У 2024 році виповнюється 551 рік з дня народження Миколая Коперника – польського астронома, автора революційної геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи. Лише за кілька сторіч після його смерті погляди Коперника про те, що планети обертаються навколо Сонця, стануть загальновизнаними. Розповідаємо про цікаві факти з життя ученого: про ймовірного українського учителя, про жінку Анну Шиллінг та роль лавандового пива у історії викриття їхніх таємничих стосунків, а також про те, як у Швеції знайшли волосину Коперника (хоч сам він там ніколи не був) і чому це дуже важливо.
Миколай Коперник (лат. Nicolaus Copernicus) народився в Торуні 19 лютого 1473 року. Його батько – багатий купець на ім’я Миколай, мати – Барбара, походила з впливової родини Ватценроде з Торуня. Майбутній астроном був молодшим із чотирьох дітей – мав двох сестер та брата. Родина Коперніка була доволі заможною, вони були власниками двох будинків: один на площі Ринок (який не зберігся), а другий на сьогоднішній вулиці Коперника, 17. Саме у цьому домі народився майбутній видатний учений.
Молоді роки Коперника залишаються загадкою. Багато інформації, яка з’являється на цю тему, є лише припущеннями.
Початкова освіта
Біографи Миколая Коперника здебільшого погоджуються у думці, що він відвідував парафіяльну школу при Костелі святого Яна у Торуні, яка знаходилась менш ніж за двісті метрів від його будинку. Це припущення випливає з того, що храм та будинок Коперника знаходились територіально близько, а також з факту, що майбутній астроном був у тому ж храмі хрещений. Чи навчався він ще десь до вступу в університет у Кракові, тодішній столиці Польщі? Деякі дослідники припускають, що Коперник міг навчатися у Влоцлавеку у Миколая Водки з Квідзина, званого Абстеміусом. Це був дуже добре освічений лікар і астроном і саме він міг надихнути Коперника на подальші астрономічні дослідження.
Достеменно відомо, що Коперник вступив до Краківської академії (тепер Ягеллонський університет) в 1491 році. Про це ми знаємо завдяки запису в університетських документах латиною: «Миколай, син Миколая з Торуня, все оплатив». Оскільки майбутній астроном рано (у віці 10 років) залишився без батька, гроші на освіту Коперника, ймовірно, пожертвував його дядько по материнській лінії – Лукаш Ватценроде, тодішній єпископ Вармії. Вважається, що цей впливовий чоловік хотів виховати свого талановитого племінника, щоб той став його незамінним помічником у майбутньому.
Коперник вчився в українця?
У ті часи, коли Миколай Коперник відвідував заняття у Краківській академії, там викладав професор Юрій Котермак із Дрогобича, відомий також як Юрій Дрогобич. Юрія Котермака вважають першим доктором медицини та першим автором-вихідцем з території сучасної України, який надрукував свою працю. Йдеться про «Прогностичну оцінку поточного 1483 року», написану латиною. У книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. У розділі «Про становище Польщі» Котермак пише про Сілезію, відзначаючи цим право Польщі на цю землю, і водночас він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі (йдеться про Руське воєводство).
Котермак викладав у Кракові, Пресбурзі (Братислава) та Болоньї, де навіть був ректором. У Італії Юрій Дрогобич був відомий як Юрій з Русі або Юрій зі Львова (Джорджо да Леополі). Цікаво, що Юрій Дрогобич навчався як у Польщі, так і в Італії разом з вище згаданим Миколаєм Водкою з Квідзина.
«Знайомство молодого Коперника з Юрієм Дрогобичем тим більш ймовірне, якщо врахувати, що до прибуття у Краків Коперник вивчав астрономію під керівництвом Миколи Водки, разом з яким Юрій Дрогобич вчився в Болоньї», – писав дослідник постаті Юрія Дрогобича історик Ярослав Ісаєвич.
Не тільки астрономія
Сам Коперник нібито неодноразово казав: «Торунь дав мені життя, Краків сформував моє мислення». У Кракові він вивчав не лише астрономію та математику, а й філософію та природничі науки.
Миколай Коперник залишив Краків у 1495 році, а в 1496 році вступив до Болонського університету, щоб вивчати там право. Хоч він особливо і не цікавився цією сферою, навчався переважно для того, щоб отримати добре оплачувану роботу. Невдовзі його буде призначено каноніком Вармінської (архі)єпархії. Ця прибуткова посада була більше адміністративною, ніж релігійною (дієцезія мала велику політичну владу і не була лише церковною адміністративною одиницею) і забезпечувала Копернику довічну підтримку — тепер він мав засоби, необхідні для занять наукою.
Коперник залишався в Італії до 1503 року, відвідав Рим, також вивчав медицину в Падуї та здобув ступінь доктора в університеті Феррари.
Коперник – перекладач
Вважається також, що в Італії Коперник не тільки здобув формальну освіту, а й розширив кругозір загалом. Окрім вивчення практичних галузей знань, таких як медицина та право, Коперник приділяв час гуманітарним наукам, зокрема філології в Падуанському університеті.
Швидше за все, саме там він почав перекладати з грецької на латинську «Листи» видатного візантійського державного діяча VII століття Феофілакта Сімокатти — вигадані епістолярні розмови про любов і мораль. Як не дивно, але переклад «Листів» є єдиним твором Коперника, який точно був опублікований за його життя (у Кракові 1509 році). Його основна праця «Про обертання небесних сфер» вийшла друком у Нюрнберзі у 1543 році, у рік смерті астронома. (За легендою, кур’єр довіз Копернику перший примірник книги якраз у день його смерті. Той нібито пригорнув книгу до грудей та полегшено вдихнувши, помер. Проте, існує інша версія: Копернику до останніх хвилин не хотіли показувати книгу, адже редактор самовільно написав передмову і назвав теорію абстрактною гіпотезою, яку «не слід вважати ні істинною, ні вірогідною»).
Коперник – художник?
«Він написав латинською поему “Septem Sidera” / “Сім зірок”, займався живописом, малюванням, експериментував з музикою та скульптурою», – це слова польського письменника Стефана Жеромського про Коперника.
Інтерес Коперника до живопису – це ще одна недоведена гіпотеза. На жаль, достовірного історичного джерела, яке б підтверджувало інформацію про художні таланти астронома, немає. Хоч, наприклад, у біографії Коперника П’єра Гассенді, французького математика і філософа XVII століття йдеться про те, що Коперник, ймовірно, «гарно малював себе, дивлячись у дзеркало». «Відтоді він почав шукати поради щодо малювання, оскільки планував поїздку до Італії та вирішив не лише робити замальовки, а й, якщо можливо, “точно фіксувати все, що здавалося йому вартим уваги”», – наводять цитату у culture.pl.
Чи справді існував такий автопортрет – невідомо. Яким був Коперник, ми знаємо завдяки роботі художника XVI сторіччя Тобіаса Стіммера. Це портрет Коперника, який прикрашає астрономічний годинник у кафедральному соборі в Штутгарті. Там Коперник представлений з конвалією у руці (символ медицини), а інша рука спирається на напис про те, що це – «портрет Миколая Коперника, виконаний з його автопортрета».
Однак сьогодні більшість дослідників біографії Коперника припускає, що «автопортрет» у цьому випадку означає лише те, що астроном підтвердив, що оригінальний портрет точно відтворює його зовнішність, а не те, що він сам його написав. Крім того, немає жодної інформації про існування інших картин, які б приписували Копернику, та й він сам не згадував про живопис у своїх роботах чи щоденниках.
Щоправда, все ж достеменно відомо про деякі графічні успіхи Коперника, але у сфері картографії – Коперник, коли жив у свого дядька, малював карти Пруссії та Вармії. Науковці вважають, що своїми знаннями з географії краю він поділився з Бернардом Ваповським, автором першої карти Польщі. На жаль, самі мапи, які могли бути створені Коперником, втрачені.
Економіка, медицина, фізика, дипломатія
Від 1507 року Коперник був секретарем, особистим лікарем і довіреною особою свого дядька — єпископа Лукаса Ватценроде, а з 1510 року він був каноніком Вармійської дієцезії. Ці роки (до 1512, коли Лукас Ватценроде помер) Коперник жив у єпископському замку свого дядька, Лідзбарку-Вармінському.
Після смерті Ватценроде Коперник переїхав до Фромборка, де служив каноніком, проводячи далі свої дослідження. Тут же він почав писати свій magnum opus про нову модель будови всесвіту «Про обертання небесних сфер».
Коперник також брав активну участь у боротьбі з Тевтонським орденом — під час польсько-тевтонської війни він організував успішну оборону дієцезії в Ольштині, брав участь у мирних переговорах. Тоді ж він виявив вірність польському королю, що потім буде використано як агрумент на користь того, що Коперник вважав себе поляком. Коли тевтонські лицарі спробували захопити замок, Коперник відмовився здатися і написав листа королю Сигізмунду І Старому з проханням про військову допомогу обложеним. У листі були такі слова: «Ми прагнемо робити те, що личить благородним і чесним людям, які повністю віддані Вашій Величності, навіть якщо нам доведеться померти».
Крім теоретичних досліджень, до заслуг Коперника в цей час належать проєктування і будівництво гідравлічної машини у Фромборку, що постачала в будинки воду, а також праця над монетною системою. До речі, саме він вперше сформулював закон обігу грошей, який потім назвуть «Законом Коперника-Грешема».
Відомо, що Коперник вів постійну лікарську практику, зокрема боровся з епідемією чуми 1519 року.
Анна Шилінг
Як канонік Коперник мусив дотримуватись целібату. У 1538 році в його житті з’явилася таємнича жінка. Її звали Анна Шиллінг. Про неї мало що відомо, крім того, що вона походила з заможної гданської родини, а прізвище Шиллінг – це було прізвище її чоловіка. Ймовірно, вона була далекою родичкою Коперника.
Формально Анна Шилінг була господинею Коперника. «Господиня була пані. Корів не доїла, яєць у курнику не збирала, каплунів не доглядала, на кухні вогнище не розводила, воду відрами не носила, каструль не мила, не прала хатньої білизни. Її руки були свіжі й чисті. Вона безпосередньо служила господареві», – так пише професор Єжи Сікорський, автор книжки «Приватне життя Миколая Коперника». Він, зокрема, наводить також факт, що раз на рік Анна з подругою їздила на ярмарок до Кенігсберга, щоб купити наймодніші сукні.
Розповіді сучасників Коперника свідчать про те, що астроном був дуже відданий своїй господині. Наприкінці 1538 року вармінський єпископ Ян Дантишек надіслав листа каноніку Фромборка Феліксу Райху, щоб той від його імені публічно засудив Коперника за стосунки з жінкою.
Дантишек кілька разів листами наказував Копернику вислати цю жінку з дому, але астроном відкладав це рішення, пояснюючи це труднощами з пошуком нової робітниці. Зрештою, у січні 1539 року Анна Шиллінг залишила Фромборк і вирушила до Гданська. З пізнішого листування між каноніками та єпископом можемо дізнатися, що Анні не дозволили повернутися до Фромборка навіть після смерті Коперника в 1543 році
Кшиштоф Мікульський з Університету Миколая Коперника переконаний, що «Анна трактувала Коперника як найближчого родича, він був її двоюрідним дядьком». «На момент приїзду до Фромборка, у 1537 чи 1538 році вона мала 47 чи 48 років, була на 15 років молодшою від астронома. Анна була багатою жінкою, що могло бути причиною заздрості ворожих Копернику каноніків та єпископа Дантишека. Можливо, що астроном став жертвою іншого конфлікту», – пише Мікульський.
Іншої думки дотримується професор Єжи Сікорський. «Зберіглося мало документів про наукове життя Коперника, але є їх достатньо про його приватне життя. Вони зберігаються в архівах Вармінської архідієцезії», – цитує Сікорського PAP. На думку Сікорського, присутність Анни Шиллінг у житті Коперника роками мало висвітлювалася, тому що дослідники вважали, що про це не годиться писати, що «це недоречно». «Ніщо не може бути так далеким від істини, хоча Коперник був генієм, він також був людиною з плоті та крові», – наголошував науковець.
Внаслідок вимог єпископа Дантишека Анна Шиллінг спочатку переїхала з будинку Коперника і купила будинок у Фромборку. Проте шпигуни повідомили єпископу про таємні побачення, тож Анна змушена була залишити місто.
Коперник і лавандове пиво
Із ймовірним романом з Анною Шиллінг пов’язана ще одна історія – про Коперника та лавандове пиво. Про неї розповів польський музейник Павел Блажевич.
Блажевич на щодень працює в Ольштинському музеї, в майстерні Коперника. Вивчаючи лист, надісланий 27 січня 1539 року куратором Вармінської капітули до єпископа Яна Дантишека, він знайшов запис, який його дуже зацікавив, зокрема й тому, що хобі Блажевича – домашнє пивоваріння.
«Кустод капітули Фелікс Райх на прохання єпископа Яна Дантишека шпигував за декількома канониками: <…> зокрема, за Миколаєм Коперником. Він переглядав їхнє листування, робив копії та доповідав про все єпископу. Дантишек звинувачував каноніків, до яких мав неприязнь, у конкубінаті (співжиття жінки і чоловіка без вінчання). У випадку з Коперником йшлося про отримання доказів його роману з Анною Шиллінг», – розповідав Блажевич tvp.info.
Фелікс Райх шпигував і доносив не безкорисливо. У згаданому листі він писав Дантишеку: «Сьогодні я отримав мазовецьке вино і пиво, з сильним ароматом лаванди (…). Однак я вам дуже дякую за все і не прошу Ваше Преосвященство турбуватися про нове, бо попередній запас ще не вичерпано. Як тільки він буде випитий, я не промину знову потурбувати Ваше Преосвященство».
Згадка про пиво з запахом лаванди настільки заінтригувала Блажевича, що він знайшов його рецепт 16-го століття. Виявилося, що серед його складників були ячмінний та пшеничний солоду (у фіксованих пропорціях), а замість хмелю використовувалася лаванда. «Я навіть знайшов інформацію, що в 1538 році хміль не дав урожаю, тому використовували лаванду», – сказав Блажевич
Блажевич також виявив, що канонік Райх настільки любив лавандове пиво, що написав у своєму заповіті – спадкоємець двох бочок такого пива має пити його лише в особливих випадках. «Доля розпорядилася так, що Райх помер навесні 1539 року і залишив все, що мав, зокрема лавандове пиво, Копернику. Так астроном отримав у спадок напій, який потрапив до Фромборка в результаті доносів на нього ж», – розповів Блажевич.
Волосина Коперника
У Фромбоку Миколай Коперник понад тридцять років проводив свої дослідження. Саме там він облаштував обсерваторію і протягом довгих років нотував свої спостереження, і саме там він написав революційну роботу в історії астрономії «Про обертання небесних сфер»/ De revolutionibus orbium coelestium. Книги та нотатки астронома після його смерті поповнили колекції кафедральної бібліотеки Фромборка та бібліотеки відомого єзуїтського колегіуму в Браневі. Звідти їх викрали і вивезли шведи у 1626 році під час польсько-шведської війни. Праці Коперника передали до Уппсальського університету.
Коперник помер у 1543 році у Фромборку і, ймовірно, там був похований. Проте з роками деталі та точне місце, де саме знаходиться прах астронома, загубилися.
Протягом століть вчені намагалися знайти останки Коперника, але безрезультатно. Було відомо, що каноніки у Фромборку опікувалися окремими вівтарями в храмі і після смерті могли під ними спочивати. Копернику «належав» Вівтар Святого Хреста у Базиліці Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та святого Андрія. Це було однією з підказок для дослідників, де шукати поховання ученого. У 2005 році там були знайдені останки кількох людей і треба було визначити, хто саме з них є Коперником. Вчені навіть намагалися реконструювати обличчя за збереженим черепом і порівняти його з портретами астронома. Проте повну впевненість в ідентифікації могли підтвердити експертизи ДНК, але для цього потрібен був генетичний матеріал. Питання було в тому, де його знайти.
Знайшовся він завдяки шведським ученим. Припустили, що під час довгих годин, проведених над книгами, волосина астронома могла впасти між сторінками і залишитися на кілька століть. І її було знайдено. Після проведеного аналізу ДНК виявилось, що він ідентичний ДНК скелета, який раніше вважали скелетом Коперника. Отож, у 2008 році учені позбавились сумнівів, що прах астронома знайдено. Коперника урочисто перепоховали у 2010 році у Фромборку.
День народження Коперника – День польської науки
У День народження Миколая Коперника – 19 лютого – у 2020 році поляки встановили нове національне свято – День польської науки. У цей день вшановують досягнення польських науковців.
О.К.
За матеріалами culture.pl, skarbnicanarodowa.pl, dzieje.pl, toruntour.pl і ін.
Вперше опубліковано у 2023 році