9 жовтня у садибі Caritas Polska відбулась конференція, пресвячена 25-літтю організації під назвою “Родина як цінність Карітасу”, що зібрала представників різних секторів діяльності з кількох країн.
Під час панельних виступів та дискусій активно обговорювалися здобутки Карітасу в основних напрямках його роботи та стратегія дій на майбутнє. І хоч основною темою, відповідно до настроїв, що панують в країні, була тема біженців із Сирії, українське питання в різних контекстах звучало чи не в кожному тематичному блоці. Зокрема, при обговоренні питання охорони цінностей католицької родини, доповідач запропонував звернути рівну увагу і на охорону родин українських жінок, що приїжджають до Польщі у пошуках праці, часто працюють нелегально, не бачать своїх дітей місяцями і через складну економічну ситуацію жертвують родинними цінностями, традиціями. Основною потребою для них з боку польського суспільства є особиста повага, підтримка та удосконалення правових норм, що регулюватимуть права цих жінок у Польщі.
Інше важливе питання, яке піднімалося – це співпраця влади та громадських організацій. Зокрема, проф. Ірена Ліпович наголосила на тому, що влада повинна навчитися трактувати НГО як серйозних партнерів і врегулювати взаємовигідні відносини на благо спільної справи: “Зараз ми бачимо величезну конкуренцію між різними соціальними групами на ті ж фінансові ресурси, що надходять із Європейського Союзу (наприклад: біженці з Донбасу та Сирії), але через неправильну державну політику одні отримують більше, а інші менше, хоча потреби в усіх однакові. Необхідно створити умови для співпраці НГО, що займаються однією проблемою та держави. Що ми маємо сьогодні? Реальна робота здійснюється уривчасно, від проекту до проекту, від гранту до гранту. Така залежність НГО від грантів та 1% публічного податку не дає можливості для рівномірного розвитку та повній концентрації на діяльності”.
На конференції, зокрема, йшлося про те, що потрібно починати з фундаменту: “Немає сенсу починати будувати спортивний майданчик для біженців, якщо не задоволено їх базові потреби”. Такий рівномірний розвиток суспільства можливий лише за умови діалогу держави, Євросоюзу та НГО.
Юлія ЛАЩУК