Сезонне: почалося з того, що я пояснював братові різницю між поняттями «dynia» та «melon» у польській мові. Що «диня» – це «гарбуз», а «диня» – це «мельон». А він мені: «Ти ж щойно казав, що „диня” – це „гарбуз”…» Отаке ото… Тож щоб з’ясувати ситуацію скажу, що і диня (гарбузова господиня), і огірочки (гарбузові сини й дочки), та й усякі кабачки з патісонами таки так, згідно з систематикою, належать до родини гарбузових (Cucurbitaceae) і назва пішла від типового ліннеєвського гарбуза – Cucurbita Pepo L. А от квасоля з бараболею – гарбузу не родичі, бо то бобові й пасльонові. Але ми більше не зі сторони класичної ботаніки ж їх оцінюємо, а зі сторони смаково-поживних якостей. І хоч примандрувала ця родина з берегів Середземного моря, вона вже давно й ґрунтовно оселилася в польській кухні. Тож вітайте обід в гарбузовій родині!
Суп з гарбуза з вершками – для тендітних жінок
Гарбуз очистити від серцевини та шкірки, порізати великими шматками (3–5 см). Дрібно порізати одну велику цибулю. У каструлі з товстим дном розігріти 50 г вершкового масла з 2 ложками оливи, покласти цибулю та обсмажити її з щіпкою тим’яну, додати 2 цілі зубки часнику, смажити 1–2 хвилини. Після цього додати гарбуз (1 кг), посипати 1 ч.л цукру та обсмажувати 5–6 хв, зрідка помішуючи. Влити 1 л води, довести до кипіння, після чого варити біля 20 хв., поки гарбуз не стане м’яким. Додати 100 мл вершків (20–30%) та блендером зробити пюре. Розлити по тарілках та прикрасити підсушеним і очищеним насінням гарбуза, грінками (крутонами) та шматочками смаженого бекону.
Пляцки з кабачків з копченою грудинкою – для солідних чоловіків
100 г копченої грудинки та велику цибулину порізати кубіками, посолити, поперчити та обсмажити до золотистого кольору. Кабачка на 400 г потерти на бурячкову терку, добре посолити, перемішати та залишити на півгодинки. Після цього витиснути надлишок води, додати підсмажені грудинку з цибулею, 4 ложки пшеничного борошна, 2 яйця, припорошити свіжомеленим чорним перцем та добре вимішати. Накладати ложкою на сковорідку з розігрітою олією та відразу формувати. Смажити з обох боків до рум’яності. Я додаю соус, зроблений з 2 ложок сметани або турецького йогурту, ложки майонезу, 1 ч.л. гірчиці, 1–2 зубців часнику та свіжого кропу.
А замість магазинних синтетичних цукерок для дітлахів – корично-ванільні цукати з дині (гарбуза, кабачків, патісонів, і корок від кавуна, який теж гарбузові як не брат, то кум).
Диню, краще недозрілу, очистити від шкірки й насіння та порізати на скибки чи стовпчики завтовшки 2–4 см. Залити маринадом з 150 мл оцту та 600 мл води на 1 кг дині. Злити маринад та дати дині підсохнути. На 1 кг дині взяти 1 кг цукру, 3 склянки води, 1 ч.л. кориці, 3 гвоздики, 1 ч.л. ванільного цукру (або серцевину половинки стручка ванілі). Дати закипіти й проварити 5 хвилин. Наступного дня знову проварити 5 хвилин, і третього дня теж. На четвертий день викласти шматочки на дошку та залишити підсихати на кілька днів, або ж поставити в духовку з вимушеним обігом повітря на кілька годин на температуру 40С. Як підсохнуть – густо посипати цукром або цукровою пудрою, поскладати в гарні коробочки або баночки.
Смачного!