На вулицях польських міст можна зустріти незвичайного мандрівника, який подорожує з гускою, качкою та псом. Це Даріуш Бжеський, який повернувся до Польщі після тривалого життя за кордоном і мандрує батьківщиною, щоб нагадати людям про цінність стосунків із тваринами та природою.
Розповідаємо більше про Даріуша Бжеського та історію, яка стоїть за цією незвичною компанією.
Даріуш Бжеський повернувся до Польщі після 30 років життя в США, куди він виїхав ще дитиною і де здобув освіту, вивчаючи антропологію в Х’юстоні. Батьки Даріуша померли з різницею у два дні під час пандемії Covid-19. Відтак, як він зізнається у розмові з Gazeta Wyborcza, усе, що він знав, перестало існувало, і він відчував подвійну самотність. Згодом Даріуш адоптував гуску Санні, качку Вірек і собаку Кунделіні – вони стали його вірними друзями і супутниками. Зараз цю незвичну компанію часто можна зустріти у різних польських містах.
На батьківщині Даріуш реалізовує власні освітні проєкти, у яких прагне нагадати про цінність стосунків між людиною та твариною, а також про важливість піклування про природу та збереження зв’язку з нею. Даріуш разом зі своїми тваринами відвідує школи, дитячі садки, музеї просто неба та сільські клуби. Там він розповідає про тварин і їхню важливу роль у житті людини, а також пропагує пермакультуру – ведення сільського господарства, що працює в гармонії з природними процесами, з мінімальними витратами праці і без шкоди для довкілля.
«Я почав займатися батьківським господарством і створив проєкт пермакультури біосоціального різноманіття. Я відновлюю це місце, саджаючи верби та створюючи квіткові луки, а також зацікавився генетичною спадщиною порід тварин. Моя качка – це стара польська качка, гуска – гуска сідлата. Я знайшов їх і викупив на місцевому сільському ярмарку. Їхнє придбання в момент втрати батьків дало старт багато чому новому», – розповів Даріуш Бжеський в інтерв’ю з Trójmiasto.pl.
Спочатку Даріушу було важко реалізувати свій проєкт у селі. Він зазнавав цькування й вандалізму, тому вирішив подорожувати, проводячи освітні зустрічі, і так поширювати свої ідеї по всій країні.
Гуска, качка і пес
Спершу Бжеський придбав (як він сам каже, викупив) гуску Санні. Він побачив її на ринку в Плонську, неподалік від ферми, що залишилася від батьків і бабусі. Від самого початку пташеня проявило прихильність до майбутнього господаря. Як розповів Даріуш, маленька гуска ставала навшпиньки, щоб дістатися його кишені, клала туди голову й засинала.
Сьогодні Санні не відходить від власника ні на крок. «Гуси надзвичайно товариські. Вона прив’язалася до мене, як до батька. Стежить за моїм рюкзаком, кричить, коли не бачить мене, спостерігає за всім, що я роблю. Іноді навіть намагається схопити пензлик або олівець, коли я малюю», – розповів Даріуш.
За деякий час до компанії приєдналося каченя Вірек. Спочатку планувалося придбати ще одну гуску, щоб Санні не почувалася самотньо, проте Даріуш повернувся додому саме з качкою. Вірек одразу сприйняв Санні як маму, але гуска деякий час була агресивна через ревнощі. Невдовзі ж вони подружилися.
Останнім у родині з’явився пес Кунделіні. Даріуш натрапив на нього випадково: переглядав на OLX оголошення з продажем будівельних матеріалів і побачив, що у сусідньому селищі шукають будинок для пса. «І я одразу подзвонив», – розповів він.
Мандрівки незвичної компанії
Відтоді Даріуш подорожує Польщею разом зі своїми улюбленцями. Під час мандрівок Санні, Вірек і Кунделіні часто сплять разом, притулившись одне до одного. Виключення – ночівлі в наметі: тоді гуска не спить, бо вважає, що має пильнувати свою зграю.
Бжеський розповідає, що любить із компаньйонами підкорювати гори. Вони вже побували у Бескидах і Судетах, а також піднялися на Турбач – найвищу вершину масиву Горце. Часто Даріуш обирає нічліг біля водойм, щоб тварини могли гуляти травою. При цьому він стежить, щоб птахи не проковтнули сміття, яке їм може зашкодити.
За словами Бжеського, гуска, качка та пес викликають у людей тепло та позитивні емоції. Він це бачить по реакціях перехожих: здебільшого люди охоче контактують із тваринами, а іноді навіть намагаються з ними погратися. Негативні реакції трапляються рідко, наприклад, коли хтось намагається вдарити птахів.
Бжеський вважає, що така взаємодія допомагає відновлювати соціальні зв’язки у світі, де всі постійно кудись поспішають. Попри численні сучасні способи комунікації, насправді реального контакту між людьми стає дедалі менше.
«Старші особи одразу згадують птахів з ферми у бабусі. Вони розповідають про тварин, з якими подружилися. Для дітей гуска і качка – це щось екзотичне, наче з мультфільму. Іноді вони плутають гуску з лебедем! Не кажучи вже про те, що вони не знають, що гусяче перо колись використовувалося для письма. В епоху смайликів воно вже не є символом літератури», – говорить Даріуш Бжеський.
Команда подорожує різними способами: регіональними автобусами, потягами або навіть спеціальним велосипедом. Тварини вже каталися й у варшавському метро.
Іноді виникають проблеми. Одного разу четвірці довелося зійти з потягу до Лодзі та дістатися до пункту призначення автостопом. Деякі машиністи навіть викликають поліцію, посилаючись на заборону перевезення сільськогосподарських тварин. Проте часто на захист Бжеського та його підопічних стають інші пасажири.
Не тільки подорожі
Даріуш Бжеський активно веде сторінки у соціальних мережах, зокрема, у facebook та Instagram. Там він публікує фото і відеозаписи зі своїми улюбленцями, але також ділиться ініціативами, що спрямовані на допомогу тваринам. Сам Даріуш є членом природничого товариства «Bocian» (пол. – «Лелека») та організації «Jestem na pTAK!». Він також намагається привертати увагу до жорстокого поводження з тваринами та ділиться порадами щодо їхнього добробуту.
На його сторінках можна відстежувати подорожі компанії: разом зі своїми улюбленцями Даріуш часто відвідує Варшаву, Лодзь, Вроцлав та інші міста. Наразі постійним місцем їхнього проживання є Клодзько.
Тетяна Шарапова
Джерело: Trójmiasto.pl, Gazeta Wyborcza