Не так давно увагу польської спільноти неприємно привернув факт затримання українськими урядовими структурами гуманітарної допомоги, що була зібрана під час акцій солідарності з Україною в багатьох містах Польщі. Кілька тон зібраних для ЄвроМайдану речей й досі зберігають на складі. Супроводжує вантаж із теплого одягу, ліків та інших речей о. Стефан Батрух з Любліна, голова Фундації Духовної Культури Пограниччя.
Як виявилось, серйозні проблеми із ввезенням гуманітарної допомоги в Україну почались ще від 1 грудня 2012 року. Саме тоді було ліквідовано гуманітарну комісію при Кабінеті міністрів, а її функції з 1 лютого передали Міністерству соціальної політики, яке разом з вісьмома іншими відомствами визначає – гуманітарний вантаж чи ні. Такі зміни були обумовлені бажанням обмежити надходження контрабанди під виглядом гуманітарної допомоги. Невідомо чи кількість контрабанди зменшилась, а ось те, що через створені перепони потерпають звичайні люди, виявилось сумною реальністю.
“Фундація духовної культури пограниччя” вважає основною причиною затримання гуманітарної допомоги саме політичну. Представники фундації разом з іншими членами благодійних організацій звернулись до громадськості та уряду України. Крім того, у свому зверненні вони визначили вимоги, які має виконати загальнопольська акція збору допомоги потребуючим в Україні.
______________________________________
Вже більше тижня десяток людей намагається розмитнити гуманітарну допомогу для потребуючих українців, яку пожертвували поляки.
Це вже друга спроба за останній час доставити для потребуючих допомогу з Польщі. Вперше митники взагалі не пропустили транспорт через кордон з вантажем, аргументуючи це тим, що релігійна організація «парафія Благовіщення Пресвятої Богородиці» в Києві не числиться в списку організацій, які мають право отримувати допомогу. Тому більше тижня треба було шукати зареєстровану благодійну організацію, яка б погодилася прийняти допомогу, зобов’язуючись потім передати її потребуючим. Таку організацію було важко знайти, бо всі благодійні організації в тому числі Карітас Україна бояться сьогодні мати справу з українською митницею і Міністерством соціальної політики.
З другої спроби, підготувавши всі необхідні документи, гуманітарну допомогу вдалося перевезти через митницю, але після цього працівників митниці, які пропустили вантаж, було звільнено з роботи. Наразі гуманітарний вантаж знаходиться у Києві і чекає на добру волю Міністерства соціальної політики, яке згідно 4 статті Закону України «Про гуманітарну допомогу» узгоджує рішення з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством фінансів, охорони здоров’я, доходів і зборів, Національним банком, Міністерством оборони та внутрішніх військ.
Більшість організацій, перелякані, не розуміють вимог до гуманітарного вантажу, який державний орган приймає рішення з визнання вантажу гуманітарним та яка посадова особа персонально відповідає за ефективність роботи цього органу, який час відведено державному органу на винесення висновку з визнання чи невизнання вантажу гуманітарним, бояться тиску з боку Міністерства соціальної політики та інших міністерських установ. На розмитнення гуманітарного вантажу вони чекають по кілька місяців і тільки поодиноким вдається розмитнити. Питання транспорту з Польщі є тільки вершиною цілої проблеми та сценарію, який використовує українська влада, аби зламати, упокорити найбільш незахищений прошарок українського суспільства. Це свідчить про одне – українська влада навмисно блокує гуманітарну допомогу потребуючим українцям, яких на сьогодні 60% населення. Це робиться так само, як у часи Голодомору на теренах України, щоб легше управляти знедоленими людьми. Таким чином оцей незахищений прошарок суспільства намагаються довести до ще більшого зубожіння, аби на чергових виборах вони були готові голосувати за кілограм гречки.
Ще кілька тижнів тому в уряді була видана усна директива не розмитнювати будь-яку гуманітарну допомогу. Уся ситуація виглядає надзвичайно цинічно, тому що державні установи – Митні служби, Міністерство соціальної політики та інші міністерські установи, які існують за податки населення і покликані захищати українців, свідомо створюють перешкоди в забезпеченні найменш незахищених соціально людей елементарними речами. Держава Україна сьогодні не здатна забезпечити 60-ти відсоткам своїх громадян належний соціальний мінімум, тому повинна якомога спростити процедури допомоги потребуючим людям та перевезення гуманітарної допомоги з-за кордону, а не перешкоджати та вводити блокаду і не впускати вантажі.
Жодна благодійна організація в Польщі, яка надає допомогу «країнам третього світу», зараз не займається допомогою потребуючим в Україні та Білорусі, оскільки вважають, що витрачені зусилля на штучні перепони українських чиновників не варті цього.
Від вирішення цих питань значною мірою буде залежати майбутнє значної частини населення України. Необхідно створити коридори гуманітарної допомогу для соціально не забезпеченої частини суспільства, це вкрай важливо, беручи до уваги важкий стан економіки в державі. Гуманітарна допомога з різних країн Європи буде свідоцтвом солідарності з українським суспільством. Як цього не буде зроблено, то за кілограм гречки черговий раз незахищені соціально люди (особливо східна і південна частина, але також Київ) виберуть злочинця та криміналітет на очільників держави.
Останній досвід Фундації Духовної Культури Пограниччя показав, щоб гуманітарна допомога в Україні могла потрапити до потребуючих потрібно пройти цілий ряд перевірок, зокрема:
1. Для проведення гуманітарної загальнопольської акції збірки допомоги потребуючим в Україні Фундація повинна була пройти перевірку та отримати згоду Міністра адміністрації Польщі (чиновники можуть видати такий дозвіл за один день або місяць, все залежить від їхньої доброї волі – ми отримали за один день)
2. Для вивезення гуманітарної допомоги з Польщі необхідно відповідні документи для транспорту, не кожний перевізник має всі дозволи для в’їзду в Україну, гуманітарка мусить пройти митний контроль з польського боку, якщо вартість дару перевищує 1000€, то потрібно оформляти вантаж у електронній системі, що без допомоги митної агенції зробити важко. Коли транспорт знаходиться на кордоні водієві потрібно підготувати перевізний документ CMR.
3. Для передання гуманітарної допомоги потрібно знайти організацію в Україні, яка знаходиться в Єдиному реєстрі отримувачів гунітарної допомоги (не маю досвіду але чув, що потрапити до цього списку не просто), навіть ті організації, які отримали реєстрацію дуже неохоче йдуть на співпрацю, бо бояться, що не справляться з подальшими процедурами(у додатку заява).
4. Черговою вимогою є Інвойс, де мають бути вказані наступні дані: назва предметів, кількість, вага одиниці, вага загальна, ціна одиниці, ціна загальна, примітка, що всі речі пройшли відповідну санітарну обробку і мають зношеність не більше 20 відсотків. Для підготовки інвойсу для гуманітарної допомоги розміром 10 тон ми були вимушені заангажувати 20 волонтерів впродовж трьох днів, які працювали від ранку до вечора (деякі по 10 годин нон стоп). Волонтери перевіряли, сортували, перепаковували, рахували і описували вантаж.
5. Чергова перевірка це перший митний контроль на кордоні з українського боку, для цього потрібна допомога брокера. Оформлення може тривати годину (не враховуючи черги вантажівок на кордоні), наш вантаж оформляли 6 годин, знаю що деякі вантажі оформлялися і чекали на кордоні два дні і більше.
6. Вантаж потрапляє на стоянку митної служби україни в Києві, тут без брокера чужинець не розбереться, що хто вирішує. Щоб відпустити вантажівку назад потрібно розвантажити гуманітарку і це можна зробити, як організація має свій склад де можна завезти дари. Коли цього не зробиться, то кошти стоянки митних служб перевищують вартість товару. Оформлення документів, як що є добра воля може забрати день, у іншому ж випадку цей процес затягуєть на декілька днів.
7. Для розвантаження гуманітарної допомоги треба знайти інспектора митниці, який погодиться поїхати на склад, щоб розвантажити товар і забезпечити його до часу повного розмитнення.
8. Далі організація, яка приймає гуманітарку вимушена звернутися з листом до Міністерства соціальної політики, щоб визнати товар гуманітарною допомогою. Для цього потрібно надати адреси отримувачів допомоги або юридичних установ. Для 3 тисяч одиниць одягу треба подати ім’я, прізвище і адресу отримувача. Це абсурд. А якщо бездомні не мають адреси проживання, то що з ними робити?
9. Чиновники Міністерства соціальної політики можуть розглянути питання за один день або готувати документи затягуючи час.
10. Міністерства соціальної політики, згідно 4 статті Закону України «Про гуманітарну допомогу» узгоджує рішення з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством фінансів, охорони здоров’я, доходів і зборів, Національним банком, Міністерством оборони та внутрішніх військ. Виникає питання, яке відношення мають ці установи до гуманітарної допомоги? Узгодження рішень може тривати один день, але може затягнутись до кількох місяців.
11. Щойно коли Міністерства соціальної політики узгодить рішення з іншими міністертвами, воно надає транспорту статус гуманітарної допомоги і після цього митні служби України знімають пломбу і завершують процедуру розмитнення.
12. Щойно з цього моменту гуманітарну допомогу можна передати потребуючим.
Чи ці процедури є необхідними? Чи мусять бути так розбудованими? Як показує досвід, ціла процебура є складною, враховує величезну кількість узгоджень. Складність оформлення гуманітарки показує, велику недовіру до благодійних організацій, сприяє потужній корупції. Складність процедур не вирішує питання зловживань і штовхає благодійну діяльність в напрямі бізнесу. Витрати на транспорт, брокерів, хабарів перевищують вартість самої допомоги. Тому свідомо або несвідомо державні установи роблять все, щоб благодійну діяльність цинічно спотворити.
Звернення:
Ми, представники благодійних, громадських та державних установ повідомляємо Вам про критичну ситуацію, в якій опинилися отримувачі гуманітарної допомоги.
Наші організації здійснюють благодійну, освітню та іншу діяльність, допомагаючи дітям-сиротам, бездомним, психічнохворим, ув’язненим, важкохворим та іншим соціально незахищеним громадянам України.
Упродовж багатьох років ми докладали значних зусиль, щоби на основі взаємоповаги, прийняття спільних цінностей і, зважаючи на людську гідність, збудувати співпрацю з закордонними жертводавцями та інституціями.
Розуміючи, що бюджетні галузі не отримують достатнього фінансування, ми всіляко співпрацюємо з державними і недержавними установами. Підтримуючи їхню діяльність, ми передаємо гуманітарну допомогу (ліжка, меблі, медичне обладнання, комп’ютери, засоби гігієни та ін.). Це, до певної міри, зменшує навантаження на державний бюджет та дає змогу впроваджувати в Україні інновації та реформи.
Хоча наша діяльність є інституційною, кінцевим отримувачем допомоги завжди є соціально незахищений громадянин України, який, внаслідок різних життєвих обставин потребує термінового і невідкладного захисту.
Ми готові співпрацювати з державою, щоби спільно надавати цей захист. Але, на жаль, із незрозумілих нам причин, зараз створено заплутану схему визнання гуманітарних вантажів.
На наші неодноразові звернення стосовно низки питань, а саме:
1. Якими є чіткі вимоги до гуманітарного вантажу (кількість, вага, вміст)? Які критерії можуть характеризувати вантаж як гуманітарний або ні?
2. Який державний орган приймає рішення з визнання вантажу гуманітарним та яка посадова особа персонально відповідає за ефективність роботи цього органу?
3. Який час відведено державному органу на винесення висновку з визнання чи невизнання вантажу гуманітарним?
Ми отримували чітку та професійну відповідь від Мінсоцполітики, в якій сказано, що завдяки постанові Кабінету Міністрів України № 241, прийнятій 25.03.2013, проблеми з визнанням гуманітарних вантажів будуть усунуті.
Однак, теперішня ситуація є далекою від оптимістичної. Більшість з наших організацій впродовж кількох місяців так і не отримали визнання вантажу гуманітарним.
Мінсоцполітики не демонструє готовності до співпраці з нами заради спільної допомоги соціально-незахищеному українцю. Складається враження, що, як й інші міністерства, Міністерство соціального захисту вбачає свою місію не у «ЗАХИСТІ», а у «НАПАДІ» на потребуючого громадянина, який не сподівається на допомогу від своєї країни, а тепер ще й позбавлений допомоги від жертводавців з інших країн.
Перебирання на себе контролюючих функцій Міністерствами, які навпаки мали би сприяти, а не позбавляти найбільш беззахисних українців допомоги, свідчить про нерозуміння ними своєї основної місії.
Сьогодні закордонні донори частково або повністю призупинили ввезення в Україну гуманітарних вантажів, які перенаправляються в Польщу та інші країни Східної Європи.
Просимо Вашого авторитетного втручання в ситуацію, взявши це питання під свій особистий контроль. Цим самим ми зможемо захистити найбільш вразливу частину громадян України, не допустивши подальшого руйнування авторитету України на міжнародному рівні.
Не припиняючи благодійної місії, зі свого боку ми обіцяємо докласти усіх зусиль задля остаточного вирішення цієї проблеми. З метою досягнення ефективного результату, плануємо організовувати періодичні (щомісячні) відкриті зустрічі за участю усіх зацікавлених сторін.
З повагою (підписи),
Ігор Матушевський, голова Фонду Святого Володимира;
Михайор Катеринюк, голова Профспілки працівників вільного підприємництва України
Олеся Саноцька, виконавчий директор ЛМГО «Спільнота взаємодопомоги «Оселя»;
Віталій Кокор, виконавчий директор БО «Львівська освітня фундація»;
Крістіна Англєс д’Оріак, керівник Центру духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус»;
Дмитро Гудима, ГО “Гармонія і порядок”
Василь Голод, голова спільноти для безпритульних «Наша Хата», м.Дрогобич;
Любов Федорович, благодійний фонд святого Тадея, м.Броди;
Лілія Свистович, директор Винниківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату;
Надія Гузюк, благодійний фонд “Берегиня”, Броди;
Сергій Іщенко, Спілка ветеранів війни “Благодійність, милосердя ветеранів”;
Оксана Гай, “Відродження Галичини”;
Неля Журавльова, керівник проекту “Надання гуманітарної допомоги для потребуючих” у БФ “Карітас”, УГКЦ;
Ірина Нестор, навчально-реабілітаційний центр «Джерело»;
Василь Василишин, директор соціального центру «Тавор», м.Новий Розділ ;
Валентин Мойсеєнко, голова Львівського обласного Червоного хреста;
Катерина Гилевич, БФ “Берегиня”
Оксана Магура, ГО “Спільнота Ковчег”
Джерело : Фундація Духовної Культури Пограниччя
Малюнок: Євгенія Олійник, Радіо Свобода
Матеріали по темі: Держава вимагає розписки, що гуманітарна допомога не для Майдану
Чи потрапить гуманітарна допомога до адресатів?
Автобус з допомогою для протестувальників у Києві переїхав через кордон