«Українських книжок забагато не буває» – саме такий напис зустрічав відвідувачів національного стенда України на Міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві. І з цим твердженням важко не погодитись. Навчена тогорічним досвідом, коли книжки були і в сумці, і в руках, і під їхньою вагою прогиналась спина, цього разу з Любліна до Варшави зі мною поїхала пуста валіза. Хоча пустою вона залишилась не надовго.
Книжковий ярмарок у Варшаві – місто в місті
Щороку у столиці Польщі проходить одна з найбільших книжкових подій країни – Міжнародний книжковий ярмарок. Протягом чотирьох днів у самому центрі Варшави, за 5 хвилин від центрального вокзалу, у Палаці культури та науки і навколо нього виростає ціле наметове містечко зі своїми вулицями, площами та, головне, перехожими, які кудись поспішають, зупиняються поговорити, ходять на події та, навіть, вишиковуються у довжелезні черги.
Щороку варшавський книжковий ярмарок збирає в одному місці сотні видавництв як з цілої Польщі, так і з різних куточків світу. Цьогоріч наметове містечко ярмарку вмістило близько 500 стендів з 14 країн. З гостями зустрілось приблизно 1000 авторів, перекладачів, ілюстраторів, видавців та інших осіб, пов’язаних з галуззю книговидання та світом культури. На трьох сценах та у семи залах відбулось понад 250 зустрічей, і ще близько 500 пройшли на самих книжкових стендах.
За попередніми підрахунками організаторів у 2023 році Міжнародний книжковий ярмарок у Варшаві протягом 4 днів відвідало 100 тисяч осіб.
Мільйони мостів – Україна почесний гість
Щороку організатори ярмарку обирають почесного гостя заходу – країну, чиї книжки будуть стояти на головній площі імпровізованого містечка; країну, яка задаватиме тон і настрій ярмарку і яка привезе до Варшави найбільше своїх авторів та книжок. Цього року таким почесним гостем ярмарку стала Україна. Варто згадати, що українські видавці вже багато років беруть участь у ярмарку, але тільки цьогоріч для українських книжок і подій було виділено близько 200 квадратних метрів для головного – національного стенда, а зали, де відбувались зустрічі, було названо на честь Києва та Львова.
Гаслом ярмарку Україна та Польща обрали вислів «Мільйони мостів». Думаю, організатори не перебільшили з цифрою і не один мільйон метафоричних мостів – десь надійних камʼяних, десь хистких деревʼяних, – обʼєднали Україну та Польщу, українців та поляків.
Міст додому
Для мене варшавський ярмарок став містком додому – до рідної мови, рідних краєвидів та місць, у яких не була дуже давно і за якими страшенно сумувала. Тому, у цю «подорож додому» я вирішила взяти з собою пусту валізу, яку поступово заповнювала книжками, розмовами та спогадами.
І я була така не одна. Стукіт коліс валіз по бруківці змішувався з іншими звуками ярмарку – розмовами, вигуками задоволення і характерним дзвінким звуком підтвердженої транзакції, після якого книги передавались з рук в руки і опинялись у торбах, паперових пакетах, валізах, або так і залишались у руках.
Моя дорога «додому», тобто до стенда з українськими книжками, який організатори розмістили у Мармуровій залі Палацу культури і науки, була довгою та сповненою спокус, адже намети видавництв щільним колом розмістились навколо шпилястої будівлі.
Я ніколи не була ані на книжковому ярмарку у Львові, ані у Книжковому Арсеналі у Києві, але інші відвідувачі порівнювали ці події з тим, що відбувалось у польській столиці. Мені залишається тільки повірити їм на слово.
«Щоб пізнати душу українського народу, треба звернутись до української книги»
У четвер – перший день ярмарку і відповідно день урочистого відкриття заходу, ярмарок відвідав Посол України у Польщі. Під час свого виступу Василь Зварич зазначив: «Українська книжка справді набуває особливого значення в час російської агресії. Я думаю, що кожен поляк, кожна полька, хто хоче зрозуміти Україну. Україну, яка бореться, має звернутися до української книги, щоб пізнати душу українського народу».
Не лише іноземці відкривали для себе Україну, але й самі українці – здається, їх було найбільше серед відвідувачів національного стенда. Ось пара підлітків біля видавництва «Кліо» жваво обговорюють, яку книгу про історію України придбати. Як історик, радію, коли бачу, як обирають майже 700-сторінкову роботу «Від трипільців до кіборгів. Коротка історія України».
Не бракувало відвідувачів і біля стенда видавництва «Ковчег Україна», яке презентувало альбоми та подарункові видання про українську народну культуру.
Англійська та польська мови постійно лунають то з одного, то з іншого стенду з українськими виданнями. Якщо українці підходили і радше згадували, що десь чули про книгу, знають автора, мають вдома вишитий рушник, або бували до війни в заповіднику Асканія-Нова, то іноземці подовгу стояли біля кожного стенду (особливо біля альбомів або англомовних видань) і детально розпитували у видавців та авторів про кожне видання, яке видавалось їм цікавим. Іноді навіть важко було доступитись до когось з продавців з власними питаннями.
Питання, однак, можна було вільно поставити під час численних презентацій та розмов з авторами та виданнями. В українській програмі було заплановано понад 20 виступів, які часто відбувались у різних залах паралельно.
Українська програма була різноманітна. Знайшлось там місце і для дитячих подій, і для читання поезії, і для наукових дискусій, і для традиційних презентацій книг. Так само різноманітним був склад авторів та видавців, які представляли свої здобутки аудиторії. Були тут зустрічі із відомими як для української, так і для польської аудиторії Юрієм Андруховичем, Катериною Бабкіною, Юрієм Винничуком. Не бракувало знайомств із новими або малознаними широкій аудиторії письменниками та письменницями. Так, наприклад, у четвер відбулась презентація дебютної книжки українського автора вірменського походження Арта Антоняна «TÜK» — антиутопії, яка занурює читачів у вигаданий, але знайомий за східним кордон світ: Üмперія промиває мізки своїм громадянам і перетворює їх на безвладну сіру масу.
Російська агресія проти України червоною ниткою ярмарку
Навіть за сотні кілометрів від кордону і тисячу кілометрів від лінії фронту головною темою для українців залишається війна. Відчувалось, ніби разом з українськими книгами до Варшави приїхав також той український незламний дух, який супроводжує країну з початку повномасштабного російського вторгнення. Нову реальність можна було відчути чи не у кожній книжці, чи виступі – особливо, коли автори замінили перо на автомат. Як, наприклад, українська поетка Ярина Чорногуз, яка з 2021 року на фронті. Чорногуз виступила з промовою на церемонії відкриття, у якій подякувала Польщі за можливість презентувати українську літературу на такій масштабній події. І додала: «Я хотіла прийти у цивільному одязі, бо в Польщі мирно, але говорити про війну можу тільки у пікселі». Презентація збірки її поезії була теж і останнім заходом на українському стенді.
Говорили про війну і студенти Української академії лідерства, які спеціально до книжкового ярмарку підготували монументальне 50-кілограмове видання «Злочин без кари» про злочини Росії в Україні. Книга налічує 6 тисяч сторінок – по одній сторінці для кожної української дитини, яка була незаконно вивезена до Росії. Це видання – нагадування не тільки про злочини РФ, але також необхідність їх документування. За словами самих студентів УАЛ, які постійно чергують поряд з книгою, 6 тисяч сторінок означають також таку саму кількість томів судової справи, яку розпочав Міжнародний кримінальний суд проти Путіна за викрадення українських дітей.
На сторінках книги не так вже й багато тексту, а більшість ліній закреслена чорним, як важке усвідомлення того, що ми ще багато чого не знаємо, і як багато нам ще доведеться задокументувати російських злочинів в Україні.
Про війну в Україні на ярмарку говорили не тільки українці. Зі своєї перспективи, про російсько-українську війну розповідав, наприклад, польський журналіст та воєнний кореспондент Павел Пєньонжек. У своєму репортажі «Опір. Українці перед обличчям російської агресії» Пєньонжек змальовує звичайних українців, які раптом мусили стати перед обличчям загрози і боронити свій дім – українців, які виявили, що не можуть жити за принципом «моя хата скраю», українців, у яких можна побачити своїх знайомих (хоча реальних героїв репортажу ми можемо і не знати), українців, до яких хочеться бути подібним.
Найкраще місце для читання – це черга за автографом
Не обійшлося у «містечку» книжкового ярмарку без черг. Вони змійками перетинали зали та проходи. Головною фразою перехожих стала «Перепрошую, я не в чергу, мені б тільки пройти», і лише після цього струнка людська стіна розступалась і пропускала охочого пройти далі. Спостерігаючи за будь-якою чергою всюди можна було помітити щось спільне – а саме людей, що з ніжністю і навіть любовʼю обіймають книжки і вже налаштовують камери, щоб зробити памʼятне фото з кумиром.
У черзі за автографами чи покупками можна було не втрачати час і читати – мені вдалося прочитати сторінок з 20 свіжо придбаної книги.
До кінця заходу валіза була вщерть наповнена книжками. Тим часом організатори вже оголошували дати ярмарку у наступному році – 23-26 травня 2024. Почесним гостем буде Італія.
Готуйте валізи.
Анастасія Верховецька