У 2026 році минає 553 роки з дня народження Миколая Коперника – польського астронома, автора геліоцентричної теорії, яка змінила уявлення людства про будову Сонячної системи. Саме його праця довела, що планети обертаються навколо Сонця, започаткувавши наукову революцію в Європі.
У матеріалі – маловідомі факти з біографії Коперника: про його можливого українського вчителя, історію стосунків з Анною Шиллінг і роль лавандового пива в їх викритті, а також про те, як випадкова знахідка у Швеції допомогла розгадати одну з історичних загадок, пов’язаних із польським ученим.
Миколай Коперник (лат. Nicolaus Copernicus) народився 19 лютого 1473 року в Торуні. Його батько – заможний купець Миколай, мати – Барбара з впливової торунської родини Ватценроде. Майбутній астроном був наймолодшим із чотирьох дітей – мав двох сестер і брата. Родина Коперників була заможною та володіла двома будинками: один стояв на площі Ринок (не зберігся), другий – на нинішній вулиці Коперника, 17. Саме в цьому домі народився майбутній учений.
Молоді роки Коперника залишаються маловідомими. Багато фактів, що з’являються в його біографіях, ґрунтуються лише на припущеннях.
Початкова освіта
Більшість біографів сходяться на думці, що Коперник відвідував парафіяльну школу при костелі святого Яна в Торуні, розташованому менш ніж за двісті метрів від його дому. Це припущення пов’язують із територіальною близькістю храму та родинного будинку, а також із тим, що саме в цьому костелі його охрестили.
Чи навчався він десь іще до вступу до університету в Кракові – тодішній столиці Польщі – достеменно невідомо. Деякі дослідники вважають, що Коперник міг здобувати освіту у Влоцлавеку в Миколая Водки з Квідзина, відомого як Абстеміус. Це був добре освічений лікар і астроном і саме він міг надихнути Коперника на подальші астрономічні дослідження.
Відомо, що в 1491 році Коперник вступив до Краківської академії (нині Ягеллонський університет). Про це свідчить запис у студентських книгах латиною: «Миколай, син Миколая з Торуня, усе оплатив». Оскільки майбутній астроном у десятирічному віці залишився без батька, кошти на його навчання, ймовірно, надав дядько по материнській лінії – Лукаш Ватценроде, єпископ Вармії. Вважають, що він планував підготувати талановитого племінника до служби в церковній адміністрації.
Коперник вчився в українця?
У часи, коли Коперник навчався в Краківській академії, там викладав професор Юрій Котермак із Дрогобича, відомий як Юрій Дрогобич. Його вважають першим доктором медицини з території сучасної України та першим автором-українцем, чию працю було надруковано. Йдеться про латиномовну «Прогностичну оцінку поточного 1483 року». Окрім астрологічних прогнозів, у ній містилися відомості з географії, астрономії, метеорології та філософії.
У розділі «Про становище Польщі» Котермак згадує Сілезію, підкреслюючи претензії Польщі на цей регіон, а також зазначає, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі (Руського воєводства).
Котермак викладав у Кракові, Пресбурзі (нині Братислава) та Болоньї, де навіть обіймав посаду ректора. В Італії Юрій Дрогобич був відомий як Юрій із Русі або Юрій зі Львова (Giorgio da Leopoli). Цікаво, що він навчався як у Польщі, так і в Італії разом із уже згаданим Миколаєм Водкою з Квідзина.
«Знайомство молодого Коперника з Юрієм Дрогобичем тим більш імовірне, якщо врахувати, що до прибуття у Краків Коперник вивчав астрономію під керівництвом Миколая Водки, разом із яким Юрій Дрогобич навчався в Болоньї», – писав дослідник постаті Дрогобича, історик Ярослав Ісаєвич.
Не тільки астрономія
Копернику приписують слова: «Торунь дав мені життя, Краків сформував моє мислення». У Кракові він вивчав не лише астрономію та математику, а й філософію та природничі науки.
1495 року Коперник залишив Краків, а вже наступного року вступив до Болонського університету, де вивчав канонічне право. Ця галузь не була його головною пристрастю, однак давала перспективу стабільної та добре оплачуваної посади. Згодом його призначили каноніком Вармінської дієцезії. Посада мала радше адміністративний, ніж суто релігійний характер, адже Вармінська капітула відігравала важливу політичну роль. Вона забезпечила Копернику матеріальну незалежність і можливість займатися наукою.
В Італії він перебував до 1503 року: відвідав Рим, вивчав медицину в Падуї та здобув докторський ступінь у Феррарі.
Коперник – перекладач
Перебування в Італії стало для Коперника не лише періодом формальної освіти, а й часом інтелектуального розширення. Окрім медицини й права, він цікавився гуманітарними науками, зокрема філологією в Падуанському університеті.
Ймовірно, саме там він розпочав переклад із грецької на латину «Листів» візантійського автора VII століття Феофілакта Сімокатти – збірки вигаданих епістолярних діалогів про любов і мораль. Примітно, що цей переклад став єдиним твором Коперника, точно опублікованим за його життя (у Кракові 1509 року).
Його основна праця «Про обертання небесних сфер» вийшла друком у Нюрнберзі у 1543 році, у рік смерті астронома. (За легендою, кур’єр довіз Копернику перший примірник книги якраз у день його смерті. Той нібито пригорнув книгу до грудей та полегшено вдихнувши, помер. Проте, існує інша версія: Копернику до останніх хвилин не хотіли показувати книгу, адже редактор самовільно написав передмову і назвав теорію абстрактною гіпотезою, яку «не слід вважати ні істинною, ні вірогідною»).
Коперник – художник?
«Він написав латинською поему “Septem Sidera” / “Сім зірок”, займався живописом, малюванням, експериментував з музикою та скульптурою», – так писав про Коперника польський письменник Стефан Жеромський.
Інтерес Коперника до живопису – ще одна гіпотеза, яка не має переконливих документальних підтверджень. Достовірних історичних джерел, що засвідчували б його художні здібності, не збереглося. Водночас у біографії Коперника, написаній французьким математиком і філософом XVII століття П’єром Гассенді, згадується, що вчений, ймовірно, «умів добре малювати себе, дивлячись у дзеркало». За словами автора, Коперник шукав порад щодо малювання перед поїздкою до Італії, адже хотів не лише робити ескізи, а й «точно фіксувати все, що здавалося йому вартим уваги». Цю цитату наводить портал culture.pl.
Чи справді існував автопортрет Коперника – невідомо. Про його зовнішність ми знаємо насамперед завдяки роботі художника XVI століття Тобіаса Стіммера. Саме його портрет прикрашає астрономічний годинник у кафедральному соборі в Штутгарті. На ньому Коперника зображено з конвалією в руці – символом медицини, а поряд розміщено напис, що це «портрет Миколая Коперника, виконаний з його автопортрета».
Сьогодні більшість дослідників біографії Коперника схиляються до думки, що слово «автопортрет» у цьому випадку означає не авторство картини, а радше те, що вчений підтвердив схожість зображення зі своєю зовнішністю. Інакше кажучи, йшлося про автентичність портрета, а не про те, що він сам його намалював. Жодних інших картин, які можна було б упевнено приписати Копернику, не відомо. До того ж у власних працях чи нотатках він не згадував про заняття живописом.
Натомість достеменно відомо про його графічні здібності у сфері картографії. Живучи при дворі свого дядька, Коперник створював карти Пруссії та Вармії. Дослідники припускають, що знаннями з географії регіону він поділився з Бернардом Ваповським – автором першої карти Польщі. На жаль, самі мапи, які могли бути виконані Коперником, не збереглися.
Економіка, медицина, фізика, дипломатія
Від 1507 року Коперник був секретарем, особистим лікарем і довіреною особою свого дядька – єпископа Лукаса Ватценроде. З 1510 року він обіймав посаду каноніка Вармійської дієцезії. До смерті дядька у 1512 році Коперник мешкав у єпископському замку в Лідзбарку-Вармінському.
Після смерті Ватценроде він переїхав до Фромборка, де продовжив служити каноніком і займатися науковими дослідженнями. Саме тут Коперник почав працювати над своєю головною працею – «Про обертання небесних сфер», у якій виклав нову модель будови Всесвіту.
Коперник також активно долучився до протистояння з Тевтонським орденом. Під час польсько-тевтонської війни він організував оборону Ольштина, брав участь у переговорах і виявив лояльність польському королю. Згодом це використовували як аргумент на користь того, що Коперник ототожнював себе з польською державою. Коли тевтонські лицарі намагалися захопити замок, він відмовився здатися та звернувся листом до короля Сигізмунда І Старого з проханням про допомогу. У листі йшлося: «Ми прагнемо робити те, що личить благородним і чесним людям, які повністю віддані Вашій Величності, навіть якщо нам доведеться померти».
Окрім теоретичних досліджень, Коперник займався практичними справами. У Фромборку він спроєктував і збудував гідравлічну систему, яка постачала воду до будинків, а також працював над реформуванням монетної системи. Саме він одним із перших сформулював принцип грошового обігу, який пізніше отримав назву «закон Коперника–Грешема».
Відомо також, що Коперник практикував як лікар і, зокрема, допомагав під час епідемії чуми 1519 року.
Анна Шилінг
Як канонік, Коперник мав дотримуватися целібату. У 1538 році в його житті з’явилася загадкова жінка – Анна Шиллінг. Про неї відомо небагато: вона походила із заможної гданської родини, а прізвище Шиллінг отримала від чоловіка. Деякі дослідники припускають, що вона могла бути далекою родичкою Коперника.
Формально Анна була його господинею. «Господиня була пані. Корів не доїла, яєць у курнику не збирала, каплунів не доглядала, на кухні вогнище не розводила, воду відрами не носила, каструль не мила, не прала білизни. Її руки були свіжі й чисті. Вона безпосередньо служила господареві», – писав професор Єжи Сікорський, автор книжки «Приватне життя Миколая Коперника». За його словами, раз на рік Анна з подругою їздила на ярмарок до Кенігсберга, щоб придбати модний одяг.
Сучасники свідчили, що Коперник був дуже прив’язаний до своєї господині. Наприкінці 1538 року вармінський єпископ Ян Дантишек надіслав листа каноніку Феліксу Райху з вимогою публічно засудити Коперника за стосунки з жінкою.
Дантишек неодноразово наказував вислати Анну з дому, однак Коперник відкладав це рішення, посилаючись на труднощі з пошуком нової служниці. У січні 1539 року Анна Шиллінг залишила Фромборк і вирушила до Гданська. З подальшого листування каноніків та єпископа відомо, що їй не дозволили повернутися до Фромборка навіть після смерті Коперника в 1543 році.
Історик Кшиштоф Мікульський з Університету Миколая Коперника вважає, що Анна могла сприймати Коперника як близького родича – ймовірно, двоюрідного дядька. На момент прибуття до Фромборка у 1537 чи 1538 році їй було 47–48 років, вона була приблизно на 15 років молодшою за астронома. За словами Мікульського, Анна була заможною жінкою, що могло викликати заздрість серед частини каноніків і самого єпископа Дантишека. Не виключено, що Коперник став жертвою ширшого конфлікту.
Професор Єжи Сікорський дотримується іншої думки. «Збереглося мало документів про наукове життя Коперника, але достатньо – про його приватне життя. Вони зберігаються в архівах Вармінської архідієцезії», – цитує його PAP. На думку Сікорського, історія Анни Шиллінг довгий час залишалася поза увагою дослідників, бо вважалося, що «про це не годиться писати». «Ніщо не може бути далі від істини: хоча Коперник був генієм, він залишався людиною з плоті й крові», – наголошував науковець.
Після вимог єпископа Дантишека Анна спершу переїхала з дому Коперника та придбала власний будинок у Фромборку. Однак до єпископа надходили повідомлення про їхні таємні зустрічі, і зрештою Анна була змушена залишити місто.
Коперник і лавандове пиво
Із ймовірним романом з Анною Шиллінг пов’язана ще одна цікава історія – про Коперника та лавандове пиво. Про неї розповів польський музейник Павел Блажевич.
Блажевич працює в Ольштинському музеї, у майстерні Коперника. Досліджуючи лист від 27 січня 1539 року, надісланий куратором Вармінської капітули єпископу Яну Дантишеку, він звернув увагу на запис, який його особливо зацікавив – зокрема й тому, що сам він захоплюється домашнім пивоварінням.
«Кустод капітули Фелікс Райх на прохання єпископа Яна Дантишека стежив за кількома каноніками, зокрема за Миколаєм Коперником. Він переглядав їхнє листування, робив копії та доповідав єпископу. Дантишек звинувачував каноніків, до яких мав неприязнь, у конкубінаті – співжитті без церковного шлюбу. У випадку з Коперником йшлося про пошук доказів його зв’язку з Анною Шиллінг», – розповідав Блажевич в інтерв’ю tvp.info.
Фелікс Райх діяв не безкорисливо. У згаданому листі він писав Дантишеку: «Сьогодні я отримав мазовецьке вино і пиво з сильним ароматом лаванди (…). Дуже дякую за все і не прошу турбуватися про нові запаси, адже попередні ще не вичерпано. Коли вони закінчаться, я знову звернуся до Вашого Преосвященства».
Згадка про пиво з ароматом лаванди настільки заінтригувала Блажевича, що він розшукав рецепт XVI століття. Виявилося, що до складу входили ячмінний і пшеничний солод у визначених пропорціях, а замість хмелю використовували лаванду. «Я навіть знайшов відомості, що у 1538 році хміль не вродив, тому його замінювали лавандою», – зазначив музейник.
Блажевич також з’ясував, що канонік Райх настільки цінував лавандове пиво, що в заповіті окремо зазначив: спадкоємець двох бочок цього напою має вживати його лише з особливих нагод. Іронія долі полягала в тому, що навесні 1539 року Райх помер і залишив усе своє майно, зокрема й лавандове пиво, Копернику. Таким чином астроном отримав у спадок напій, який з’явився у Фромборку внаслідок доносів на нього самого.
Волосина Коперника
У Фромборку Миколай Коперник понад тридцять років проводив свої дослідження. Саме там він облаштував обсерваторію, роками занотовував результати спостережень і створив свою революційну працю «Про обертання небесних сфер» (лат. De revolutionibus orbium coelestium).
Після смерті астронома його книги й нотатки поповнили фонди кафедральної бібліотеки у Фромборку та бібліотеки єзуїтського колегіуму в Браневі. У 1626 році, під час польсько-шведської війни, ці збірки були вивезені до Швеції. Частина праць Коперника потрапила до Уппсальського університету.
Коперник помер у 1543 році у Фромборку і, найімовірніше, був похований там само. Проте з часом точне місце його поховання втратили.
Протягом століть дослідники намагалися віднайти останки астронома, однак безуспішно. Відомо, що каноніки у Фромборку опікувалися окремими вівтарями в кафедральному соборі та після смерті могли бути поховані під ними. Коперник відповідав за вівтар Святого Хреста у Базиліці Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та святого Андрія – це стало важливою підказкою для археологів.
У 2005 році під вівтарем виявили останки кількох осіб. Потрібно було встановити, які з них можуть належати Копернику. Дослідники навіть реконструювали обличчя за збереженим черепом і порівняли його з відомими портретами астронома. Проте остаточну відповідь могла дати лише ДНК-експертиза – для цього необхідно було знайти придатний генетичний матеріал. Питання полягало в тому, де його взяти.
А знайшовся він завдяки шведським ученим.
Дослідники припустили, що під час багатогодинної роботи з книгами волосина астронома могла залишитися між сторінками й зберегтися протягом століть. І справді – у фондах Уппсальського університету в одній із книг виявили волосину.
Проведений ДНК-аналіз показав, що її генетичний код збігається з ДНК скелета, знайденого у Фромборку й попередньо ідентифікованого як останки Коперника. У 2008 році вчені отримали остаточне підтвердження, що прах астронома знайдено.
У 2010 році Миколая Коперника урочисто перепоховали у Фромборку.
День народження Коперника – День польської науки
У день народження Миколая Коперника – 19 лютого – у 2020 році в Польщі запровадили нове державне свято – День польської науки. Цього дня вшановують досягнення польських учених і їхній внесок у світову науку.
О.К.
За матеріалами culture.pl, skarbnicanarodowa.pl, dzieje.pl, toruntour.pl і ін.
Вперше опубліковано у 2023 році