16 січня у Варшаві відбулася зустріч з українськими фотографами-документалістами Владою та Костянтином Ліберовими. Подружжя представило світлини, які вони робили протягом 2022-2024 років. Також у рамах зустрічі відбувся благодійний аукціон на підтримку ЗСУ.
Влада та Костянтин Ліберови (Libkos) – це фотографи-документалісти з Одеси. Вони починали свій творчий шлях, займаючись художньою фотографією. Проте від початку повномасштабної війни подружжя робить документальні фотографії, часто у гарячих точках України. Фотографії Влади та Костянтина Ліберових публікувалися у світових медіа, таких як BBC, Welt, Vogue та Forbes. Також у своїх соціальних мережах їх публікує Президент України та інші високопоставлені українські особи. Костянтин Ліберов є лауреатом французької премії Bayeux Calvados-Normandy Award у категорії «Фото», а його роботи увійшли до топ-100 року за версією Time і Getty Images. Влада та Костянтин Ліберови нагороджені орденом «За заслуги» III ступеня.
Костянтин Ліберов часто вирушає на фотозйомки самостійно, здебільшого тоді, коли поїздки пов’язані з найгарячішими напрямками. Проте Влада також займається фотографуванням сама. За час фільмування війни Костянтин Ліберов отримав легку контузію, а Влада Ліберова була поранена.
16 січня у будівлі фонду «Український дім» у Варшаві відбулася зустріч, під час якої Влада та Костянтин відповіли на питання відвідувачів, а також показали фотографії з різних місць України, які вони зробили під час повномасштабного російського вторгнення. «Для нас важлива людина, а не лише війна як явище. Ми намагаємося показати війну через її наслідки, через те, що вона робить з людьми, через те, що вона робить з українськими містами. Так ми показуємо руйнівну силу російської агресії», – сказала під час зустрічі Влада Ліберова.
У рамах заходу Влада та Костянтин Ліберови також розповіли про свій досвід та про те, які почуття в них викликають зроблені світлини. Як зазначив Костянтин, впродовж останніх пів року ці фотографії дуже пригнічують і на них важко дивитися. Він розповів, що дуже часто у коментарях під фотографіями подружжя запитують, навіщо вони показують ці жахи. «Я, мабуть, хотів би чесно відповісти, що, по-перше, я завжди думав, що ми працюємо над архівом. І найголовніше, що ми хочемо показати, – це зібрати всі аспекти війни, а потім, коли все закінчиться, показати це, зберегти та зрозуміти, як це використати, щоб це ніколи не повторилося», – сказав він під час зустрічі.
Однією зі складностей документування війни є психічне навантаження. Особливо у моменти, коли помирає хтось зі знайомих. Так було, коли загинув військовий Дмитро Коцюбайло із позивним «Да Вінчі». Як зазначив Костянтин Ліберов, це ламає усі установки та почуття безпеки. Після таких подій їх потрібно будувати знову. «Ми усі розуміємо, що не існує безсмертних людей. Але є такі люди, на яких ти дивишся і думаєш “З ним точно не може статися нічого поганого”. Можливо, це пов’язане з тим, що ми його (Дмитра Коцюбайла – ред.) дуже поважали й любили. Але бачити смерть – це завжди дуже важко. Коли ти бачиш першу смерть, ти ніби сам помираєш. А потім ти вже просто готовий до цього», – поділилася думками Влада Ліберова. Вона також зазначила, що в Україні щодня від обстрілів і на фронті помирають люди. Проте українське населення вже звикло до смерті й ці події просто є фоном та не викликають таких емоцій, як раніше.
Подружжя фотографів наголосило, що 2024 рік став жорсткішим з погляду воєнних дій, ніж два попередні роки, оскільки з’явилися більш розвинуті технології. Тож їм стає дедалі важче документувати те, що відбувається на фронті. Як зазначив Костянтин Ліберов, війна перемістилася під землю, оскільки на землі вже майже нічого немає – усе знищене. Однак в окопах під землею досі знаходяться солдати. А через те, що майже відсутня відповідна логістика, показати це все важче й важче. «Ми стикаємося з таким абсурдом, що війна переживає одну з найжорсткіших стадій, а матеріалу, який з’являвся б в медіа і показував, наскільки все загострилося, майже немає, бо його неможливо створити», – розповіла Влада Ліберова.
Як підкреслила Влада Ліберова, українці не воюють з росіянами, а захищають себе. Натомість Росія воює з Україною. Те саме стосується й інформаційної боротьби – подружжя не веде війни з росіянами, а просто фіксує усе, що відбувається. «Це росіяни використовують фотографії, у тому числі наші, як інструменти пропаганди. Вони беруть ці фотографії й підписують їх абсолютно протилежно до того, що було насправді. У нашому випадку завданням є неупереджено сфотографувати й задокументувати усе, як є. А далі нехай вже наступне покоління судить про те, що воно бачить і як до цього ставиться», – сказала фотографиня під час зустрічі.
«Ми не шукаємо у нашій фотографії якісь інструменти боротьби або пропаганди. Єдине, що ми робимо – це збираємо правду», – додав Костянтин Ліберов.
У рамах заходу відбувся благодійний аукціон, під час якого подружжя розіграло одну зі своїх фотографій. Кошти, які вдалося отримати, передадуть на потреби ЗСУ.
У Варшаві фотографи також зустрілися з учнями та педагогами Варшавської української школи ВШколУ.
Переглянути більше фоторобіт Костянтина та Влади Ліберових можна на їхній сторінці в Instagram.
Т. Ш.
Джерело: Польське радіо, PAP