Кшиштоф Щерський: «Безперервні розмови повинні замітинись конкретним партнерством»

Польща декларує, що готова брати участь у процесах реформування в Україні. Залишається питання: як та в яких секторах поляки можуть запропонувати поглиблену підтримку і співпрацю? Міністр з питань закордонної політики Кшиштоф Щерський розповідає виданню Gazeta Prawna, яким чином можлива робота поляків в українському уряді, які питання залишаються ключовими в цьому контексті, чому Президент Анджей Дуда задекларував, що не буде прагнути долучитись до нормадського формату, та як порушуватимуться історичні теми в контексті польсько-української співпраці.

• Для Польщі є ключовим питання встановлення постійного миру в Україні. Президент Польщі Анджей Дуда продовжує переконувати у цьому своїх міжнародних партнерів. Нормандський формат є етапом, котрий привів до підписання угод, які першочергово були спрямовані на припинення бойових дій. Інша справа, про яку сказав президент  у Києві – це дискусія про довгостроковий мир. Якщо хочемо говорити про мир в Україні, то це не перемир’я або заморожування конфлікту, обговорення має відбуватись за участі значно більшої кількості країн та міжнародних організацій. А. Дуда вважає, що Мінські угоди – це не мирний процес, а лише стабілізація конфлікту. А Польща зацікавлена в участі мирного процесу.

• Тривалий мир на Донбасі можна ефективно досягти за участі міжнародних організацій, які може запросити Україна як суверенна держава. Але це не буде армія окремих країн, особливо сусідніх.

• Ідея ширшої участі польського уряду в процесі реформування в Україні була зустріта доволі позитивно. Залишається питання: в яких секторах поляки можуть запропонувати поглиблену підтримку і співпрацю? Президентові Польщі Анджею Дуді йдеться не лише про проблеми, пов’язані з реформою місцевого самоврядування, але й бізнес-середовище. Маємо сигнал з Міністерства розвитку, що є зацікавлення у такій допомозі.

• Реальна допомога та вплив на діяльність є важливішою від формального рівня. Там, де ми бачимо слабкі сторони української держави, наша допомога повинна бути реальною. Сьогодні відкриваються великі можливості, позаяк Україна може вільно торгувати з Євросоюзом. Але з цим зв’язується й економічний ризик. Ключ до успіху полягає в управлінні економікою та державною ефективністю. У кожному аспекті. І тут ми можемо передати наш досвід.

• Польща повинна бути активною. Повинна бути одним зі стабілізаторів регіону. Впливати на сусідство через реформи. При невдалому розвитку подій ми втратимо, незалежно від того, чи будемо брати участь чи ні. Ми не можемо дозволити собі спокійного дистанціювання від того, що відбувається на наших кордонах і чекати на подальший розвиток подій. Україна завжди буде нас стосуватись. Відтак, краще надати конкретні пропозиції співпраці. Звичайно, нікому не можна допомогти насильно. І про це також говорив президент під час свого візиту в Києві. Безперервні розмови про стратегічний альянс між Польщею та Україною під час кожного візиту повинні замітинись конкретним партнертсвом.

• Боротьба з корупцією – це завдання українців, яке має фундаментальне значення для їх майбутнього. Я не оцінюватиму українських політиків і не маю права коментувати різні звинувачення. Я знаю одне – для кожної країни, навіть найсильнішої та найбагатшої, корупція є смертельною хворобою.

• Ми взяли на себе ініціативу, аби розмови про спільну історію України та Польщі перейшли на президентський рівень. Президентський комітет може розширити діалог в більш актуальних сферах. Ми не хочемо укорінювати переконання, що Польщу та Україну єднають лише втрати. Потрібно шанобливо ставитись і пам’ятати про геноцид, але не можна проводити політику ідентичності виключно з позиції кладовищ. Наша спільна історія значно багатша і вона не повинна зводитись тільки до складних моментів, хоча саме вони і є найболючішими. Нам не вдасться зрозуміти польсько-українську долю, дивлячись на неї виключно через призму жертв. Така перспектива також унеможливлює усвідомлення великого доробку поляків, яким зараз користується українська держава. Якщо ми сприйматимемо Україну через тему різні і жертв, то втратимо цілі трактати нашої спільної історії, які також важливі з погляду поляків, які живуть зараз в Україні. У той же час, я хочу чітко сказати – і про це говорив президент у Києві – ми маємо право очікувати від української сторони шанобливого ставлення до польської чутливості. Це стосується і того, як українці ставляться до питань України УПА. Як не парадоксально, але після досвіду на Донбасі, українці можуть побудувати свою ідентичність на своїх сучасних героях, не вдаючись до поганої історії. Сильна політична ідентифікація України викристалізувалась у ході війни ХХІ століття. Донбас захищається не в ім’я УПА.

За матеріалами Dziennik Gazeta Prawna
Підготувала Оксана Денисюк