«Бо ми зростали в такій атмосфері»

0

В останніх номерах ми представляли найцікавіші культурні заходи української нацменшини, її мас-медіа, гурти тощо. Проте завжди найважливішими є люди – без них нічого б не існувало. Тому зараз до віночка лідерів цієї спільноти додаємо сестер Наталію та Анну Кертичак, які живуть у підваршавських Марках.

Попри молодий вік обидві мають за собою багаторічний досвід громадської активності. Вона, хоч і широка, найчастіше стосується або українства в Польщі, або різних форм підтримки України. Нині обидві працюють у відомому фонді «Освіта для демократії», який був заснований у 1989 р. лідерами польської опозиції. Аня у фонді від 2007 р., вона є тренером та координатором проектів (зокрема, у таких питаннях, як громадянська та глобальна освіта, підтримка національних меншин тощо). Від минулого року такі ж тренерсько-координаційні завдання у Фонді виконує Наталя, яка до цього часу в інших установах займалася підтримкою громадських організацій України та тамтешніх лідерів.

Варто відзначити, що фонд «Освіта для демократії» одним з перших ініціював акції матеріальної допомоги Україні. В результаті завершеної у квітні офіційної збірки коштів отримано близько 600 тис. зл., за які, зокрема, надавалась медична допомога тим, хто був поранений на Майдані (чіткий розрахунок доступний на сайті фонду edudemo.org.pl – там також можна знайти координати перевірених та рекомендованих структур, за посередництвом яких можна надалі підтримувати Україну).

Варто відзначити, що сестри у громадській активності часто використовують свої перекладацькі здібності. За освітою Аня – випускниця української філології та Східних студій Варшавського університету. Наталя в цьому ж столичному виші закінчила факультет прикладної лінгвістики.

Обидві часто допомагають у популяризації українських творців для польської публіки. Лише за останні кілька місяців сестри перекладали таких представників українського творчого світу, як письменниця Оксана Забужко, режисер Олесь Санін, журналістка Крістіна Бердинських, художниця Леся Хоменко та інші.

Усі названі люди відвідали Польщу з ініціативи Об’єднання українців у Польщі (ОУП), праця в структурах якого є черговим полем активності Ані та Наталі. З організацією вони зв’язані багато років, Аня є головою варшавської ланки ОУП. Досі обидві сестри були ініціаторками або учасницями значної кількості проектів Об’єднання.

Особливо вартісним є те, що дівчата не зосереджують виключно на проектах культурного k2_items_src_f6fb20ea3c8f8dda3a193feb6151eea7характеру. Їхня діяльність здебільшого спрямована на перспективу і структурне зміцнення ОУП. Для прикладу: обидві були серед ініціаторів молодіжного форуму, який відбувався у 2012 р. в рамках ІІ Конгресу українців у Польщі. Саме тоді молоді українці вперше на високому рівні приглядалися до  стану своєї громади. Аня й Наталя були тоді серед модераторів дискусії і відповідали за її активний характер. Організатори прагнули провести справжній мозковий шторм, а не традиційну дискусію у вигляді «доповідач» і «слухачі».

Якщо приглянутись до поставленого на цьому форумі діагнозу, то виразно видно, що молоді українські лідери Польщі в організованому житті своєї громади не бачили потреби якоїсь радикальної революції – швидше очікували оновлення й доповнення тих форм активності, що вже існують. До чинників, що консолідують, вони зарахували спільні забави, безпосередні людські контакти, усвідомлення єдності в ідентичності, культурі тощо. Але учасники цього форуму помітили також низку проблем – серед них найважливішими назвали закритість певних груп всередині громади, зокрема, на громадян України.

Рік потому А. Кертичак координувала ще один, не менш вартісний проект, – «Меншини активні локально», який спільно організували фонд «Освіта для демократії» та ОУП. Метою цього проекту була підтримка розвитку громадянського суспільства у Польщі через активізацію нацменшинних середовищ. Ініціатива була адресована білорусам, литовцям, німцям, словакам, українцям і чехам Польщі – її метою було досягнення кращої співпраці з органами місцевого самоврядування держави.

У минулому році обидві сестри були ініціаторками розробки стратегії розвитку ОУП, її у жовтні на VII З’їзді організації прийнято як офіційний документ. На цьому форумі також оцінено працю сестер Кертичак: Анна була обрана до Головної управи, а Наталія – до Головної ради організації.

Можна сказати, що активність у межах цієї структури є традицією сім’ї Кертичаків: батько дівчат – Мирон Кертичак – від моменту утворення ОУП у 1990 р. був секретарем організації, а в 1996 р. очолив цю організацію. Також пан Мирон в 2001 р. став заступником голови Європейського конгресу українців і членом президії Української світової координаційної ради.

Він був також співголовою – з боку нацменшин – Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, яку в Польщі утворено в 2005 р. За діяльність для зміцнення польсько-українського діалогу 2004 р. пана Мирона президент України відзначив державною нагородою України ІІ ступеня «За заслуги».

М. Кертичак несподівано помер у 2006 р. Його дружина в 2012 р. в інтерв’ю для українського тижневика «Наше слово» відзначала, зокрема, що цей раптовий відхід чоловіка і батька для сім’ї залишився довготривалою раною. Водночас пані Марія наголошувала, що своїх дочок постійно вчила бути добрими людьми, відкритими, чутливими до інших.

Щодо впливу батька на формування дівчат Марія Кертичак відзначала: «Вплив на виховання наших дівчат мало й те, що Мирон любив працювати з молоддю, радів їхній присутності на всіляких заходах, підказував їй різні ідеї, включав у молодіжну діяльність і наших донь. (…) Обидві працюють у неурядових організаціях і включаються в різні українські заходи. По батькові мають пристрасть до громадської активності, бо, гадаю, змалку зростали в такій атмосфері, в такому оточенні».

Своєю діяльністю та ініціативам Наталія і Аня, мабуть, найкраще доводять, що все, що отримане вдома, вони зуміли розвинути й використати для інших, у тому числі для своєї рідної громади.

ГРИГОРІЙ СПОДАРИК

Фото: Анна і Наталя Кертичак. Фото Магдалена Кімак.

Share.