18 грудня, в Міжнародний день мігрантів, фонд «Наш вибір» у співпраці з Фондом імені Гайнріха Бьолля у Варшаві організував в онлайн-режимі круглий стіл, темою якого стала ситуація українських мігранток у Польщі в часи пандемії. Під час події було запрезентовано результати дослідження перспективи українських мігранток у контексті пандемії COVID-19, обговорено дії і політику, які могли б допомогти жінкам-емігранткам упоратися з її наслідками.
Пандемія COVID-19 і реакція урядів на поширення вірусу призвели до глибоких змін у різних сферах життя, зокрема на ринку праці, в секторі охорони здоров’я, освіти й відпочинку. Ці зміни беззаперечно стосуються всіх, незважаючи на походження, суспільний статус і стать. Також дослідники інформують про посилення проблеми гендерного рівноправ’я. Численні рапорти сигналізують, що жінки найбільше відчули наслідки пандемії і навіть попереджають, що ця криза може звести нанівець 50 років отриманих досягнень у боротьбі за права жінок. Припускається, що цей нерівномірний вплив кризи особливо торкається жінок-мігранток.
Мирослава Керик, голова фонду «Наш вибір», зазначила: «Метою цього круглого столу є презентація початкових результатів досліджень, які провели я, Бенджамін Коуп та Іванна Килюшик, але також хотілося б почути зауваження, коментарі й рекомендації наших гостей. Ми вважаємо, що проведена робота не повинна залишитися лише на папері, у вигляді рапорту, а має слугувати для випрацювання певних розв’язань, рекомендацій та дій, які пізніше ми могли б реалізувати з метою покращення ситуації мігранток у Польщі».
У рамках дослідження авторами було проведено 12 інтерв’ю з жінками-мігрантками різних професій, з різними родинними і суспільними ситуаціями, а також 8 інтерв’ю з експертами з організацій, які між іншим допомагають мігрантам.
Результати досліджень було поділено й запрезентовано в наступних категоріях: легалізація перебування і праці; ситуація жінок, які працюють у нестабільних секторах ринку праці (таких як гастрономія, опіка над дітьми та старшими особами, готельний бізнес, сектор послуг тощо); проблеми жінок, котрі мають у Польщі власний бізнес або планують його розпочати; сектор опіки над старшими людьми; проблеми, пов’язанні з поєднанням дистанційного навчання дітей удома й інших домашніх обов’язків, а також роботи; суспільна інтеграція та вивчення польської мови; охорона здоров’я; ключові працівники й мігранти-працівники; домашнє насильство.
Загалом результати дослідження показали, що мігрантки перебувають у складній ситуації під час пандемії у Польщі та стикаються з масою проблем. Буде опубліковано рапорт, який задокументує цей досвід українських жінок у Польщі, отриманий у період пандемії COVID-19, і запропонує механізми підтримки мігранток у цей складний період.
Цінним доповненням до рапорту стала дискусія, яка відбулася після презентації результатів дослідження. У ній взяли участь: уповноважена помічниця президента міста Варшава з питань жінок Катажина Вілколаска-Журомська, журналістка й історикиня Олена Бабакова, засновниця та президентка фонду «Польський міграційний форум» Агнєшка Косовіч. Модераторкою дискусії була публіцистка й редакторка Кая Путо, яка займається тематикою Східної Європи та міграції.
За словами Агнєшки Косовіч, дослідження є вичерпним та цінним, описує масу проблем, з якими стикаються мігрантки. Агнєшка додала кілька коментарів, які виникають з власного досвіду роботи у фонді «Польський міграційний форум». Вона звернула увагу на те, що філософія прийняття змін, постійна несправність багатьох речей, трактування мігранток державними органами є проблемою, яку Косовіч назвала «малою довірою до діяльності держави». Агнєшка також зазначила, що поява на ринку праці тимчасової роботи становить загрозу легальності перебування мігрантів, бо що півроку доводиться змінювати документи та перебувати в процесі безперервної легалізації. Іншою проблемою, на яку звернула увагу Косовіч, є надання мігрантам психологічної допомоги онлайн: вони мають складні умови проживання й не можуть усамітнитися, стають залежні, а партнери чи працедавці використовують їхню ситуацію на свою користь.
Олена Бабакова зазначила: «COVID-19 не те що створив для нас нові проблеми, він показав їх в іншому світлі та став краш-тестом для функціонування польських органів влади й польської держави: як вони порадять собі із проблемами в ще екстремальніших умовах. Рапорт демонструє, що коронавірус став каталізатором багаторічного закривання очей на важливі речі. Під час епідемії адміністрації стали більш неприязними до мігрантів. Наприклад, відділ у справах іноземців Мазовецької воєводської адміністрації почав вимагати додаткові документи для карти тимчасового перебування, а саме довідку з Управління соціального страхування (ZUS) про те, чи твій працедавець не має заборгованості у виплатах внесків. Тобто індивідуальне перебування особи стало залежним від загальної спроможності фірми її працедавця під час локдауну. Якщо це не є дискримінацією у квадраті, то я не знаю, як це назвати. Багато представлених проблем є загально розповсюдженими для всіх жінок у Польщі. Ця держава надалі залишається патріархальним суспільством, у якому жінки почуваються некомфортно. Це стало особливо явним після рішення Конституційного трибуналу у справі заборони абортів та спричинених ним протестів».
Також Бабакова звернула увагу на те, що не лише Польща винна у складній ситуації мігранток, але й Україна, яка ганебно повелась у стосунку до своїх громадян на початку епідемії. Починаючи від березневої і квітневої паніки на кордоні, яка стала наслідком дуже поганої комунікації Офісу Президента України, Міністерства закордонних справ та посольств. Люди не були впевнені, чи можуть в’їхати/виїхати до/з України. Це все спричинило великі черги на кордоні, багато стресу, люди мусили розірвати контракти та швидко повертатися додому. Те, як повела себе рідна країна по відношенню до мігрантів, ще більше позбавило їх почуття безпеки.
Катажина Вілколаска-Журомська звернула увагу на інші проблеми: «З огляду на те, який ми маємо зараз уряд, місцеві самоуправління переймають функції реагування на потреби мігранток і мігрантів. Багато представлених проблем стосуються всіх жінок у Польщі, але мігранток – найбільше. З досліджень, які ми провели, випливає, що мігрантки не знайомі з послугами, які пропонують самоуправління, міські адміністрації. Вони також не ідентифікують себе з варшавянками, не вважають себе рівноправними мешканками міста, хоча проживають у Варшаві вже кілька років. Мабуть, через погану комунікацію до них не доходить інформація, що ці послуги також скеровані до них, хоча б тому, що комунікати не перекладаються їхньою мовою. Я планую зайнятися цією проблемою».
Під час дискусії слово брали також представники інших громадських організацій, університетів та дослідницьких осередків, журналісти, представники Офісу речника громадянських прав та інші.
Круглий стіл відбувся в рамках проєкту «Вплив пандемії COVID-19 на українських жінок-мігранток у Польщі. Пілотажний дослідницький проєкт», який фінансований Фондом імені Гайнріха Бьолля у Варшаві.
Іванна КИЛЮШИК