Один з найбільш знаних польських художників, «батько» польського символізму, патріот, чоловік та коханець. З нагоди 171-ї річниці з дня народження розповідаємо, ким був Яцек Мальчевський.
Яцек Мальчевський народився 14 липня 1854 рокуОкремі джерела подають дату 15 липня у Радомі в родині збіднілого шляхтича Юліана Мальчевського. З самого дитинства батько виховував Яцека в дусі патріотизму та любові до Польщі, яка у XIX столітті не мала державності та була поділена між трьома імперіями – Російською, Прусською та Австрійською. Вже пізніше у своїй творчості Мальчевський, наслідуючи польську романтичну літературу того часу, звертався до тем антиросійських повстань, заслання поляків на Сибір, занепаду та відродження Речі Посполитої.
Художню освіту Яцек Мальчевський розпочав у 1872 році у Кракові, беручі уроки рисунка та відвідуючи як вільний слухач лекції в Академії мистецтв. Наступного року, за порадою іншого видатного польського художника Яна Матейко, Мальчевський вступив до Академії, яку закінчив у 1979 році. Паралельно з цим художник виїжджав на навчання до Парижа. Вже у дорослому віці Мальчевський багато років працював у краківській Академії мистецтв, а у 1912-1914 роках навіть очолював цей навчальний заклад. До своїх учнів, серед яких були також і жінки (які не могли офіційно навчатись в академії), він часто говорив: «Малюйте так, щоб Польща воскресла».
У своїх роботах, яких художник створив понад дві тисячі, Мальчевський часто звертався до мартирологіїжиттєпис мучеників, літератури та поезії доби романтизму, світової та словʼянської міфології, а також до релігійних сюжетів. «У творчості Мальчевського є два важливі елементи життя людської душі – глибока поезія думок та почуттів й потреба проявити їх за допомогою художнього мистецтва. Він як ілюстратор своїх неписаних поезій. <…> Мальчевський написав низку картин, змістом думки яких є ставлення художника до мистецтва, природи та суспільного життя», – так творчість свого колеги описував інший польський художник, а також мистецький критик Станіслав Віткевич.
Три великі полотна
Головні творчі здобутки та ідеї Мальчевського коротко можна представити на прикладі трьох полотен – «Вступ» / Introdukcja, «Меланхолія» / Melancholia та «Порочне коло» / Błędne koło. Кожна з картин розкриває окрему підтему творчості художника – відносини художника з природою, з історією та питаннями про сенс буття.
У 1890 році Яцек Мальчевський пише одну з перших символічних картин – «Вступ» / Introdukcja. На полотні бачимо, здавалось, банальну сцену – хлопчик-маляр сидить на лавці на фоні буйного зеленого дерева. Замислений вираз обличчя натякає, що думки хлопця витають далеко за межами його роботи і малярських інструментів, що стоять поряд. Однак кожна деталь картини криє в собі прихований зміст. Як пояснює дослідниця творчості Мальчевського Уршула Козаковська-Зауха, хлопець, захоплений величчю природи, символізує творчі прагнення, виражає надію на відкриття таємниці мистецтва і таємниці життя, що тільки починається. Ця картина також відображає ті дилеми, які часто мучили Яцека Мальчевського і на які він шукав відповіді, роздумуючи над тим, чи правильно зробив, обравши професію художника. Природа, на фоні якої Мальчевський зобразив хлопця, також важлива – можливо саме вона допоможе розкрити мистецьке покликання або принесе довгоочікуване натхнення.
Маніфестом символізму та однієї з найкращих робіт Мальчевського стала картина «Меланхолія» / Melancholia, написана у 1890-1894 роках. Сам художник рідко коментував свої полотна та не пояснював глядачам, які смисли зашифрував. Саме тому вже перед дослідниками та критиками мистецтва стоїть задача пояснити, а що ж Яцек Мальчевський хотів сказати. Картина «Меланхолія» представляє художника у майстерні, з полотна якого виринає цілий хоровод різних постатей. Все це герої історії Польщі XIX століття – повстанці, солдати армії Наполеона, зневірені жінки, каторжники у кайданах, діти. Натовп прямує до вікна, до світла, але там сидить жінка в чорному – Меланхолія, яка не дозволяє процесії проникнути за межі інтер’єру студії, у зовнішній світ. Ця картина є «явним відсиланням до сну або апатії, в яку занурився народ, не лише через оніричну атмосферу та привиди, що населяють майстерню художника, але передусім через чорну фігуру – Меланхолію, що стоїть у вікні». «Меланхолія постає в цій картині як стан душі польського народу після втрати незалежності», – описує картину Магдалена Врублевська.
Третя робота Мальчевського, яку описуємо, має назву «Порочне коло» / Błędne koło. Картина була написана у 1895-1897 роках. Як у «Вступі», тут знову зʼявляється постать хлопчика, але на цей раз вже свідомого художника. Хлопчина сидить на верхівці драбини в оточенні оголених жінок, юнаків та старців – плодів його фантазії та почуттів. Одна частина полотна потопає у золотистому світлі – тут фігури життєрадісні та безтурботні. Це оголені вакханки, фавн і селянські пари в різноколірних костюмах. Серед постатей виділяється жінка у ковпаку, білій блузі та синій спідниці, яка ймовірно, є персоніфікацією республіканської Франції. Натомість інша частина полотна, праворуч від драбини, губиться у темряві. Тут видно привидів, вигнанців у кайданах. Складається враження, ніби весь хоровод постатей йде за старцем, який тримає в руках мотузку. Цією ж мотузкою звʼязана вся процесія за ним. У правому верхньому кутку блищить солом’яна корона – у творах Мальчевського це поширений символ польського народу.
«Подібно до картини “Меланхолія”, у “Порочному колі” Мальчевського переслідує нав’язливе бачення нації, увʼязненої у кайданах, яка марно намагається звільнитися від них. Є й зображення творчих мук, пошуків і боротьби митця», – пояснює інша дослідниця творчості Мальчевського Ірена Коссовська.
Музи – дружина і коханка
Влітку 1886 року Яцек Мальчевський знайомиться зі своєю майбутньою дружиною – Марією Гралевською. Марію, доньку заможного краківського аптекаря, Мальчевський описував як «красуню блондинку, почтиву, природну, милу». Однак ні кохання, ні талант художника не зробили цей шлюб щасливим. Мальчевський, попри всі свої мистецькі здібності, не вмів продавати свої картини, тому фінансово подружжя та їхні двоє дітей залежали від родини Гралевський. Не сприяв міцному шлюбу багаторічний роман художника з Марією Баловою.
Свою дружину Марію Яцек Мальчевський неодноразово зображував на своїх полотнах, зокрема у «Портреті нареченої» / Portret narzeczonej. «”Білий” портрет пані Мальчевської з білим віялом; рука з обручкою на пальці. Намальована люблячою і довірливою рукою. Кожен дотик пензля делікатний, як ласка, кожна складка сукні розгладжена, ніби рукою художника керує постійне захоплення моделлю», – писала про портрет Марії Гралевської подруга родини, художниця Міхаліна Яношанка. «Портрет нареченої» висів у житлі Мальчевських до смерті художника. І саме його вже овдовіла Марія продала найпершим, прагнучи здобути кошти на проживання, але також показуючи своє ставлення до покійного чоловіка, який 13 років зраджував її з іншою.
І саме її – Марію Балову – Мальчевський найчастіше зображував на своїх полотнах, вважав своєю музою. «Афродіта мого життя», як називав Марію Балову художник, була вродливою жінкою з густим каштановим волоссям, пухкими губами, орлиним носом та вольовим підборіддям. Саме її Мальчевський зобразив поряд з собою на «Автопортреті з музою» / Autoportret z muzą.
Автопортрети
Ще однією улюбленою темою картин Мальчевського були автопортрети. Їх художник створив понад 150, через що його вважали егоїстичним, пихатим та зарозумілим. Мальчевський зображував себе у різних костюмах та ситуаціях, але навіть ці картини наповнював глибоким змістом та символізмом. Сьогодні побачити роботи Мальчевського можна у його рідному Радомі та у Національному музеї у Кракові. Однак окремі роботи зберігаються також в інших містах. Так, у Національному музеї в Любліні можна побачити один з останніх автопортретів Мальчевського з 1920 року – «Автопортрет з парками (мойрами)» / Autoportret z Parkami.
На картині бачимо вже трохи старого Мальчевського з сивиною у бороді та волоссі, одягненого в робочий одяг. За ним зліва видно пензлі та фарби – символ професії художника. Однак найбільше символів ховається у постатях трьох дівчат на фоні – це парки або ж мойри – в античній міфології богині долі. Одна (справа) тримає клубок з нитками, який символізує життя, друга (посередині) – відмірює довжину цієї нитки, третя (зліва) – вже тримає напоготові ножиці, щоб у відповідний момент перерізати нитку. Цей автопортрет можна сприймати як певну рефлексію Мальчевського, свідомого близькості своєї смерті. Завуальованим визнанням слабкості є квітка куколю, яку художник тримає в руках. Отруйний бурʼян у Біблії символізує грішників, людей, що йдуть проти заповідей Божих. Мальчевський – свідомий величі свого таланту художник, дивиться на глядачів і прямо заявляє, що грішив.
Помер Яцек Мальчевський 8 жовтня 1929 року.
Анастасія Верховецька
За матеріалами Cultura.pl, Niezła sztuka