Закон про очищення влади

0

На початку 90-х років у деяких країнах Центрально-Східної Європи пройшов процес люстрації – він полягав у забороні колишнім високопосадовцям комуністичної партії, агентам та працівникам спецслужб, а іноді й рядовим членам компартії займати державні посади протягом певного часу (часом навіть усього життя). Серед колишніх радянських республік люстрацію провели Литва, Латвія й Естонія, а в 2011 році – Грузія. У кожній з перелічених країн люстрація проводилася різними шляхами й стосувалася різних категорій держслужбовців.

Україні про можливість прийняття закону про люстрацію почали говорити після Помаранчевої революції. От тільки далі внесення відповідних законопроектів справа так і не рушила. Під час Єврореволюції люстрація стала однією з головним вимог протестувальників. Тож цілком логічно, що активна громадськість не залишила питання після революції і таки домоглась прийняття закону «Про очищення влади» Верховною Радою 16 вересня поточного року, або ж, як його часто називають, «закону про люстрацію».

Сам закон приймався перед самими виборами, в останні дні роботи парламенту сьомого скликання. Ініціаторами закону виступили кілька народних депутатів, зокрема Юрій Дерев’янко, Олег Тягнибок, Сергій Соболєв, Леонід Ємець, Валерій Пацкан та ін. Над законом працювала група громадських активістів, серед яких найбільш знані Єгор Соболєв та Карл Волох.

Коротко описуючи суть закону, варто підкреслити, що відповідно до нього вводиться заборона на обіймання певних державних посад протягом десяти років з моменту дії закону для осіб, які займали вищі посади в органах виконавчої та судової влади в період, коли президентом був Віктор Янукович, силовиків, які керували територіальними органами МВС і СБУ під час Майдану, а також особи, які співпрацювали зі спецслужбами інших держав як інформатори, особи, які публічно закликали до сепаратизму. Окрім цього, під люстраційну заборону займати високі державні посади підпадають наступні категорії громадян України, які: 1) «були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР, починаючи з посади секретаря районного комітету і вище»; 2) «були обрані і працювали на керівних посадах починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище»; 3) «були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей)».

Саму перевірку починає здійснювати Кабінет Міністрів України. У першу чергу перевірці підлягає міністр юстиції та його заступники. Відповідно до закону, при відомстві юстиції формується люстраційний департамент та Громадська рада. До Ради вже увійшло дванадцять членів з різних громадських інституцій. Функції Громадської ради зводяться до спостеріганням за процесом люстрації. Наприклад, вона приймає скарги від громадян про порушення люстраційного процесу, «здійснює моніторинг та аналіз інформації щодо поширення на осіб заборон, передбачених законом». Рада також має право «одержувати від державних органів, до компетенції яких належить проведення перевірки, інформацію щодо проведення перевірки відповідно до законодавства». Окрім цього, Громадська рада займається «підготовкою пропозицій до проектів нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з реалізацією положень Закону України „Про очищення влади”». Повноваження Ради тривають два роки і регулюються відповідним положенням. Секретарем Ради призначено Єгора Соболєва, а серед її членів – знані в Україні журналісти-розслідувальники Дмитро Гнап, Денис Бігус, Сергій Іванов, Анна Бабінець, Наталя Седлецька та громадський активіст-люстратор Карл Волох.

Люстрація не стосується виборних посад – президента, суддів конституційного суду, уповноваженого з прав людини та депутатів різних рівнів. На думку законотворців, для депутатів найкращим люстраційним процесом є момент виборів. Якщо громадяни вважатимуть, що кандидат не достойний стати народним обранцем, то, відповідно, не віддаватимуть за нього голос. Останні дострокові вибори до Верховної Ради в Україні провели за старим законом, тож 225 депутатів було обрано за закритими партійними списками – а таким чином провести «народну» люстрацію доволі складно. Залишається тільки сподіватись, що українське законодавство про вибори новообраний законодавчий орган таки змінить. І тільки після цих змін можна буде задуматися, чи громадяни країни самі зможуть «люструвати» кандидатів у депутати.

Як зазначає сторінка Верховної Ради України, «Закон про очищення влади» має пройти редакцію, тобто до нього мають бути внесені зміни в квітні 2015 року. Це пов’язано з тим, що саме тоді вступає в дію новий закон «Про запобігання корупції». Окрім того, за домовленістю з Венеціанською комісією, до чинного закону «Про очищення влади» мають бути внесені певні правки та доопрацювання.

Хоч закон має свої мінуси, але його значення в процесі зміни політичної системи в України – надзвичайно велике. Успішне його виконання має спричинитися до процесу демократизації української держави.

Ольга ПОПОВИЧ

Фото golos.ua

Share.