Уночі 2 квітня у Лодзі невідомі спаплюжили пам’ятник Івану Павлу ІІ. Фігуру Папи, що стоїть перед кафедральним костелом міста, облили червоною та жовтою фарбою, а на постаменті залишили напис «Maxima culpa», що з латини перекладається, як «Велика провина». У чому ж звинувачують Папу-поляка його співвітчизники та ще й у день його смерті?
Постать Папи Івана Павла ІІ (в миру Кароль Юзеф Войтила) є знаковою для поляків. Свідчить про це хоча б кількість пам’ятників, вулиць та шкіл названих на честь понтифіка. З великою долею впевненості можна сказати, що як мінімум памʼятну табличку Папі можна знайти у будь-якому місті або містечку Польщі. За приблизними підрахунками, сьогодні в Польщі існує понад 700 памʼятників Івану Павлу ІІ. І за своє життя Папа-поляк зробив достатньо, щоб заслужити хоча б на декілька з них.
Вибір на понтифіка в 1978 році поляка Кароля Войтили справив значний вплив на повалення комуністичного режиму в Польщі. На його перший візит до рідної країни у якості голови католицької церкви у червні 1979 року чекали з нетерпінням та певними побоюваннями. «Жоден поляк, католик чи комуніст не міг не пишатись фактом, що його співвітчизник піднявся на трон Св. Петра. Після десятиріч національного приниження це чуття гордощів неймовірно знезброювало. Навіть найзапеклішим ідеологам воно перешкоджало відмовити в допуску до країни найпідривнішому гостеві в історії партії <…> Візит папи перетворився на одну з найдивовижніших бачених коли-небудь маніфестацій народного торжества. Мільйони поляків, незалежно від віку і переконань, заполонили вулиці Варшави і Кракова, щоб із нестерпним завзяттям привітати свого справжнього духовного лідера», – пише у своїй книзі «Боже ігрище. Історія Польщі» британський історик Норман Дейвіс (переклад книжки українською – Петро Таращук, Київ, «Основи», 2008).
Для мільйонів поляків колишній кардинал Войтила, а тепер Папа Іван Павло ІІ став національним символом, ще одним у пантеоні героїв, які викликають гордість за польський народ. А у світі Івана Павла ІІ знають як одного з найбільших гуманістів ХХ століття.
Однак віднедавна постать Івана Павла ІІ замість того, щоб обʼєднувати поляків, розділила їх. Причиною цьому стали два журналістських розслідування, проведених незалежно одне від одного, і результати яких було оприлюднено у березні цього року у вигляді книги та документального фільму. Йдеться про останню книгу нідерландського журналіста Екке Овербеека «Maxima culpa. Іван Павло ІІ знав» / Maxima culpa. Jan Paweł II wiedział (Видавництво Agora, 2023) та про фільм польського журналіста Марчіна Гутовського «Францисканська, 3» \ Franciszkańska 3, який вийшов на каналі tvn24.
У своїх роботах журналісти розслідують випадки педофілії у польській католицькій церкві, зокрема, історії священників Євгеніуша Сургента, Болеслава Садуся, Юзефа Лоренца та Адама Сапеги, які були звинувачені у розбещенні неповнолітніх. Варто зауважити, що це не перше розслідування про педофілію у католицькій церкві загалом і в Польщі, зокрема. Однак, цього разу журналісти поставили перед собою нове питання – чи знав про таку поведінку своїх колег Іван Павло ІІ, коли ще був краківським архієпископом Каролем Войтилою.
До цих двох розслідувань педофільські скандали у католицькій церкві не стосувались безпосередньо Папи, а загальноприйнятою була думка, що Кароль Войтила не знав про конкретні сексуальні домагання священників зі свого оточення. Однак Екке Овербеек та Марчін Гутовський незалежно одне від одного доходять до інших висновків і однозначно стверджують – Іван Павло ІІ знав і покривав злочини священиків-педофілів.
Знав чи не знав – ось у чому питання?
«Ми на 100% знаємо, що коли у середині 1980-х рр. вибухнув скандал навколо педофілії у костелів, Іван Павло ІІ був свідомий того, з чим має справу. Це кидає цілковито інше світло на його понтифікат <…> Найбільш болючими є дії Папи щодо жорстокого поводження з неповнолітніми – або їх відсутності – у світлі Євангелія. Те, що ти маєш стояти на боці слабких, є, мабуть, найважливішою заповіддю, поряд із заповіддю любити ближнього. І тут ми маємо потужну інституцію, яка базується на Євангелії, і її керівник у цьому питанні діє абсолютно проти. Зіставлення цих двох облич Івана Павла ІІ є болючим», – говорить в інтервʼю для OKO.press Екке Овербеек.
Слова нідерландського журналіста з повнотою пояснюють чим особливе його останнє дослідження та чому воно викликало таку сильну та неоднозначну реакцію у польському суспільстві. Якщо випадки педофілії у середині Церкви вже не викликають розбіжностей в оцінці, то питання того, що про це знав Іван Павло ІІ і як на це реагував до сих пір залишається спірними.
Відповідь на це питання можна знайти у двох масивах джерел: церковні, зокрема, архіви Краківської архідієцезії та джерела спецслужб ПНР, що зберігаються в Інституті національної памʼяті / Instytut Pamięci Narodowej (IPN). Проблемою для дослідників є те, що церква не надає доступу до своїх документів і тому порівняти їх з документами IPN неможливо. Тому всі дослідження, які сьогодні існують на цю тему, базуються виключно на джерелах Інституту, де головними є звіти та інші матеріали Служби безпеки Польської народної республіки.
Марчін Гутовський: «Сьогодні без сумнівів знаємо, що Іван Павло ІІ знав про сексуальні зловживання священників»
«Протягом 2,5 років ми шукали відповідь на питання, що знав Іван Павло ІІ про педофільські скандали у костелі. Сьогодні без сумнівів знаємо, що Іван Павло ІІ знав про сексуальні зловживання священників і приховував це ще у Польщі до того, як став папою», – з цих слів починається фільм-розслідування Марчіна Гутовського «Францисканська, 3»/ Franciszkańska 3.
На основі вже зазначених документів з IPN, а також нових свідчень від однієї з жертв сексуального насилля з боку священника Євгеніуша Сургента (імʼя цієї особи не подається), Гутовський запевняє, що ще бувши кардиналом Войтилою у Кракові, Іван Павло ІІ мало того, що знав про випадки педофілії, так ще й допомагав це приховати.
Ще одна голосна справа, яку описує як Гутовський, так і Овербеек, стосується близького колеги Войтили, ксьондза Болеслава Садуся. Обидва журналісти на основі документів від Служби безпеки (остання використовувала знання про сексуальну орієнтацію священника, щоб завербувати його), заявляють, що, коли злочинні дії Садуся щодо неповнолітніх хлопців у яких він викладав катехезу, вийшли на яв, Войтила замість належного покарання відправив священника до Відня і дав йому гарні рекомендації.
Томаш Кжижка: «Кароль Войтила знав і зробив все, що було у його компетенції»
За декілька місяців до виходу фільму Гутовського та книги Овербеека, на порталі Rzeczpospolita зʼявилось декілька матеріалів присвячених вже згадуваному Євгеніушу Сургенту (стаття вийшла 25 листопада 2022 року) та Юзефу Лоренцо (стаття вийшла 1 грудня 2022 року) авторства Томаша Кжижака та Пьотра Літкі. У своїх текстах журналісти, спираючись на ті ж документи, що були опрацьовані Гутовським та Овербееком, доходять до дещо інших висновків.
«На нашу думку, кардинал Войтила в обох випадках поводитися так, як належало», – написав вже після вибуху скандалу навколо фільму «Францисканська, 3»Томаш Кжижак. У згаданих вище текстах, він, зокрема доводить, що у справі Сургента Кароль Войтила зробив все, що дозволяло йому церковне право.
Коментує Томаш Кжижак також і справу ксьонда Садуся. PAP наводить тут слова журналіста про те, що джерела, на які спирались Гутовський та Овербеек, не підтверджують тези, що Іван Павло ІІ вислав Садуся до Відня, щоб приховати його сексуальні злочини щодо дітей. «Взагалі немає певності щодо того, чи ксьондз Садусь розбещував дітей. Документи говорять одне – що він мав гомосексуальні схильності. Про це знала служба безпеки і використовувала, між іншим, і цю його рису, щоб міцніше привʼязати до себе Садуся, який був таємним співробітником, з короткою перервою, від 1949 року і залишився ним навіть тоді, коли виїхав з країни під кінець 1972 року», – цитує Кжижака PAP.
Ухвала Сейму РП «про захист доброго імені св. Івана Павла ІІ»
9 березня, через декілька днів після виходу фільму «Францисканська, 3» (його премʼєра відбулась 4 березня) та наступного дня після виходу книги «Maxima culpa. Іван Павло ІІ знав», польський Сейм прийняв ухвалу Про захист доброго імені св. Івана Павла ІІ.
«Сейм Республіки Польща рішуче засуджує ганебну кампанію в ЗМІ, засновану переважно на матеріалах апарату насильства ПНР, об’єктом якої є Великий Папа – св. Іван Павло ІІ – найбільший поляк в історії. Це спроба дискредитувати Івана Павла ІІ матеріалами, які навіть комуністи не наважувалися використовувати», – читаємо у тексті ухвали.
Далі в тексті йдеться про визначну роль Івана Павла ІІ в історії Польщі та Європи. «Ми не дозволимо знищити образ людини, яку весь вільний світ визнає опорою перемоги над імперією зла. Папа Іван Павло ІІ є символом відновлення Польщею незалежності та звільнення від російської сфери впливу», – йдеться в резолюції.
Ухвалу Сейм прийняв у більшість голосів – 271 депутат проголосував «за». Проти було 43 депутати – представники лівих партій. Громадянська коаліція (до неї входять партії Platforma Obywatelska, Nowoczesna, Inicjatywa Polska i Zieloni) участь у голосуванні не брала.
Тоді ж провідні політики Польщі розмістили на своїх сторінках у соцмережах фотографії з Папою та відповідними підписами – закликом захисту доброго імені понтифіка. Так, на своїй сторінці у Twitter Премʼєр Польщі Матеуш Моравецький опублікував відео у якому говорить, що «атака на Івана Павла ІІ є спробою викликати в Польщі не мілітарну, але цивілізаційну війну».
„Przyszłość Polski zależy od was!
To jest nasza Ojczyzna!
To jest nasze być i nasze mieć!”
Jan Paweł II pic.twitter.com/HjAo68UFt1— Mateusz Morawiecki (@MorawieckiM) March 8, 2023
Папська хода і знищенні памʼятники – що відбувалось у річницю смерті Івана Павла ІІ
Іван Павло ІІ помер 2 квітня 2005 року. З того часу, щороку у день смерті понтифіка, польськими містами проходить хода, присвячена Папі-поляку. Однак цього року традиційні марші мали новий привід – конфлікт, викликаний оприлюдненням розслідувань Гутовського і Овербеека, та реакцією на них польського політикуму.
Те, як розділилась суспільна думка щодо цієї справи, яскраво видно на прикладі двох подій, що одночасно проходили у Варшаві 2 квітня. Перша – це Національний марш, присвячений Папі, у якому, як повідомляє OKO.press брало участь від декількох до 10 тисяч осіб, у тому числі політики з урядущої партії «Право і справедливість» та члени ордену «Лицарі св. Івана Павла ІІ». Учасники маршу несли плакати з написами «Кінець атакам на св. Івана Павла ІІ», «Виборов нам свободу, тепер ми вільні боремось за тебе», «Захищаємо тебе, св. Іване Павло ІІ – великий пророку, надія наша і майбутніх поколінь загубленої Європи» та інші.
Друга подія відбувалась на площі Гжибовського, де біля памʼятника понтифіку зібралась ще одна демонстрація. «Ми тут у знак солідарності з жертвами педофілів у сутанах. Завжди з жертвами, ніколи з кривдниками», – цитує організаторів демонстрації OKO.press. Учасники поставили перед памʼятником дитяче взуття, читали уривки з книги Екке Овербеека «Maxima culpa. Іван Павло ІІ знав» та стояли з плакатами з написами «Досить покривати злочинців у сутанах», «Стоп педофілам у сутанах», «Іван Павло ІІ – друг і охоронець педофілів».
Демонстрації, марші та просто зібрання перед памʼятниками Папі відбулись 2 квітня у багатьох містах Польщі, зокрема, у Кракові – місті, з якого почалась церковна карʼєра Кароля Войтили.
Натомість у Лодзі та Стальовій Волі (Підкарпатське воєводство) замість демонстрацій невідомі спаплюжили памʼятники Івану Павлу ІІ у цих містах. Спершу стало відомо про випадок у Лодзі, який стався в ніч з 1 на 2 квітня. Група невідомих облила памʼятник понтифіку перед кафедральним костелом червоною та жовтою фарбами, імітуючи тим самим кров на руках та маску на обличчі. На пʼєдесталі памʼятника залишили напис «Maxima culpa» – пряме відсилання до книги Овербеека. Місцева прокуратура вже відкрила справу за звинуваченням «образа релігійних почуттів». Червоною фарбою облили також памʼятник Папі перед місцевим костелом у місті Стальова Воля.
Ще один випадок нищення – на цей раз, правда, муралу, а не памʼятника – стався також у Вроцлаві. Поки група охочих в ніч на 2 квітня чатувала під памʼятником Івана Павла ІІ і слідкувала, щоб його не спаплюжили, невідомі облили червоною фарбою мурал із зображенням Папи, що знаходився неподалік – при вʼїзді на Тумський острів.
Анастасія Верховецька