Ева Сулек: Революція на Майдані викликала “постколоніальний поворот” у сучасному українському мистецтві – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Ева Сулек: Революція на Майдані викликала “постколоніальний поворот” у сучасному українському мистецтві

3 Грудня 2020
Ева Сулек: Революція на Майдані викликала “постколоніальний поворот” у сучасному українському мистецтві

Ева Сулек – мистецтвознавиця, кураторка, дослідниця українського мистецтва. Вона закінчила Варшавський університет та Кембриджський університет у Великобританії. Членкиня Польського інституту вивчення мистецтв світу. Співпрацює з багатьма галереями й установами культури в Польщі та за кордоном, регулярно публікується у виданнях, присвячених мистецтву й культурі. Авторка книжки «Хлопець з піаніно. Про мистецтво і війну в Україні», у якій наближає до читача найновіше українське мистецтво в контексті подій останніх років – Революції Гідності, анексії Криму та війни на Донбасі. Стипендіатка програми «Молода Польща» Національного центру культури.


Ева розповіла про своє знайомство з українським сучасним мистецтвом, про ідею, процес написання книжки та про інші проєкти, пов’язані з Україною.

Зустріч з Маркіяном Мацехом, Майдан і «постколоніальний поворот» у мистецтві

«Це досить цікава історія про те, як усе починалося, адже моя сімейна історія також стала відправною точкою. Моя родина походить зі Львова. Бабця завжди багато розповідала про це місто, згадувала своє дитинство та юність, які провела там. У старшому віці, коли стало відомо, що їй не довго залишилося бути з нами, я почала записувати ці спогади зі Львова, щоб якось зберегти їх. Думала над написанням книжки про Львів та про сімейну історію. Щоб дослідити цю тему, в 2013 році я поїхала до Львова, а влітку того ж року – на відпочинок до Грузії. Під час цих канікул у грузинському автобусі познайомилася з Маркіяном Мацехом, який також подорожував Грузією. Оскільки він родом зі Львова, ми багато говорили про це місто та обмінялися контактами. А вже в листопаді почалася революція на Майдані, і я побачила цього хлопця з грузинського автобуса на фотографіях, які стали в певному сенсі іконою Майдану. Тоді я зрозуміла: якщо я хочу писати про Україну, то мабуть, маю писати про те, що в ній відбувається сьогодні і є сучасним.

Саме фото з Маркіяном і піаніно стало обкладинкою моєї книги. Я почала спостерігати за творчістю Маркіяна, і виявилося, що є багато людей, які коментують революційні події на Майдані, а пізніше анексію Криму та війну на Сході країни завдяки мистецтву. Оскільки за фахом я – історик мистецтва, тож почала уважніше досліджувати цю мистецьку діяльність. Стежила, як художники коментують ці події, бачу, що відбувається сьогодні, і моя зацікавленість українським мистецтвом не проходить, вона постійно поглиблюється. Першим важливим моментом стала робота над книжкою “Хлопець з піаніно”, яка вийшла у 2018 році.

Зараз пишу докторську роботу про постколоніальні трансформації мистецьких осередків Києва, про чотири основні мистецькі центри в місті. Вважаю, що саме революція на Майдані та подальші політичні події після неї призвели до того, що я називаю “постколоніальним поворотом” у мистецтві. У своїй роботі я базуюсь на теоріях дослідників, які говорять, що постколоніальне суспільство потребує часу після здобуття незалежності для усвідомлення внутрішньої свободи, зрозуміння себе, своєї ідентичності та власної історії. І не лише час потрібен. Повинні відбутися якісь важливі події, щоб стався цей “постколоніальний поворот”. Про країни колишнього Радянського Союзу теж доречно говорити в цьому контексті, оскільки вони були певним типом сучасної колонії. Отже, таким переломним моментом в Україні я вважаю саме період 2013–2014 років».

Війна й театр

«Щоб розвивати свої літературні навики я почала навчатися у школі Артура Палиґі з написання п’єс у Сілезькому театрі. Я написала п’єсу “Тварини, які з’їли своїх людей” під час навчання в цій школі. Коли поїхала до Кембриджу, то зв’язалася з “Polish Cambridge Studies”, які допомогли з перекладом п’єси на англійську мову в рамках підтримки польської культури за кордоном. Вона була показана в Cambridge Theatre у березні, за три дні до закриття театрів через пандемію. У мене також є переклад цієї п’єси українською мовою, я б хотіла показати її в Україні. Вистава стосується війни на Донбасі, але на такому собі метарівні. Ніби цей конфлікт на Сході є певною точкою відліку того, що таке конфлікт взагалі і як він впливає не тільки на людей, але й на все довкола. Меседж мого мистецтва про те, що всі конфлікти насправді погані та погано впливають на всіх, хто в них бере участь. П’єса одночасно є досить абсурдною і гротесковою, трохи сюрреалістичною. У день прем’єри в залі був військовий із Академії Вест-Пойнт у Сполучених Штатах, його думка щодо вистави була для мене найважливішою. Він сказав, що я дивовижно добре розумію, що таке війна, з усім її абсурдом, сюрреалізмом, але в той же час зі страхом і враженням, ніби вона проникає в кожен закуток нашого життя».

Ева Сулек. Фото: Ricardo Fradinho de Matos

«Вхід до лісу». Виставка Дарії Кольцової в галереї Lescer

«Під час роботи над книгою “Хлопець з піаніно” в мене з’явилося багато цікавих нових контактів із художниками та кураторами з України. З Дарією я познайомилася також у 2014 році під час написання книжки. Ми відразу налагодили добрий контакт та шукали тему, яка була б близькою Дарії та водночас мені. Під час навчання в Кембриджі мене захопила «Лісова пісня» Лесі Українки, яка торкається багатьох цікавих мені тем: пов’язаних із жіночністю, зі збереженням вірності собі і своїй природі та самопожертвою на благо іншої людини. Дарії дуже сподобалася ця тема, на виставці ми зібрали всі її роботи, пов’язані з пошуком своєї справжньої внутрішньої природи, питаннями, чи залишитися їй вірною, чи підкорятися деяким правилам або стандартам, які нам нав’язує зовнішній світ. Виставка відкрилася 10 жовтня й тривала до 28 листопада».

Революція та війна надалі є основною темою в сучасному українському мистецтві

«Я вже рік не була в Україні, але найголовніше для мене, що війна, революція на Майдані стали причиною досить великих змін у візуальному мистецтві, що я і спробую показати в моїй докторській дисертації. Я й далі прослідковую в роботах митців такі теми, як проблема кримських татар, радянське минуле та анексія Криму (не обов’язково прямі коментарі на цю тему, а навпаки – набагато глибші підтексти, яких раніше не було). У своїй роботі я називаю це «лікуванням», процесом розуміння, сприйняття цієї важкої історії і трагічних подій.

Розмовляла Іванна БЕРЧАК

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись