Надію Мороз-Ольшанську українська спільнота в Польщі знає як співзасновницю та директорку Міжнародного фестивалю Українського театру «Схід–Захід», який від 2014 року запрошує до Кракова професійні й аматорські театри з різних куточків не тільки України та Польщі, але й Німеччини, Фінляндії, Вірменії, Грузії, Австрії та інших країн. Сьогодні ж ми дещо відходимо від театральної теми й розмовляємо з Надією як із однією з засновниць краківської кав’ярні-книгарні Nić/«Нитка», яка є соціальним підприємством і діє при фонді «Активна інтеграція».
Юлія Лащук: Надю, з театральної сфери отак прямісінько в гастрономію? Звідки така ідея і чи означає це, що фестивалю «Схід–Захід» більше не буде? Чи це паралельні проекти?
Надія Мороз-Ольшанська: Проект кав’ярні-книгарні був створений ініціативною групою. Нас було четверо – двоє наших друзів із Миргорода, які, починаючи з третього фестивалю, були в нас волонтерами та координаторами: Микола та Олександр Ганюшкіни, а також я і мій чоловік Куба Матушевський, який працював на фестивалі від першої його едиції спочатку як фотограф, а потім як координатор і заступник директора. У нас склалося так, що кожен відповідає за свою ланку. Хлопці довгий час працювали в гастрономії, мають родинні гастрономічні традиції, оскільки вони походять із сім’ї професійних кухарів. Викладали та довго працювали у відомих краківських закладах. Вони відповідають за частину гастрономічну, ми ж із Кубою – за мистецько-культурну, але завжди одне одного доповнюємо та допомагаємо. А фестиваль «Схід–Захід» і далі відбуватиметься, просто відтепер він матиме ще одну локацію. Крім того, тут проходитимуть фестивальні вечірки без обмежень у часі та кількості осіб, які можуть прийти, бо хоч сама кав’ярня й маленька, але маємо величезне подвір’я з альтанкою, де плануємо влітку показувати кіно і де відбуватимуться різні зустрічі.
Ви ризикнули відкритися саме зараз, коли важко передбачити, що буде завтра. Як це – починати новий бізнес у часи пандемії?
Відкрилися ми 24 жовтня зустріччю з Іреною Карпою, яку робили на подвір’ї. Це був перший день другого локдауну в Польщі, а це означало, що впроваджуються обмеження щодо кількості осіб на подіях, а їжу можна продавати тільки навинос. На щастя, ми ще й книгарня, тому з огляду на теперішні обмеження тут одночасно можуть перебувати максимум троє клієнтів і купувати книжки. У нас є пропозиції і для дітей, і для дорослих, українська та світова література українською мовою, спеціалізована література. Ми зараз співпрацюємо й ведемо перемовини з українськими видавництвами, адже хочемо всіх українських авторів мати в себе. А також із польськими видавництвами, що пропонують або українську літературу польською мовою, або ж репортажі чи дослідження на українську тематику. І нарешті ми матимемо кілька книжок про Україну англійською мовою для туристів, які до нас заходять. Зараз намагаємося налагоджувати контакти з установами культури, хочемо взаємної підтримки, розвитку та промування, щоб нам усім вдалося пережити цей карантин.
Розумію, що з книжками орієнтуєтеся передусім на українців, які проживають у Польщі? А чим плануєте зацікавити поляків
Для поляків можуть бути цікавими оригінальна гастрономічна та мистецька пропозиції. Зараз подій ми проводити не можемо, але кав’ярня знаходиться в кам’яниці в старому місті, і до неї веде дуже колоритний коридор, у якому ми зробили галерею. Зараз там експонується виставка робіт молодої української художниці. У Кракові часто шукають нові цікаві місця. Тут цінується можливість не просто випити кави, а й поговорити. Доки готується кава, відвідувачі питають, чому саме українська література, коли вона буде представлена польською? У Кракові на сьогодні за статистикою понад 10% українців, поляки чують українську чи російську кожного дня, і їм цікаво дізнатися, що це за культура.
Тобто нішевості ви не боїтеся?
Зовсім навпаки. Чому ми «Нитка»? По-перше, бо знаходимося у кам’яниці «Цеху кравців», а по-друге, це власне та нитка, яка об’єднує різні культури, традиції, теми для дискусій, це така собі платформа для комунікації. Крім того, ми ще й соціальне підприємство. У нас працюють люди, що належать до категорій, які підпадають під загрозу соціального виключення, – молодь до 30 років, без досвіду роботи, люди з обмеженими можливостями. Тому, власне, маємо формат соціально-культурно-інтеграційний, і нам цікаво показати, що соціальний проект може бути прогресивним, сучасним та оригінальним. Одним словом, ми намагаємося створити цікаву пропозицію і для шлунка, і для інтелекту.
Наразі залишаєтеся в Кракові чи плануєте підкорювати інші міста?
У нас зараз є кілька можливостей співпраці в Польщі та в інших країнах, тому готуємо франшизову пропозицію, аби це були ті рівень та якість, які тримаємо від самого початку. Для нас важливо, щоб у книгарні була представлена тільки україномовна література або ж українські переклади місцевими мовами. Ми свідомо не беремо російськомовної української літератури. Вважаємо, що це правильно. Так ми підтримуємо українську книгу та українські видавництва. Інша річ, важлива для нас, – це соціально-культурний напрямок. Власне таку франшизу ми зараз готуємо і будемо її представляти нашим, маю надію, майбутнім партнерам.
Розмовляла Юлія ЛАЩУК