуманене дитинство і… калейдоскоп! Ніби така звичайна, а може навіть занадто проста забавка, але скільки радості вона принесла в моєму ще несвідомому дитинстві. Не буду говорити, що я годинами просиджував з калейдоскопом, бо це було б перебільшенням. Але скільки радості принесло обертання кольорових шкелець в дзеркальній призмі, скільки яскравих візерунків хотілося перенести в малюнки, знову і знову обертати розфарбовану мозаїку камінчиків!
Візуальні солодощі поетичного кіно Параджанова або довгі плинні образи Тарковського – ніщо в порівнянні з простотою та яскравістю калейдоскопа. Навіть у похмурий день наведеш його на світло і життя знову заграє кольорами. Зараз я вже не думаю про те, що мій калейдоскоп був чарівним, я знаю, як утворюється правильний геометричний склад його малюнку і що в цьому немає нічого загадкового або фантастичного. Проте з’явилося відчуття, що калейдоскоп може переказати те, що я ніколи не зможу виразити словами: кольоровий світ, радість, захоплення від невідомого й незрозумілого. Ба більше, спостерігаючи за моєю дитиною, як вона вглядається в чарівну трубку, я зрозумів, що зміг поділитися з нею своїми емоціями і спогадами. Це те, що нам інколи так важко дається.
Зрештою, моя дитина для мене – теж калейдоскоп: раз така, раз інша. Але тепер я більш впевнений, що вона бавиться потрібними іграшками і що вона теж колись згадає незатуманене й радісне дитинство. Подаруйте своїй дитині калейдоскоп.
Юрій ТАРАН