В акціях допомоги Україні від початку Євромайдану активною є й українська нацменшина, що проживає по всій Польщі. Тому одяг, харчі чи медикаменти постійно «плинуть» до потребуючих чи то з прикордонного Перемишля, чи то з західної Лігниці, чи то з приморського Ґданська або навіть з маленьких Круклянок на Вармії та Мазурах. Не применшуючи жертовності окремих лідерів, малих і великих ініціатив – зразковою можна назвати діяльність голови Щецинського відділу Об’єднання українців у Польщі (ОУП) Івана Сирника та громадської активістки з Перемишля Олі Соляр.
Як більшість волонтерів, так і ці люди використовують мережу «Facebook» для звітів зі збірок та інформування про нові ініціативи. Щецинський відділ ОУП проводить благодійні акції спільно з «Карітасом» Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ та місцевою владою, що додатково гарантує чесність і адресність пожертв. Таке партнерство дозволяє й потрапити до ширшого кола потенційних жертводавців. Водночас І. Сирник постійно наголошує, що допомога має бути продуманим процесом, а не «партизанщиною». У цього роду діяльності, за словами голови щецинського ОУП, насамперед треба мати партнера в Україні, який згідно з правом може отримувати допомогу. Український партнер також найкраще знає, у кого і які є актуальні потреби. Завдяки дотриманню цього принципу впродовж перших двох акцій зі Щецинщини в східну Україну потрапили, в основному, медичні засоби та теплий одяг вартістю майже 60 тис. зл. У черговій акції – її сума складала понад 75 тис. зл., – куплено зимову форму для солдатів, маскувальні халати, термобілизну, медичні засоби, зокрема перев’язки та препарат «Сelox», вони потрапили до добровольчих батальйонів. Пізніше українці зі Щецина та околиць зібрали кошти й подарували одному з батальйонів позашляховик, який використовується для перевезення поранених. Остання допомога, яку наприкінці січня передано зі Щецинщини, важила 7 тонн й коштувала близько 120 тис. зл. Її отримали близько півсотні дітей переселенців з Донбасу і Криму, які живуть у Львові, та чергові 150 дітей у Павлограді на Дніпропетровщині.
Остання ініціатива, у якій бере участь І. Сирник, – це збірка коштів на медичне обладнання для української прикордонної служби, оскільки сепаратисти та російські агресори практично повністю знищили це устаткування. На зібрані кошти планується купити авто «швидкої допомоги» та медичні засоби, які допомагають зупиняти кровотечу з голови та кінцівок: «Коли європейські політики торгують Україною, намагаючись купити прихильність Путіна, ми Україні допомагаємо, разом купуючи „швидку”», – заохочує І. Сирник, мабуть, найбільш промовисто демонструючи мотивацію, свою та подібних собі лідерів благодійної допомоги Україні. І. Сирник збирав також польські книжки для польських дітей в Україні. Якщо до цього додати те, що в Польщі він успішно заохочує поляків підтримувати благодійні акції для України, то з цього вимальовується найкраща модель відносин, що мають бути між сусідніми народами.
Послідовністю й цікавими ініціативами характеризується діяльність Олі Соляр: «„Cеконд-генд” для біженців у Старобільську вже діє!» – написала вона на початку лютого на своєму профілі в соцмережі. О. Соляр – волонтерка, українка з Польщі, яка від початку бойових дій на сході України організовує та координує в Польщі збірку допомоги для українських добровольчих батальйонів та потерпілих.
Завдяки ідеї створення чогось на зразок безкоштовного «секонд-генду», який вигадала волонтерка, можна буде більш доцільно допомагати.
«Я довго розважала, як найкраще організовувати та переказувати допомогу сім’ям, що не живуть в одному місці та про яких я нічого не знаю: хто вони, у якому віці, які розміри і які у них смаки… Звідси ідея секонд-генду», – пише в мережі «Facebook» Оля Соляр.
Вона сама від літа 2014-го кілька разів возила одяг, харчі, медичну допомогу для бійців у зоні АТО (головним чином для афганської роти батальйону «Айдарі»). Останньою, наприкінці січня, вона повезла допомогу пораненим у лікарнях, а також дитячим будинкам та інтернатам, де проживають біженці.
Бути волонтером і допомагати українським військовим, особливо з Польщі, непросто – у цьому вона переконалася в листопаді 2014. р. Коли О. Соляр вдруге привезла речі для «айдарівців», її та двох дівчат із Києва зупинили на зворотній дорозі в місті Щастя. Трьох волонтерок цілий день тримали люди, які намагалися переконати дівчат наступним разом саме їм привозити гуманітарну допомогу. На думку О. Соляр, причина атаки в тому, що допомога позитивно впливає на боєздатність українських сил у АТО.
Однак минулорічний інцидент не призупинив діяльності волонтерки. Вона не відреклася від влаштування допомоги для Україні після атаки промосковських середовищ у Польщі. Ідеться про молодих студентів з України, щодо яких прокуратура Перемишля почала розслідування через те, що в жовтні минулого року вони сфотографувалися на фоні червоно-чорного «бандерівського» прапора. У цей самий час польські шовіністичні середовища в Інтернеті атакували й волонтерку, оскільки вона є працівником Державної вищій східноєвропейського школи в Перемишлі, де навчалися згадані студенти. Тим не менш, О. Соляр далі організовує збірку «гуманітарки» серед своїх друзів та членів української й лемківської громади у Польщі, завозить її постраждалим в Україну.
Гарантією того, що уся зібрана Олею допомога, яку треба рахувати в тонах, доходить до рук хлопців на передову й потерпілих дітей та біженців, є викладення в мережі «Facebook» інформації та фотозвітів.
Це лише два «персональні приклади» благодійної діяльності української громади у Польщі. Таких історій – значно більше, у чому легко переконатись хоча б переглядаючи місцеві українські мас-медіа. Напевно заслуженою й найкращою подякою для цих людей буде активна участь в організованих ними ініціативах.
Павло ЛОЗА/Григорій СПОДАРИК