Нещодавно у Польщі друком вийшов переклад збірки віршів Грицька Чубая Niech odejdą z niczym / «Нехай і на сей раз вони в нас не вполюють нічого». «Наш вибір» зустрівся з перекладачем Мацеєм Пйотровським та розпитав, що саме зацікавило його у творчості українського поета, як добиралися вірші до збірки та як працювалося над перекладами разом з іншим перекладачем Мілошем Валігурським. А також – про польські впливи на творчість Чубая та про українську поезію, яку не варто оминати увагою польському читачеві.
Мацей Пйотровський – історик та україніст за фахом, культурний менеджер за покликанням. Перекладач української літератури. Переклав, зокрема, роман «Жовтий князь» Василя Барки (2022), збірку оповідань Андрія Бондаря «Церебро» (спільно з Валерієм Бутевичем, 2020), поезію для музичного альбому Куби Блокеша «Львів. Урбаністичні замальовки» (2015). Співзасновник літературних зустрічей та порталу Rozstaje.art
Мацею, це перша закордонна збірка віршів Чубая. Чому так сталося, що Чубая досі не знають у Польщі, адже для українців це дуже важливий поет – легенда львівського культурного андеграунду 60-х і 70-х років минулого століття? Як і коли ти відкрив для себе його творчість?
Я відкрив його творчість самостійно, поза університетом, завдяки віршам знайденим десь в інтернеті та, звісно, пісням гурту «Плач Єремії». Це додало до мого знайомства з його поезією відтінку таємничості. Особливо тому, що тоді, у 2010, я жив у Львові, і як студент захоплювався тим, що ходжу тими ж вулицями, що Чубай.
Мав теж нагоду сходити на зустрічі з поетами його покоління, зокрема з Олегом Лишегою.
Я надихався атмосферою міста, але в жодній книгарні не міг найти книжки віршів Чубая. Це відчуття потреби віднайти та показати друзям творчість Грицька Чубая залишилось зі мною надовго й було причиною того, чому я почав його перекладати – спочатку для польських часописів, пізніше – на потреби цієї збірки.
Чим тобі сподобались вірші Чубая? Що з його біографії справило на тебе найбільше враження?
Мені подобається те, що поезія Грицька Чубая позбавлена пафосу, характерного для покоління шістдесятників. Він не розглядає політичних проблем. Ці тексти надзвичайно особисті, інтимні та утворюють замкнену філософську систему.
Стосовно біографії, мене завжди цікавила його роль у формуванні львівського середовища богеми й те, що довкола нього зібралась група молодих людей, які ставилися до Чубая як до вчителя, наставника. Це завжди мені імпонувало і я шукав відповіді на питання – як так сталось, що молодий хлопчина з Волині міг так орієнтуватися у культурних трендах. Деякі відповіді я знайшов і помістив їх у післямові до книжки.
За яким критерієм ти добирав вірші до збірки?
Це, на мою думку, найважливіші його вірші й просто найкращі. Ми не переклали поезії з молодих років та нарисів, які не набули остаточного вигляду. Це конденсований варіант, найсильніше, що є в автора. Те, що може дати польському читачу досить повну картину його творчості.
Серед них – один з найвідоміших його віршів «Вертеп». Можеш розповісти трошки про нього?
Вірш написаний у 1968 – році молодіжних бунтів – як у Польщі, так і у Франції. Хоча Чубай не міг про них багато знати, у вірші переданий подих часу, який дуже сильно подіяв на тогочасну публіку – студентів та дисидентів у Львові. Особливо добре цей вірш надається до акторського декламування. До речі, тогорічної ночі поезії у Кракові «Вертеп» у нашому перекладі чудово прочитав польський актор Радослав Кшижовський.
Ви перекладали вірші Чубая разом із поетом і перекладачем Мілошем Валігурським. Це правда, що він не знає української мови? Чому він тоді взявся за переклад?
Мілош трохи розуміє українську, але більш важливим у перекладі є талант писати хорошу поезію польською мовою. Мілош, крім того що перекладає з декількох європейських мов, сам є чудовим поетом. Я пояснював йому всі контексти, стежив за тим, щоб польський варіант відповідав змістові українського варіанту, а він додав до всього поезію. Думаю, це набагато кращий варіант ніж буквальний переклад – слово в слово. Сенс перекладу поезії полягає у тому, щоб він точно відповідав настрою, атмосфері, а не буквальному змістові оригіналу.
У творчості Грицька Чубая помітні польські впливи. Наскільки польська культура була важливою для нього?
Все львівське середовище митців цінувало тоді польську культуру. В Польщі панував ліберальніший підхід до культури, виходило більше книг зі світової літератури, які не могли з’явитись у СРСР. Крім того, Чубай сам перекладав для самвидавного журналу «Скриня» драму Тадеуша Ружевича (польський поет, прозаїк, драматург і сценарист, лауреат численних премій – ред.), а також обожнював Чеслава Нємена (польський музикант, мультиінструменталіст, автор текстів пісень і вокаліст. Вважається одним з найвідоміших музикантів у Польщі – ред.). Його «Вертеп» був натхненний творчістю поета Юліана Тувіма, зокрема «Балом в опері».
З ким би ти його порівняв, якщо йдеться про польських поетів тієї епохи?
Порівняти його з кимось важко, оскільки в Польщі та в Україні були зовсім інші ситуації щодо цензурування культури. Те, що було контроверсійним для влади в Україні – спокійно видавали у Польщі. За біографією він схожий на Рафала Воячка (польський поет та прозаїк, відомий своєю скандальною поведінкою. Наклав на себе руки у віці 25 років – ред.), який був, як і Чубай, aутсaйдером, популярним у середовищах нонкомформістів. Тільки їхня творчість не дуже подібна, їх єднає деяка містичність, але у Воячека – більше антиестетизму.
Якщо йдеться про сучасників Чубая, то ми знаємо, що Чубай і Стус зустрічалися, але, як розповідає Микола Рябчук, Чубай не був у захваті від віршів Стуса, вважаючи себе талановитішим поетом. А як тобі здається, можна сказати хто з них був кращим поетом?
Поезія це не спорт, щоб визначати кращого. Це були дві дуже сильні постаті. Вони перетинались, були знайомі один з одним, читали свої вірші. Це поети з зовсім різними біографіями та різним сприйняттям тогочасною публікою, а передусім наступними поколіннями. Чубай – поет альтернативних середовищ, нонконформістів. Довкола нього не сформувався національний культ як довкола Стуса – постаті знакової для всієї української літератури. Активний період творчості Чубая був значно коротший, він не мав часу розвинути крила. Це досить парадоксально – бо він, на відміну від Стуса, не потрапив до таборів.
Але думаю, що польському читачеві важливо буде пізнати вірші їх обох, а бажано, щоб у нас видали більше віршів Миколи Холодного, Олега Лишеги чи Віктора Кордуна – важливих постатей того ж покоління.
Розмовляла Олександра Іванюк