3 жовтня у Польщі відзначають 141-ту річницю з дня народження Кароля Шимановського. З цієї нагоди навіть пошукова система Google випустила спеціальний дудл (графічний малюнок на стартовій сторінці), присвячений полякові. «Наш вибір» підготував декілька цікавих фактів про життя і творчість польського композитора.
Кароль Шимановський народився 3 жовтня (21 вересня – за старим стилем) у селі Тимошівка Київської губернії (сьогодні – село у Черкаській області). Саме там, в маєтку своїх батьків, Кароль провів роки дитинства та декілька надзвичайно працьовитих дорослих років під час Першої світової війни. Родина Шимановських, яка складалась з батька і голови родини Станіслава Шимановського та його дружини Домініки, та пʼятьох дітей, проживала в одноповерховому маєтку, який розташовувався у центрі села. Сам будинок більше нагадував музей зі старовинними меблями та іншими деталями інтерʼєру: портретами предків, документами з печатками та королівськими підписами, стародруками, кубками, шаблями. Найбільшою реліквією родини була шапка короля Яна III Собеського.
Як будинок був багатий на різного роду памʼятки, так і родина Шимановських була багата на таланти. Батько Кароля Станіслав грав на фортепіано та віолончелі, його брат Фелікс – на піаніно, сестра Станіслава стала оперною співачкою, а сестра Зофʼя – письменницею. Сам Кароль Шимановський розпочав свою музичну освіту у віці 7 років вдома з батьком. Пізніше майбутній композитор вивчав музику в тодішньому Єлизаветграді (сьогодні – місто Кропивницький) та Варшаві.
Життя у Варшаві принесло Каролю багато цікавих та корисних знайомств, які також позначились на його карʼєрі композитора. Так, Шимановський приятелював з польським скрипалем Павлом Коханським, польським піаністом єврейського походження Артуром Рубінштейном, польським скрипалем та диригентом Гжегожем Фітельбергом.
Ще більше знайомств і натхнення для творчості принесли молодому композитору подорожі Європою та світом. Ще з часів дитячих поїздок з батьком до Відня, Кароль захопився творчістю Вагнера, а, перебуваючи у 1903-1905 роках у Берліні, познайомився з видатним німецьким композитором Ріхардом Штраусом. У 1914 році Кароль Шимановський відвідав Італію та Південну Африку, де захопився орієнтальними мотивами, які потім стануть провідними для частини його творчого доробку.
Після початку Першої світової війни, Кароль повернувся до рідного маєтку у Тимошівці. Там композитор провів весь час війни, аж до 1919 року, коли будинок було конфісковано більшовиками і родина Шимановських перебралась до Варшави. Попри війну, ці декілька років були дуже продуктивними для Кароля як композитора: він написав такі твори як «Пісні божевільного муедзина» / Pieśni muezina szalonego, «Пісні казкової принцеси» / Pieśni księżniczki z baśni, натхненні відвідинами Африки; симфонію «Пісня про ніч» / Pieśń o nocy; Перший концерт для скрипки та частину інших творів.
У найближчому колі Кароля Шимановського були не тільки видатні композитори, диригенти та музиканти того часу. Ще одна постать, важлива для композитора, і яку важко оминути – це польський письменник та поет Ярослав Івашкевич. Двох талановитих поляків поєднували родинні звʼязки (були двоюрідними братами), спільна творчість, дружба та навіть роман. Кшиштоф Томасік у своїй книзі Homobiografie пише, зокрема, про Кароля Шимановського, якого називає першим поляком серед діячів культури, хто не приховував своєї сексуальної орієнтації. Там же автор згадує про відомих партнерів Шимановського, серед яких був також Ярослав Івашкевич (однак цей роман не тривав довго).
Обʼєднала двох поляків також і творчість. У 1926 році світ побачила опера Кароля Шимановського «Король Рогер», лібрето до якої написав Івашкевич. Опера вважається однією з найбільш визначних робіт композитора. Сам Шимановський став також героєм для творів Івашкевича. Одразу після смерті композитора, Ярослав Івашкевич написав цикл «Сицилійських сонетів», де образ Кароля та його музики відігравали значну роль. Шимановський став також прототипом Едгара Шиллера – одного з героїв роману Івашкевича «Честь і слава». Про свої відносини з композитором, Івашкевич написав також в окремій книзі «Зустріч з Шимановським» (1947).
Кароль Шимановський завжди з сентиментом ставився до рідного села та України. Так, в одному інтервʼю у 1933 році, яке цитує cultura.pl, композитор пише: «Немає ні старих дерев, ні дерев’яного будиночка біля ставка, ні знайомих стежок, ні темних, пропахлих фруктами кімнат, які щовечора наповнювалися музикою сонат Бетховена…. – Як це дивно – <… > – інколи я сумую за Україною, за її сонцем, за її далекими просторами, а все ж високогірська культура стала мені у стократ ближчою. Хоч народився я в Україні, там пройшло моє дитинство, відчував її всією душею, любив її сприятливий клімат, її пишність і солодкість, але це не справило на мене такого впливу, як швидкоплинне пізнання Закопаного».
Саме Закопане, після рідної Тимошівки, стало майже домом для Шимановського. На постійній основі Кароль оселився там у 1930 році з огляду на туберкульоз. Саме в Закопаному та на Підгаллі Шимановський захопився народною культурою та фольклором.
У 1930 році Кароль Шимановський став також першим ректором Варшавської музичної консерваторії, якою керував дистанційно, зі своєї вілли у Закопаному. Польське радіо опублікувало спогади студентів композитора, які описують його як дуже зацікавленого навчанням. Він приводив на заняття своїх колег, європейських музикантів, а також організовував закриті концерти.
«Ми бачили Шимановського, як велике самотнє дерево в майже порожньому полі, яке зосереджує на собі весь грім того, що було новим, революційним, авангардним, – згадував свої студентські роки та перші контакти з Шимановським професор Марія Дзєвульська. – Для нас це був символ наших мистецьких мрій, прагнень та уподобань».
Кароль Шимановський помер від туберкульозу у швейцарській Лозанні 29 березня 1937 року.
Підготувала Анастасія Верховецька
За матеріалами Polskie Radio, cultura.pl, portalmuzykipolskiej.pl