24 червня в Українському домі у Варшаві відбулась зустріч з військовим волонтером Олегом Кушніром. Під час заходу активіст розповів про свій волонтерський досвід, заспівав пісень, а також презентував фотовиставку та книжку.
Олег Кушнір – військовий волонтер, громадський діяч, письменник та музикант. 24 червня, під час зустрічі в Українському домі у Варшаві, Олег поділився своїм досвідом волонтерства, а також розповів та з допомогою світлин показав, якою є після 2014 року Донеччина та Луганщина.
«Одним словом – гаряче! Війна набагато складніша, ніж в 2014 році, тому що працюють авіація і ракетию. <…> Потрібно пам’ятати, що є речі, про які можна говорити, а про які не варто вести бесіду. В даний момент потрібно розуміти, що триває війна й звичайно, що будуть втрати. А якими є ці втрати, їхня кількість – не можна озвучувати. Однак, треба усвідомлювати, що втрати, звісно, у нас є. Разом з тим ситуація є надзвичайно складною. Ворог бере кількістю. Зокрема, кількістю озброєння і авіацією. Наприклад крайній раз, як ми приїжджали, то “гатили” касетними снарядами…» – ділиться спогадами волонтер.
Олег Кушнір наголосив, що зараз на фронті наші захисники та захисниці потребують не тільки зброї, але також речей першої необхідності, їжі з довгим терміном придатності. Тому допомога потрібна постійно та неустанно. Учасники зустрічі теж змогли долучитись до підтримки, придбавши книжку Олега Кушніра «Життєвий баланс – ключ до щастя!». Виручені з продажу книжок гроші підуть на підтримку армії.
Розповіді Олега доповнювала привезена ним фотовиставка «Реалії війни на Сході». «Кожна світлина – це історія, це реальна картина того, що відбувається на Сході України і продовжує відбуватися сьогодні. Власне, багатьох хлопців, що є на світлинах, вже немає в живих. Це пам’ять про них і нагадування про ціну, яку продовжуємо платити за те, щоб ми вільно жили», – розповідає про виставку Олег Кушнір.
Крім світлин, за час своєї волонтерської діяльності Олег зібрав чимало історій з фрону, якими поділився з учасниками зустрічі. Одна з них – про капітана Віталія Силюка: «Віталій Силюк, позивний “Грач”. Він був капітаном, командиром одного з відділень 24-ї бригади. Ми з ним дружили дуже довгий час, я пам’ятаю його як людину, яка глибоко вірувала, він навіть до хлопців ставився як до рідних синів. Віталій завжди нам наказував, як їхати по тій “сірій зоні” (“сіра зона” – нейтральна зона вздовж лінії розмежування сторін – прим. ред.) – тоді якраз важкі бої були за Світлодарськом. Домовлялися зустрітися коли він піде на ротацію, попити кави. Але не судилося. Через кілька тижнів він загинув, символічно – у тій самій “сірій зоні”, від якої нас врятував. В нього залишилось троє дітей, а син зараз сам знаходиться на передовій. Саме такі історії мотивують і змушують працювати заради цих людей».
Зустріч в Українському домі зібрала також й інших волонтерів. Серед них – українська співачка Марія Бурмака, яка організовувала збір гуманітарної допомоги у Варшаві і змогла приєднатися до зустрічі в Українському домі. За словами музикантки, подібні заходи важливі, так як надихають людей самим долучитись до волонтерства та підтримувати збірки допомоги або безпосередньо армію. «Дуже приємно чути, що Олег розповідає з гумором. Він дуже гарно співав, хотілося його підтримати. А щодо фотографій, кожна з них – це драматична історія, і дай Бог, щоб всі хто на цих світлинах, після перемоги України залишились живі», – поділилась враженнями Бурмака.
Про свої емоцій розповіли також інші гості зустрічі. Кожен виніс щось своє. Для пані Олени світлини нагадали про її власний досвід, переживання за брата, який три роки служив в АТО, момент втечі цілою родиною з Києва. Для пані Єлизавети зустріч дала можливість налагодити нові контакти: «Я сама займаюсь військовим волонтерством і мені було цікаво дізнатися про досвід професіоналів: як можна залучати кошти, отримувати допомогу. Загалом дуже сподобалось і я навіть взяла необхідні контакти людей».
Наталія ЧИНТАЛЯН, Анастасія ВЕРХОВЕЦЬКА